
- •Харківська державна академія культури
- •Програма навчальної дисципліни "Історія світової літератури" і. Опис предмета навчальної дисципліни Предмет: історія світової літератури
- •Іі. Мета та завдання навчальної дисципліни
- •Ііі. Вимоги до знань, умінь та навичок
- •Іv. Зміст і структура дисципліни
- •V. Тематичний план курсу
- •Тематичний план курсу
- •Vі. Зміст курсу Заліковий модуль 1. Змістовний модуль 1
- •Тема 1. Поняття літературного процесу. Етапи розвитку світової літератури. Художньо-творчі методи світової літератури.
- •Тема 2. Література Давнього Сходу.
- •Тема 3. Література Античності.
- •Заліковий модуль 2. Змістовний модуль 2
- •Тема 4. Література Середніх віків.
- •Тема 5. Література Відродження.
- •Тема 6. Література доби Просвітництва.
- •Заліковий модуль 3. Змістовний модуль 3.
- •Тема 7. Література XIX ст. Романтизм, реалізм і модернізм як художньо-творчі методи доби.
- •Тема 8. Література XX ст. Модернізм і постмодернізм як художньо-творчі методи доби.
- •1925 – 1950 Рр.
- •Тема 9. Сучасний літературний процес.
- •Vіі. Методичні рекомендації до семінарських занять та самостійної роботи студентів
- •Тема 3. Література Античності.
- •Заліковий модуль 2. Змістовний модуль 2.
- •Тема 4. Література Середніх віків.
- •Тема 5. Література Відродження.
- •Тема 6. Література доби Просвітництва.
- •Заліковий модуль 3. Змістовний модуль 3.
- •Тема 7. Література XIX ст. Романтизм, реалізм і модернізм як художньо-творчі методи доби.
- •Тема 8. Література XX ст. Модернізм і постмодернізм як художньо-творчі методи доби.
- •Тема 9. Сучасний літературний процес.
- •Розподіл балів, що присвоюються студентам
- •Визначення рейтингу навчальної діяльності студента з дисципліни
- •Vііі. Список основної та додаткової літератури
- •I. Підручники і посібники
- •II. Додаткова література
- •Основні терміни та поняття
- •Контрольні питання з дисципліни і семестр
- •Вільні питання
- •Іі семестр
- •Вільні питання
- •Заочне відділення Питання до заліку
- •Питання до іспиту
- •Теми контрольних робіт (заочне відділення)
- •Тестові завдання з курсу модуль 1 Варіант і
- •Варіант іі
- •Варіант ііі
- •Модуль 2 Варіант I
- •Варіант iі
- •Модуль 3 Варіант I
- •Варіант іi
- •Навчальне видання
Основні терміни та поняття
Авангардизм – безапеляційне заперечення традиції, афішування епатажу.
Авантюрний роман – твір з гострим динамічним сюжетом, з пригодницькими ризикованими ситуаціями.
Алегорія – спосіб двопланового художнього зображення.
Алітерація – стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних задля підвищення виразності тексту.
Анакреонтична поезія – жанр лірики, в якому панує життєрадісне світосприйняття, перейняте мотивами земного щастя, гедонізму, любові.
Антироман ("новий роман") – жанровий різновид французького модерного роману 40-70 років ХХ ст., якому властиві прийоми безгеройності і безфабульної розповіді, нагромадження самоцінних речей, фетишизації предметів, внутрішньої діалогічної стихії підсвідомого.
Антиутопія ("роман-попередження") – зображення у художній літературі небезпечних наслідків, пов'язаних з експериментуванням над людством задля його "поліпшення".
Античність – сукупність історичних і культурних надбань давніх греків і римлян, яка склала фундамент європейських літератур.
Архетип – прообраз, первісний образ, ідея.
Байронізм – тираноборство, волелюбність, бунтарство, демонізм, абсолютизоване заперечення недосконалої дійсності.
Бароко – художній метод літератури XVII-XVIII ст. з надзвичайно складною художньою системою, котрій властиві мінливість, поліфонічність, складна метафоріка.
Бестіарій – літературний твір, де звірі-персонажі постають втіленням людських рис.
Бестселер – книга, що видається великим тиражем.
Бульварна література – псевдохудожні літературні твори про злочинців, любовні пригоди, розраховані на низький читацький смак.
Відчуження – філософський термін для характеристики позиції особи щодо суспільства, в якому вона почувається зайвою, самітності.
Вічні образи –літературні образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів та зображеної в них історичної доби, містять у собі невичерпні можливості філософського осмислення буття.
Вічні теми – літературні теми загальнолюдського значення, перейняті пошуками смислу життя та першосутності, ролі особистості в контексті всесвіту.
