- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 1. Прогнозування і державне регулювання промислового виробництва
- •Промисловість як об’єкт регулювання. Показники промислового виробництва
- •1.2. Визначення потреб держави у промисловій продукції
- •1.3. Обґрунтування можливого обсягу виробництва промислової продукції
- •Баланс виробничих потужностей промисловості
- •Тема 2. Прогнозування і державне регулювання сільськогосподарського виробництва
- •2.1. Сільське господарство як об’єкт держаного регулювання економіки. Показники сільськогосподарського виробництва
- •Обґрунтування потреб виробництва сільськогосподарської продукції
- •Обґрунтування можливостей виробництва сільськогосподарської продукції
- •Тема 3. Прогнозування і державне регулювання трудових відносин
- •3.1 Зайнятість населення як соціально-економічне явище. Показники зайнятості населення
- •2. Рівень зайнятості працездатного населення (Кзпн).
- •3.2 Трудові ресурси України: їх склад і визначення потреби
- •Спрощена схема зведеного балансу трудових ресурсів України
- •3.3 Визначення надлишку (додаткової потреби) робочої сили в галузях національної економіки
- •Спрощена схема балансу ринку праці
- •3.4. Державне регулювання оплати праці
- •Тема 4. Прогнозування і державне регулювання соціального розвитку та рівня життя населення
- •4.1 Соціальна політика держави: мета, пріоритети, принципи
- •4.2 Соціальні індикатори (показники) рівня життя
- •4.3 Номінальні та реальні доходи населення: склад та методика розрахунку
- •4.4 Баланс доходів і витрат населення: сутність та порядок розробки
- •Структура мінімального споживчого бюджету
- •Тема 5. Прогнозування і державне регулювання інвестиційної діяльності
- •5.1. Інвестиційна діяльність та інвестиційна політика держави
- •5.2 Структура капіталовкладень та її регулювання
- •5.3 Державне регулювання інвестиційної діяльності на стадії проектування
- •5.5 Державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві як форма реалізації державних інвестицій
- •Тема 6. Прогнозування та державне регулювання транспорту
- •6.1 Транспорт як об’єкт планування та державного регулювання
- •6.2 Методологія державного регулювання перевезень
- •6.3 Визначення потреб народного господарства у перевезенні народногосподарських вантажів
- •6.4 Обґрунтування можливостей перевезення вантажів (на прикладі залізничного транспорту)
- •6.5 Державне регулювання пасажирських перевезень
- •2. Розраховується середня дальність однієї поїздки пасажира у базисному році
- •5. Розраховується очікувана у розрахунковому році чисельність пасажирів:
- •7.2 Особливості міжнародних економічних зв’язків України
- •7.3 Зовнішньоекономічна та зовнішньоторговельна політика держави
- •7.4 Баланс зовнішньоекономічних зв’язків держави
- •Рекомендована література
7.4 Баланс зовнішньоекономічних зв’язків держави
Результати взаємодії країни з зарубіжними країнами відображають у платіжному балансі. Платіжний баланс – це статистичний звіт про результати ЗЕД країни за певний період часу, як правило, за рік. Він показує різницю між валютними надходженнями у країну і сумарними платежами за кордон.
У більшості країн платіжні баланси розробляються за схемою, яка рекомендована Міжнародним валютним фондом. Відповідно до рекомендацій усі зовнішньоекономічні операції відображаються у балансі за принципом подвійного запису. До кредитних операцій, які записуються зі знаком «+», відносяться експорт товарів та послуг, отримання доходів, поточних та капітальних трансфертів від нерезидентів. (Трансферт – односторонній переказ (надходження), наприклад, гуманітарна допомога). У результаті таких угод відбувається відплив цінностей та приплив валюти у країну. До дебету відносяться операції, які характеризують придбання цінностей в обмін на валюту і записуються зі знаком «-», наприклад, імпорт товарів та послуг, надання трансфертів нерезидентам, збільшення фінансових активів.
За характером операцій усі угоди у платіжному балансі об’єднуються у три розділи:
І. Баланс поточних операцій. Відображає:
експорт (+) та імпорт (-) товарів – торговельний баланс;
баланс послуг та некомерційних платежів:
експорт та імпорт послуг (оплата перевезень, сервісу, туризму, патентів тощо);
доходи від зарубіжних інвестицій країни (надходження) і доходи від іноземних інвестицій на території цієї країни (платежі);
односторонні трансферти, некомерційні платежі (витрати на утримання дипкорпусу, іноземна гуманітарна допомога, грошові перекази за кордон, кредит без повернення тощо).
Таким чином, поточними операціями є операції з товарами, послугами, доходами від інвестицій та поточні трансферти (тобто чисті грошові перекази).
ІІ. Баланс руху капіталів характеризує приплив (імпорт «+») і відплив (експорт «-») капіталів як довгострокового, так і короткострокового характеру.
Довгострокові операції:
купівля та продаж цінних паперів (портфельні інвестиції);
прямі інвестиції (купівля машин, обладнання тощо);
надання та погашення довгострокових кредитів;
Короткостроковий капітал — високоліквідні засоби (поточні рахунки іноземців у певній країні, казначейські векселі та ін.).
ІІІ. Баланс офіційних резервів. Відображає:
використання офіційних золотовалютних резервів, тобто ресурсів, що знаходяться у розпорядженні центрального банку (зменшення "+", збільшення "-");
зміни у зобов'язаннях країни перед іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями (зменшення "+", збільшення "-").
Відповідно до принципів побудови платіжного балансу він має бути завжди збалансований. Поняття активного і пасивного балансу застосовується лише до окремих його статей. Активне сальдо платіжного балансу — коли надходження у країну перевищують зарубіжні платежі країни. Пасивне сальдо платіжного балансу — коли зарубіжні платежі країни перевищують надходження у країну. Держава врегульовує виникаючу нерівновагу шляхом використання переважно власних золотовалютних резервів, а також зовнішніх позик – кредитів МВФ, та інших міжнародних організацій, короткострокового кредитування.
