гроші та кредит. екзамен

22) механізм оформлення пропозиції грошей. Банківська система управляє пропозицією грошей на ринку і оперативно її створює. Саме вона здійснює випуск і емісію грошей, використовуючи такі показники як: грошова маса, грошова база, банківські резерви, банківський (грошово–кредитний) мультиплікатор. Розглянемо ці основні поняття. Грошова база – це консолідований показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через банківський грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей (емісія кредитних грошей). У грошову базу входять: сума готівки в обігу й у касах комерційних банків (готівка в сейфах комерційних банків – залишок кас банків) – М0; обов’язкові резерви комерційних банків, що знаходяться на рахунках у національному (центральному) банку – R. При цьому загальний обсяг банківських резервів охоплює готівку в сейфах комерційних банків і резерви комерційних банків, що знаходяться в центральному банку: Мk = М0 + R, де М0 – готівка у обігу; R – резерви. Грошова маса–це сукупність усіх купівельних, платіжних і накопичувальних засобів (тобто всі готівкові і безготівкові гроші, що знаходяться в обороті, що обслуговують економічні зв'язки і належать громадянам, господарчим суб’єктам, державі). М1 = М0 + D, де М1 – агрегат М1; М0 – готівка у обігу; D – депозити до запитання. Грошова маса більше грошової бази (більш ніж у два рази). Між грошовою базою і грошовою масою (пропозиція грошей) існує залежність: МS = Мk x m, де МS – пропозиція грошей; Мk – грошова база; m – коефіцієнт грошового мультиплікатора. Пропозиція грошей (МS) прямо пропорційна грошовій базі (Мk) і залежить від величини грошового мультиплікатора. Грошовий мультиплікатор – це величина коефіцієнта, на яку збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку. Величина (коефіцієнт) грошового мультиплікатора визначається за формулою: m = 1 + . Величина грошового мультиплікатора (m) залежить від співвідношення готівкових і депозитних грошей М0/D = kg і норми ефективного резервування R/D = kp, тоді формулу грошового мультиплікатора можна записати: m = 1 + kg/kp + kg. Одержаний коефіцієнт показує, у скільки разів зростає ефективність грошової бази. Його величина є зворотною величиною до норми банківських резервів, а також співвідношенню між обсягом готівки і депозитів. Збільшення резервної норми чи частки готівки призводить до зменшення величини грошового мультиплікатора. Основний зміст грошового мультиплікатора полягає в тому, що він збільшує в кратну кількість разів кількісні параметри грошової маси. Тобто він показує максимальну кількість нових кредитних грошей, що може створити кожна грошова одиниця (долар чи гривня) від операцій на монетарному ринку.

23) Грошово-кредитний мультиплікатор - це коефіцієнт збільшення надлишкових резервів банківської системи, який утворюється внаслідок процесу створення нових банківських депозитів у процесі кредитування клієнтів банками на основі додаткових вільних резервів, що надійшли до банку ззовні. Коефіцієнт взаємозв´язку між збільшенням (скороченням) надлишкових резервів банківської системи і сумою нових кредитних грошей, яку вона може створити, ґрунтується на принципі: втрачені кредитні ресурси одним комерційним банком внаслідок надання кредитів своїм клієнтам стають надбанням іншого і використовуються ним вже як власні кошти для надання у безготівковій формі своїм клієнтам. І так далі. Тобто кожна грошова одиниця, яка випускається одним комерційним банком створює кредитні резерви іншим банкам: другому, третьому і т.д. Ефект дії мультиплікатора постійно відтворюється тому, що втрачені резерви для одного банку створюють вільні кредитні ресурси іншого комерційного банку, тому банківська система загалом не втрачає їх, а створює надлишкові резерви.

24)Сутність поняття «випуск» та «емісія» грошей. Випуск грошей в обіг відбувається постійно. Безготівкові гроші випускаються в обіг при наданні комерційними банками позичок своїм клієнтам. Готівкові гроші виділяються клієнтам з операційних кас комерційних банків у процесі здійснення касових операцій. Однак при цьому відбуваються і зворотні явища: клієнти комерційних банків погашають банківські позики і здають готівку в операційні каси банків. Таким чином, кількість грошей в обігу в результаті таких операцій може і незбільшуватися. Емісія - це такий випуск грошей,який призводить до загального збільшення грошової маси, що знаходиться в обігу. Існує емісія готівкових та безготівкових грошей. Емісія безготівкових грошейздійснюватись комерційними банками, а емісія готівкових грошей - Центральним банком, тому що він має монопольне право на випуск банківських квитків.

