Варіант і

1. Об’єм розподілу у азиториміцина дорівнює 30 л/кг. Правильною інтерпретацією цієї інформації є:

   1. Азитроміцин ефективний тільки при внутрішньовенному введенні

   2. Азитроміцин виводиться переважно нирками без проходження реакцій біотрансформації

   3. Азитроміцин розподіляється переважно за межами судин і інтерстиціального середовища

   4. Азитроміцин слабко зв’язується з протеїнами плазми

   5. Азитроміцин не здатний проникати через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри

2. Який з наступних шляхів введенні ліків передбачає ефект первинного проходження в печінці?

   1. Інгаляційний

   2. Внутришньом’язовий

   3. Внутришньовенний

   4. Пероральний

   5. Сублінгвальний

3. Два ліки впливають на один вид тканин або один орган шляхом активації різноманітних рецепторів, що приводить до якісно протилежних ефектів. Який вид антагонізму представлений?

   1. Хімічний

   2. Фармакокінетичний

   3. Конкуренція

   4. Фармакологічний

   5. Фізіологічний

4. Який з наступних фармакокінетичний показників найбільш часто застосовують для визначення загальної кількості лікарського засобу, яке досягає органа-мішені після перорального введення?

   1. Максимальна концентрація лікарського засобу

   2. Час досягнення максимальної концентрації лікарського засобу

   3. Об’єм розподілу і константа пресистемного метаболізму

   4. Об’єм розподілу

   5. Площа під фармакінетичною кривою

5. Експериментально доказано, що 95% дози верапамілу (80 мг) всмоктується у людини масою 70 кг. Тем не менш біодоступність верапамілу дорівнює лише 25%. Враховуючи те, що швидкість кровотоку в печінці 1500 мл/хв визначте, який з наступних кліренсів верапамілу в печінці є правильним.

   1. 60 мл/хв

   2. 375 мл/хв

   3. 740мл/хв

   4. 1110 мл/хв

   5. 1425мл/хв

Варіант іі

1. Який з наступних показників розраховується як відношення між площею під фармакокінетичною кривою при пероральному введені та площею під фармакокинетическою кривою при внутришньовенному введенні одного і того ж препарату?

1. Всмоктування

2. Біодоступність

3. Кліренс

4. Константа елімінації

5. Константа екскреції

2. Перорально призначили препарат, який є слабкою кислотою (рКа 3,4). В шлунку рН складає 1,4, а рН в плазмі – 7,4. Препарат проникає через біологічні мембрани завдяки пасивній дифузії. Яке з наступних положень є коректним?

1. Тільки іонізовані форми ліків будуть всмоктуватися зі шлунку в плазму

2. Концентраційний коефіцієнт препарату (в шлунку і плазмі) буде складати 10000:1

3. Препарат не буде проходити реакцію гідролізу соляною кислотою і, тому, не буде абсорбуватися

4. Препарат не буде абсорбуватися, доки рН шлунку не буде рівною рКа

5. Препарат буде абсорбуватися і в плазмі концентрація неіонізованих молекул буде в 104 рази більше концентрації іонізованих молекул.

3. В дослідженні ввели рівні дози препарату внутрішньовенно и перорально. Зібрали по 7 зразків крові через рівні періоди часу після введення. Цій аналіз може дозволити підрахувати?

1. Час дії препарату

2. Ступінь зв’язування препарату з протеїнами плазми крові

3. Пероральну біодоступність препарату

4. Терапевтичну ефективність препарату

5. Коефіцієнт елімінації препарату

4. Яка з наступних реакцій відноситься до другої фази реакцій біотрансформації?

1. Формування сульфоксидів

2. Відновлювання нітрогрупи

3. Гидроліз ефіру

4. Кон’югація з глюкуроновою кислотою

5. Дезамінування

5. Препарат вводять внутрішньовенно за допомогою інфузомату. Який показник встановлює, скільки часу необхідно для досягнення рівноважної концентрації в крові?

1. Об’єм розподілу

2. Біодоступність

3. Кліренс

4. Період напіввиведення

5. Швидкість інфузії (мг препарату за хвилину)