23. Причини виникнення судових помилок

тійке словосполучення «причини і умови судових помилок» настільки утвердилася в юридичній літературі, що більшість авторів,  на нашу думку, використовують його, не замислюючись про змістовний бік. Але, використавши зазначену словесну конструкцію, дослідник стає перед необхідністю пояснювати, чому причини та умови відрізняються один від одного, а зіткнувшись з численністю факторів, що спричиняють судові помилки, спробувати їх упорядкувати і класифікувати. Вся ця діяльність не має ні пізнавального, ні практичного значення.  У літературі зазвичай причини судових помилок зводять до об'єктивних і суб'єктивних (А. Власов, А. С. Грицанов, Г. А. Жилін, Б. В. Красильников, М. М. Разінкова, Л. В. Соцуро, Є.Г. Тришина). Відсутність практичного та пізнавального значення такої класифікації проявляється в тому, що «набір» причин у дослідників різний, при тому що кожен намагається побудувати якусь єдину для цивільного процесу конструкцію.  Іншим стійким помилкою виступають спроби відмежування причин судових помилок від умов їх здійснення. Дослідники, слідом за І.М. Зайцевим1 вважають, що таке відмежування необхідно з огляду на численність саме умов судових помилок. Подібні дослідження також слід визнати непродуктивними. Спроби відокремити причини від умов і дати внутрішню їх класифікацію практично безпредметні. Автори не можуть запропонувати чітких класифікаційних критеріїв, які необхідні при використанні невичерпний переліків (Є. Г. Тришина, Б. В. Красильников). Кошти, виділені причини й умови в них міняються місцями.  Плутанина в поняттях походить від того, що автори задаються метою створити загальну конструкцію, між тим, як будь-яке судове справа - індивідуально. Проголошення важливості відділення причин від умов і необхідності класифікації причин і умов вступає в протиріччя з реальним результатом такого розмежування та класифікації. До того ж, класифікатори причин судових помилок бачать їх занадто широко, маючи на увазі під судовими помилками будь-які неправильності. Тим самим роблять завдання за класифікацією ще більш нездійсненною: класифікувати потрібно при цьому нескінченне число чинників. Спроби створити «універсальну» модель призводять просто до того, що з'являються невичерпний переліки «факторів впливу», де не усувається початкова спірність питання про те, чи відносити фактор до причин або умов і де його місце в системі класифікаційних критеріїв. 

24. Порядок виправлення судових помилок судами вищестоящих інстанцій виправлення описок і арифметичних помилок

Суд, що виніс рішення, за загальним правилом не може самостійно змінити його. Однак, як виняток, існує можливість виправлення таких недоліків, як описки та арифметичні помилки. Така можливість передбачена ст. 219 Цивільного процесуального кодексу (далі — ЦПК), відповідно до якої суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Отже, виправлення допускається виключно щодо двох видів помилок — описок та помилок арифметичного характеру. їх характерними рисами є те, що вони виникають випадково, найчастіше внаслідок технічних помилок. Помилки, що виникли внаслідок неправильного застосування законодавства, до вищезазначених помилок не відносяться. У подібних випадках можна виправляти лише явні неточності, що були допущені випадково.

До описок слід відносити неточності, пов'язанні з написанням окремих слів, зокрема імен. учасників процесу, назв підприємств. До цього виду помилок слід також віднести помилкове зазначення реквізитів юридичної особи, номерів, дат, кількості. Описки можуть стосуватися і предметів, їх назв та певних притаманних їм характеристик.

Не відносяться до описок неточності, пов'язані з неправильним вивченням матеріалів справи наприклад, коли аналізується зміст іншого документа, попередньої редакції статуту чи договору. Такого роду помилки не можна віднести до описок, оскільки вони виникають внаслідок неправильного дослідження доказів у справі, і виправлення такого роду помилок можливе лише вищестоящими судами в межах їх компетенції.

Арифметичні помилки можуть виникнути виключно внаслідок неправильного здійснення арифметичних дій, особливо якщо це пов'язано з операціями з великими сумами, що складають суму позову. До арифметичних не можна віднести помилки, що здійснюються внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, наприклад, визначення розміру пені, державного мита, що підлягає стягненню. Такого роду помилки суд першої інстанції не вправі виправляти, оскільки це повноваження суду вищої інстанції. Однак, якщо з таких питань помилки були допущені внаслідок здійснення неправильних підрахунків, то вони будуть відноситися до арифметичних. Слід зауважити, що помилки цифрового характеру можливі також внаслідок неуважного написання сум, тому такого роду помилки слід відносити до описок.

Ініціаторами виправлення помилок можуть бути як суд, так і особи, які беруть участь у справі. Питання про внесення виправлень вирішується у відкритому судовому засіданні в загальному порядку. Про розгляд, час і місце засідання повідомляються особи, які беруть участь у справі. їхня неявка не перешкоджає розглядові питання про внесення виправлень. За результатами розгляду суд постановляє ухвалу, в якій зазначається результат розгляду.

Слід звернути увагу на те, що виправлення допускається не тільки в рішеннях, але й ухвалах. У ст. 219 ЦПК зазначається, що виправлення помилок допускається в судовому рішенні, яке відповідно до ст. 208 ЦПК викладається у двох формах — ухвали та рішення суду. Так, зовсім недавно в резонансній справі про поновлення на посаді С. Піскуна судом було допущено описку при зазначенні номера указу про звільнення. Описка була виявлена як в ухвалах суду, так і в постанові. Суд ухвалою здійснив виправлення допущених описок у зазначених документах, виправити неправильно зазначену цифру номера оскаржуваного указу.