25)Емісія та її форми. Емісія готівкових грошей – як правило, монополія центральних банків, якими здійснюється також певна частина безготівкової емісії, яка разом з готівкою спрощено і формує гроші центрального банку – грошову базу. Гроші, включені до грошової (у широкому визначенні) мають високу ліквідність і відображають здатність центрального банку виконувати власні грошові зобов’язання; іноді їх ще називають грошима центрального банку, державними на національними грошима. Сучасна грошова емісія має кредитній та фідуціарний (не забезпечений)характер, так як головним каналом емісії являється видача емісійних кредитів центральним банком, при якій відбуваються збільшення залишків грошей на банківських рахунках и відповідний ріст грошової маси. Основний канал вилучення грошей з обігу – відповідно погашення емісійних кредитів. Головна мета емісії безготівкових грошей в обіг (емісія готівковихгрошей не є самостійною, а виступає як наслідок безготівковійемісії) - забезпечення додаткової потреби підприємств в обіговихзасобах. Для цього комерційні банки повинні надати підприємствамдодаткові кредити. Для видачі цих кредитів банкам необхідно залучитидодаткові ресурси. Ці ресурси утворюються в результаті безготівковійемісії. У СРСР емісійні функції здійснювалися Державним банком іреалізовувалися через систему касових і кредитних планів.

26) механізм банківського мультиплікатора. Банківський мультиплікатор є процес збільшення грошей на депозитних рахунках комерційних банків період їх руху від однієї комерційного банку до іншого. Механізм мультиплікації грошей характеризується із різних позицій. Банківський мультиплікатор характеризує процес мультиплікації з позиції суб'єктів мультиплікації. Цей процес відбувається здійснюється комерційними банками. Один комерційний банк неспроможнамультиплицировать гроші, їх мультиплікує система комерційних банків. Управління механізмом банківського мультиплікатора, винятково власним центральним банком. Центральний банк, керуючи механізмом банківського мультиплікатора, розширює чи звужує емісійні можливості комерційних банків. Механізм банківського мультиплікатора безпосередньо пов'язане з вільним резервом. Вільний резерв - сукупність ліквідних активів ресурсів комерційних банків, які у цей час часу можна використовувати. Дане поняття грунтується, що комерційних банків можуть здійснювати свої активні операції в межах наявних проблем них ресурсів. Вільний резерв системи комерційних банків складається з вільних резервів окремих комерційних банків, тому підвищення або зменшення вільних резервів окремих банків загальний розмір вільного резерву всієї системи комерційних банків не змінюється. Величина вільного резерву окремого комерційного банку (З) дорівнює сумі капіталу комерційного банку (До), залучених ресурсів комерційного банку (ПР), міжбанківського кредиту (МБК) мінус відрахування на централізований резерв (>ОЦР) і мінус ресурси які у цей час вже вкладено в активні операції комерційного банку (А). З = До+ ПР + ЦК + МБК -ОЦР-А

27)Емісія готівкових грошей. Емісія готівкових грошей – як правило, монополія центральних банків, якими здійснюється також певна частина безготівкової емісії, яка разом з готівкою спрощено і формує гроші центрального банку – грошову базу. Гроші, включені до грошової (у широкому визначенні) мають високу ліквідність і відображають здатність центрального банку виконувати власні грошові зобов’язання; іноді їх ще називають грошима центрального банку, державними на національними грошима. Сучасна грошова емісія має кредитній та фідуціарний (не забезпечений)характер, так як головним каналом емісії являється видача емісійних кредитів центральним банком, при якій відбуваються збільшення залишків грошей на банківських рахунках и відповідний ріст грошової маси. Основний канал вилучення грошей з обігу – відповідно погашення емісійних кредитів.

