Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЗМІСТ.docx
Скачиваний:
22
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
74.11 Кб
Скачать

1.3 Права та обов’язки службових осіб територіальних державних органів у справах захисту прав споживачів, відмінність від громадських організацій прав споживачів.

З/п

Посада

Права

Обов’язки

1

2

3

4

1.4 Права та основні напрямки діяльності громадських організацій із захисту прав споживачів

Сфера захисту прав споживачів є невід’ємною і вагомою складовою загальних прав людини. Споживач єдиний з усіх суб’єктів ринку, який не є професійним учасником і без державної підтримки не в змозі ефективно відстоювати свої законні права.

Закон України «Про захист прав споживачів» був ухвалений 15 грудня 1993 року. Відповідно до нього в країні створено систему державних органів у справах захисту прав споживачів на чолі з Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а також сформовано мережу громадських організацій споживачів (об’єднання споживачів). Закон визначив широке коло повноважень Державного комітету та його територіальних органів.

1. Державний комітет у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахист) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України. Держспоживзахист забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів, сприяє виконанню в Україні Керівних принципів для захисту інтересів споживачів ( 995_903 ), прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 9 квітня 1985 року.

2. Держспоживзахист у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своїх повноважень Комітет організує виконання актів законодавства України і здійснює контроль за їх виконанням. Комітет узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства і вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

3. Основними завданнями Держспоживзахисту є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів центральними і місцевими органами державної виконавчої влади та господарюючими суб'єктами - підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами-підприємцями та іноземними юридичними особами, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України; захист інтересів і прав громадян як споживачів у разі придбання, замовлення або використання ними товарів (робіт, послуг) для власних побутових потреб; вжиття до господарюючих суб'єктів, зякі порушують права споживачів, передбачених законодавством заходів впливу; координація роботи та взаємодія з центральними і місцевими органами державної виконавчої влади у питаннях захисту прав споживачів; формування основних напрямів міждержавного і міжнародного співробітництва у сфері захисту прав споживачів, участь у їх реалізації; висвітлення через засоби масової інформації результатів роботи державних органів у справах захисту прав споживачів, інформування населення щодо порядку реалізації прав споживачів.

4. Держспоживзахист відповідно до покладених на нього завдань:

1) перевіряє у господарюючих суб'єктів сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів (робіт, послуг), дотримання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг), а також дотримання правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг; у необхідних випадках перевіряє якість сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг;

2) проводить радіологічний, хіміко-токсикологічний і фізико-хімічний контроль продуктів харчування, що реалізуються підприємствами торгівлі і громадського харчування незалежно від форм власності та громадянами;

3) вживає заходів щодо зняття з виробництва, вилучення з обороту у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, відкликання від споживачів небезпечних товарів (робіт, послуг), а також щодо припинення необ'єктивної і недобросовісної реклами товарів (робіт, послуг);

4) узагальнює результати роботи, пов'язаної із захистом прав споживачів, розробляє і вносить до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо удосконалення законодавства про захист прав споживачів;

5) проводить експертизу проектів рішень Уряду, що стосуються інтересів і прав споживачів;

6) бере в установленому порядку участь у роботі технічних комітетів, художньо-технічних і координаційних рад, атестаційних, дегустаційних комісій та в інших заходах, пов'язаних з визначенням якості товарів народного споживання та послуг, і вносить відповідні пропозиції;

7) узагальнює результати здійснюваного державними органами у справах захисту прав споживачів контролю, розробляє пропозиції про усунення виявлених недоліків і подає їх відповідним органам для вжиття заходів;

8) передає відповідних органам матеріали перевірок за фактами зловживань;

9) перевіряє стан організації діяльності державних органів у справах захисту прав споживачів у Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі; у разі потреби заслуховує звіти керівників зазначених органів про проведену у цьому напрямі роботу, надає методичну та практичну допомогу в її поліпшенні; вивчає і поширює позитивний досвід;

10) розглядає скарги, заяви і пропозиції громадян з питань, що входять до компетенції Комітету, і вживає необхідних заходів для їх розв'язання; консультує споживачів з питань законодавства про захист прав споживачів;

11) веде через засоби масової інформації роз'яснювальну роботу, спрямовану на поглиблення правових знань споживачів, інформує населення про результати роботи державних органів у справах захисту прав споживачів, проводить видавничу діяльність;

12) здійснює управління майном організацій, що входять до сфери управління Комітету; вживає заходів для зміцнення матеріально-технічної бази державних органів у справах захисту прав споживачів і своєї власної;

13) створює лабораторії та інші підрозділи, функцією яких є дослідження (експертиза) якості товарів (робіт, послуг);

14) укомплектовує апарат компетентними і чесними працівниками, організовує професійну підготовку та перепідготовку кадрів системи державних органів у справах захисту прав споживачів.

5. Держспоживзахист під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними органами державної виконавчої влади України, органами Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального самоврядування, органами державного нагляду і контролю, правоохоронними органами та громадськими організаціями, а також з відповідними органами інших держав.