Гомериди – спадкоємці Гомера.
Деконструкція – теоретична концепція, що базується на виявленні в художніх творах опорних понять і шару метафор, котрі вказують на несамтожність тексту, на перегук його з іншими.
Єдність змісту і форми – твердження аксіоматичного характеру, яке характеризує структуру, цілісність завершеного твору і водночас виступає принципом його аналізу, критерієм естетичної оцінки.
Інтерпретація – дослідницька діяльність, пов'язана з тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору.
Інтертекстуальність – межтекстові співвідношення літературних творів.
Інтрига – спосіб організації подій у художньому творі.
Класицизм – художній метод європейської літератури XVII-XVIII ст., котрому властиві строга нормативність, ієрархія жанрів, закон "трьох єдностей" (дії, часу й місця), ясна і чиста мова.
Колізія – гостра суперечність, джерело конфлікту та форма його реалізації у літературному творі.
Компаративістика – порівняльне вивчення національних літератур, процесів їх взаємозв'язку.
Куртуазна література – лицарська література європейського середньовіччя з мотивами культу дами.
Лапідарність – виняткова стислість і чіткість стилю, економне використання художніх засобів.
Лейтмотив – головна тема чи ідея, що пронизує твір або творчість автора.
Література – сукупність творів певного народу, епохи, людства; мистецтво слова, що відображає дійсність в художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси.
Література "потоку свідомості" – література, в якій відтворюється безпосередній плин духовного життя людини як калейдоскоп відчуттів, уявлень, переживань, роздумів, вражень.
Літературна доба (епоха) – фрагмент історико-літературного процесу, окреслений певними вирішальними моментами в історії літератури.
Літературний процес – перебування та рух літератури в історії.
Магічний реалізм – реалізм, в якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфологічного, дійсного та уявного, таємничого.
Міфологія – сукупність функціональних міфів в обробці певної культури.
Мова художньої літератури (поетична мова) – мовна система, яка функціонує в художній літературі як засіб створення естетичної реальності.
Модернізм – загальна назва літературних тенденцій неміметичного ґатунку на межі ХІХ-ХХ ст., що виникли як заперечення реалізму і яким притаманні творча інтуїція, втаємничення у трансцендентну сутність буття, загадкові аспекти "філософії життя", сприйняття поезії як вищого знання.
Натуралізм – крайній прояв реалізму, що характеризується фактографічним зображенням дійсності, трактуванням детермінованості людського характеру біологічними, спадковими чинниками та соціально-матеріальним середовищем.
Національна специфіка літератури – органічна якість художньої літератури певного народу, відмінна від якостей інших літератур.
Орієнт - окцидент – парадигма, що визначає різність світосприйняття літератур Сходу і Заходу.
Орієнталістика (сходознавство) – наука, що займається комплексним вивченням історії, мов, літератури, мистецтва, філософії Сходу.
Оцінка літературного твору – встановлення, фіксація, усвідомлення художньої цінності літературного твору.
Парабола – повчальне інакомовлення, близька до притчі жанрова різновидність, в якій за стислою розповіддю про певну подію приховується кілька інших планів змісту.
Поетика – цілісна система творчих засобів.
Постмодернізм – загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденцій у літературі, що виникли після модернізму, яким властиві перетрушування "багажу" культури, переоцінювання традицій попередніх методів, гра культурними кодами, еклектика, елітарність і егалітарність одночасно.
Реалізм – головний метод літератури ХІХ ст., якому властиві художнє відтворення життя у формах самого життя, типізація дійсності.
Реалізм Відродження – метод доби Відродження (XIV-XVI ст.), котрому властиві універсальний антропоцентризм, ясність естетичного мислення, простота та конкретність.
Ремінісценція – відчутний у літературному творі відгомін іншого літературного твору.
Романтизм – художній метод літератури початку ХІХ ст., якому властиві апологія особистості, неприйняття буденності, звеличення "життя духу".
Сентименталізм – художній метод європейської літератури другої половини XVIII – першого десятиліття ХІХ ст., що розвивався як утвердження чуйності, ірраціональної стихії на противагу жорстким нормативам класицизму та властивому добі просвітництва культу абсолютизованого розуму.
Символізм – одна із стильових течій модернізму, в якій за допомогою символу відображаються таємниці буття і свідомості.
Стиль – сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника.
Театр абсурду – умовна назва художніх творів, що змальовують життя у вигляді хаотичного нагромадження випадковостей, підкресленого алогізму, ірраціоналізму, гротеску, буфонади.
Художньо-літературний метод – зумовлений закономірностями раціональний спосіб осягнення та перетворення дійсності засобами мистецтва слова.