28) рівновага на грошовому ринку та процентна ставка. Рівновага грошового ринку досягається в точці, де попит на гроші дорівнює їхній пропозиції. Умова рівноваги має вигляд: (М/Р)s = L(r,Y) Точці рівноваги грошового ринку відповідає рівноважна процентна ставка r*. Модель грошового ринку показує, що існує лише єдина ставка, за якої попит на гроші і пропозиція грошей збігаються. На практиці на грошовому ринку постійно виникають коливання. Вони бувають двох типів: 1.коливання, пов'язані з початковою нерівновагою грошового ринку; 2.коливання, пов'язані зі зміною рівноваги. Розглянемо механізми, які врівноважують грошовий ринок в одному й другому випадках. Якщо процентна ставка не відповідає рівноважному рівневі, корекція ситуації на грошовому ринку з метою досягнення рівноваги відбувається за допомогою процентної ставки, зміна рівня якої змушує економічних аґентів змінювати структуру портфеля своїх активів. При низькому рівні процентної виникає надлишковий попит на гроші, який усувається економічними агентами за допомогою продажу облігацій. Колективний продаж облігацій спричиняє збільшення пропозиції облігацій на ринку і, таким чином, падіння їхньої ринкової ціни. Оскільки зниження ринкової ціни облігацій супроводжується зростанням процентної ставки, то зміна структури портфеля триватиме доти, поки бажаний рівень зберігання грошей не відповідатиме пропозиції грошей при рівноважній процентній ставці. При зависокому рівні процентної ставки висока альтернативна вартість зберігання грошей зменшує попит на гроші, і тому, навпаки, виникає надлишкова пропозиція грошей, яка використовується економічними агентами на купівлю облігацій. Підвищений попит на облігації веде до зростання їхньої ринкової ціни. Спричинене зростанням ринкової ціни облігацій зниження процентної ставки триватиме доти, доки при рівноважній процентній ставці попит на гроші не відповідатиме кількості грошей, що пропонується банківською системою. Коливання рівноважних значень процентної ставки пов'язані зі змінами екзогенних змінних грошового ринку: рівня доходу та пропозиції грошей. Зростання рівня доходу підвищує попит на гроші та рівноважну процентну ставку. Підвищення пропозиції грошей, навпаки, спричиняє її зниження. При зміні рівноважної процентної ставки процес урівноваження грошового ринку відбувається таким чином.

29) грошова система та її елементи. Грошова система — це встановлена державою форма організації грошового обігу в країні. Грошова система формується історично, є елементом господарського механізму і регулюється законодавчими актами держави. До основних елементів грошової системи належать: грошова одиниця, державні грошові знаки, масштаб цін, валютний курс, організація емісії та обігу грошових знаків, організація міжнародних розрахунків, суб'єкт грошово-кредитного і валютного регулювання. Грошова одиниця — встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання цін товарів та послуг. Державні грошові знаки — визначаються законодавством держави і мають законну платіжну силу. Грошові знаки, що випускаються державою, обов'язкові до приймання на території всієї країни. Розрізняють такі види державних грошових знаків: банківські білети — вид державних грошових знаків, які випускаються в обіг центральним емісійним банком країни; казначейські білети — вид державних грошових знаків, які впроваджуються в обіг при бюджетній емісії спеціально уповноваженим державним органом; розмінна (білонна) монета — дрібна частина державних грошових знаків, яку випускають для зручності обслуговування роздрібного обігу. Масштаб цін — засіб вираження вартості (ціни) товарів і послуг у грошових одиницях, який складається під впливом ринкового попиту і пропозиції. Валютний курс — вартість грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої країни. Валютний курс використовується для: обміну валют при торгівлі товарами і послугами; порівняння цін на світових товарних ринках, а також вартісних показників різних країн; періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті юридичних та фізичних осіб. Розрізняють два основні види валютних курсів: — фіксований — офіційно встановлене співвідношення грошових одиниць різних країн; — плаваючий — ринкове співвідношення грошових одиниць різних країн, що залежить від попиту і пропозиції. Організація емісії та обігу грошових знаків включає визначення сфер готівкових і безготівкових розрахунків, режим використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо. Порядок емісії та обігу грошових знаків встановлюється державою і регулюється законодавством країни. Організація міжнародних розрахунків — система регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, що виникають між державами, підприємствами, організаціями та фізичними особами, які перебувають на території різних країн. Суб'єкт грошово-кредитного і валютного регулювання — в ролі такого органу в більшості країн виступає центральний емісійний банк.