6. Держспоживзахист має право:

1) давати господарюючим суб'єктам обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; у разі потреби повідомляє Держстандарт і його територіальні органи про порушення вимог нормативних документів при виробництві товарів народного споживання на підприємствах промисловості для перевірки і вжиття заходів;

2) перевіряти у господарюючих суб'єктів сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів (робіт, послуг), дотримання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг), а також дотримання правил торгівлі та надання послуг; входити безперешкодно до будь-яких виробничих, складських, торговельних та інших приміщень цих суб'єктів для їх обстеження відповідно до законодавства;

3) відбирати в установленому порядку у господарюючих суб'єктів сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їхньої якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертиз) за рахунок господарюючих суб'єктів, що перевіряються; проводити в установленому порядку контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовані товари та надані послуги;

4)одержувати безплатно від господарюючих суб'єктів, що перевіряються, необхідні нормативні документи та інші відомості,які характеризують якість товарів (робіт, послуг),сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів, виконання робіт, надання послуг, а також пояснення щодо виявлених порушень;

5) одержувати від центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органівмісцевого і регіонального самоврядування, а також господарюючих суб'єктів, причетних до розробки та виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, нормативні документи та інші відомості, необхідні для виконання своїх повноважень;

6) припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення господарюючими суб'єктами виявлених недоліків;

7) забороняти господарюючим суб'єктам реалізацію споживачам товарів, виконання робіт, надання послуг: на які немає документів, що засвідчують їх відповідність вимогам нормативних документів; на які актами законодавства або нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів іохорони навколишнього природного середовища, якщо ці товари (роботи, послуги) не мають сертифіката відповідності; завезених на територію України без документів, які підтверджують їхню належну якість;

8) приймати рішення: про припинення у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг продажу та виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, - до усунення виявлених недоліків; про тимчасове припинення діяльності підприємств торгівлі (секцій, відділів), громадського харчування, сфери послуг, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форм власності, що систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків;

9) опломбовувати в порядку, передбаченому законодавством, усфері торгівлі, громадського харчування і послуг виробничі, складські, торговельні та інші приміщення, а також неправильні, несправні й такі, що не мають відповідного клейма, чи з порушеними термінами повірки, вимірювальні прилади, зад опомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з наступним повідомленням органів державної метрологічної служби Держстандарту, його територіальних органів для проведення повірочних робіт і розпломбування;

10) вилучати в установленому порядку неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів;

11) залучати за домовленістю спеціалістів інших центральних органів державної виконавчої влади, наукових, проектних установ і організацій, громадських організацій до перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів;

12) проводити в установленому порядку за участю заінтересованих центральних органів державної виконавчої влади та господарюючих суб'єктів порівняльні огляди, виставки, дегустації якості товарів;

13) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;

14) передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи попереднього слідства;

15) накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення;

16) накладати на господарюючих суб'єктів сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, у тому числі на громадян-підприємців, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 );

17) одержувати безплатно від органів державної статистики необхідні статистичні матеріали.

7. Держспоживзахист у межах своїх повноважень видає на основі й на виконання чинного законодавства накази, організовує і контролює їх виконання. Комітет у разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами Рад народних депутатів спільні акти. Рішення Комітету з питань державного захисту прав споживачів, видані у межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого і регіонального самоврядування, а також господарюючими суб'єктами.

8. Держспоживзахист очолює голова, який призначається Кабінетом Міністрів України. Голова Комітету має заступників, яких за його поданням призначає Кабінет Міністрів України. Розподіл обов'язків між заступниками голови провадиться головою Комітету. Голова Держспоживзахисту несе персональну відповідальність за виконання покладених на Комітет завдань і здійснення ним своїх функцій, встановлює ступінь відповідальності заступників голови, керівників підрозділів Комітету.

9. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держспоживзахисту, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Комітеті утворюється колегія у складі голови Комітету (голова колегії), заступників голови за посадою, а також інших керівних працівників Комітету.

До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої влади та представники відповідних громадських організацій. Члени колегії Комітету затверджуються Кабінетом Міністрів України. Рішення колегії проводяться в життя, як правило, наказами Комітету.

10. Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників центрального апарату Держспоживзахисту затверджуються Кабінетом Міністрів України. Структура центрального апарату Комітету затверджується Віце-прем'єр-міністром України. Штатний розпис центрального апарату і положення про його структурні підрозділи затверджуються головою Комітету.

11. Держспоживзахист є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно розв’язує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Закон звільняє споживачів від сплати державного мита за позовами, що пов’язані із порушенням їхніх прав.

Товар, який отримує покупець, має відповідати вимогам нормативних документів щодо якості та безпеки. Якщо на товар встановлено гарантійні терміни, покупець має отримати на нього технічний паспорт або інші документи, що його замінюють. Правила передбачають як обов’язок продавця забезпечити належне пакування куплених товарів для збереження їхньої якості під час транспортування.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]