30) Тип грошових систем та їх характеристика 1.Відповідно до ступеня втручання держави в економічні відносини - Неринкові грошові системи полягають у тому, що вирішальна роль належить уряду, який визначає влаштування грошового обігу, а банки стають виконавцями, їх роль підпорядкована урядові. Є значне обмеження у функціонуванні грошей (талони, картки та ін.). Ринкові грошові системи характеризуються тим, що до мінімуму зведено втручання державних органів у грошову сферу, а вирішальну роль в організації та функціонуванні грошової системи відіграють законодавчі органи країни та центральний банк 2.Відповідно до механізму регулювання валютних відносин-Відкриті грошові системи характеризуються мінімальним втручанням держави у регулювання валютних відносин усередині країни, що виражається у нерегулюванні валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізмі формування валютного курсу. Закриті грошові системи передбачають використання валютних обмежень, які зумовлюють ізоляцію національної економіки від світової. Валютні обмеження виявляються в адміністративному регулюванні валютного ринку, неконвертованості валюти, штучному формуванні валютного курсу. 3.Відповідно до загальних законів функціонування грошей - Саморегульовані системи базуються на обслуговуванні грошового обігу повноцінними монетами і розмінними банкнотами. Регульовані системи базуються на обігових паперових і металевих грошових знаках, які не мають власної внутрішньої вартості 4.За формою грошей в обігу - Система металевого обігу (саморегульована) полягає у тому, що грошовий метал безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти розмінні на метал. Історично мала форми біметалізму – роль загального еквівалента законодавчо закріплена за золотом та сріблом, та монометалізму – роль загального еквівалента виконує один метал: золото (золотий монометалізм) або срібло (срібний монометалізм). Система паперово-кредитного обігу, за якої в обігу перебувають лише нерозмінні на грошовий метал знаки грошей, що не мають внутрішньої вартості. Такі грошові системи є регульованими.

31)Класифікація грошових систем. 1-Відповідно до ступеня втручання держави в економічні відносини. 2- Відповідно до механізму регулювання валютних відносин. 3- Відповідно до загальних законів функціонування грошей. 4- За формою грошей в обігу.

32) Взагалі існує дві теоретичні концепції визначення першопричини інфляції: структурна і монетарна. Структурна концепція: інфляція виникає через наявність структурних «вузьких місць» в економіці: диспропорції суспільного відтворення; дефіцит держбюджету; підвищення попиту тощо. За цією концепцією збільшення грошової маси дає можливість інфляції проявитися і стати зростаючим процесом. Монетаристи розглядають інфляцію як чисто грошовий феномен, обумовлений м'якою грошовою і бюджетною політикою держави (дефіцитне фінансування, надлишкове розширення внутрішнього кредиту, помилкова грошова політика Національного банку відносно емісії грошей, експортно-імпортних операцій тощо).

33) Суть та форми інфляції. Сучасній інфляції притаманний ряд відмінних особливостей. Якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз – всеохоплюючий; раніше вона охоплювала певний період, тобто мала періодичний характер, а зараз – хронічний; сучасна інфляція знаходиться під впливом не тільки грошових, а й негрошових факторів. Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція - це грошове явище, але вона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди. Під час інфляції має місце: Знецінювання грошей по відношенню до золота. Знецінювання грошей по відношенню до товару. Знецінювання грошей по відношенню до іноземної валюти.

34) Інфляція не лише відображає у своєму розвитку динаміку цін, а й вимірюється останньою. Розміри інфляції можна визначити за допомогою таких показників: індексу вартості життя, індексу купівельної спроможності та індексів інфляції. Розрахунок динаміки цін (вартості життя) у звітному році визначається за формулою Ласпейреса: Ip = (p1 qo / po qo) 100, де Ip – індекс цін (вартості життя); qo – вага у базисному році; po – ціни у базисному році; p1 – ціни у звітному році. Індекс вартості життя враховує основні втрати населення від зростання цін і достатньо широко характеризує динаміку цін, а значить, купівельну спроможність грошей. Справді, якщо Ip = 2, то це означає, що в цілому ціни зросли за певний період у два рази, отже у два рази знизилась купівельна спроможність грошей. Показник купівельної спроможності грошей – це величина, обернена до індексу вартості життя, який визначається за формулою: Купівельна спроможність = 1/ рівень цін. Якщо рівень цін зростає – купівельна спроможність грошової одиниці падає, і, навпаки, якщо рівень цін падає – купівельна спроможність збільшується. Наприклад, коли індекс життя за три роки збільшився на 120,7%, то динаміка купівельної спроможності становитиме: К = 1: (120,7:100) = 100:120,7 = 0,8285. Це означає, що вартість 100 доларів базисного року через три роки становитиме лише 82,85 долара, тобто купівельна спроможність долара внаслідок зростання цін знизиться за 3 роки на 17,15%. Для вимірювання інфляції обчислюються темпи інфляції – приріст цін у процентах. Динаміку індексу цін можна обчислити за формулою: Ip = Ip1 / Ip0, де Ip1 – рівень індексу цін у звітному році; Ip0 – рівень індексу цін у базисному році. Наприклад, коли індекс цін збільшиться від 120 до 132 процентів, динаміка індексу цін становитиме: Ip = (132:120) 100 – 100 = 10%, а динаміка купівельної спроможності становитиме: Iк = (120: 132) 100 – 100 = – 9,1%. Збільшення індексу цін (вартості життя) на 10% означає, що купівельна спроможність грошей зменшилась на 9,1%