Значення та наслідки[ред.]

Після поразки військ гетьмана Скоропадського під Мотовилівкою, Січові стрільці розпочали наступ на Київ. Після вуличних боїв, Директорія УНР на чолі із Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою змусили Павла Скоропадського відректись від влади 14 грудня.Осадний корпус Січових Стрільців, що брав участь у бою, було розформовано у грудні 1919 року через значні втрати.

Вшанування пам'яті[ред.]

18 листопада 2008 року, на місці боїв було втановлено пам'ятник загиблим Січовим стрільцям, та меморіальну плитку із написом «Борцям за свободу України»^[10][11].

11-12 червня, поблизу села Дідівщина Фастівського району, відбулося таборування, в якому взяли участь молоді рухівці Київщини. Воно було присвячене 120-й річниці з дня народження полковника Євгена Коновальця – організатора корпусу Січових Стрільців,а також першого провідника Організації Українських Націоналістів. Сорок молодих людей встановили намети на березі мальовничого ставу, оточеного лісом. Молодорухівці мали намір використати з користю природні умови, і це їм вдалося. Програма таборування передбачала не лише відпочинок, але й ідеологічну та спортивну підготовку.

Ідеологічний блок розпочався ще на місці збору, залізничній станції Фастів. Там молодь відвідала „Музей на колесах”, де директор цього закладу Анатолій Корчак розповів про історію створення музею і головній його тематиці: Акту Злуки українських земель.

Далі члени МНР вирушили до села Веприк, де знаходиться музей присвячений видатному композиторові Кирилу Стеценку. Про коротке, але насичене життя, геніального митця і видатного громадського діяча розповіла директор музею Валентина Умрик. Молодь вразила самопожертва композитора, його вміння нести користь людям і займатися духовним вихованням народу, навіть у найскрутніші часи.

А ще молодорухівці відмітили, що попри намагання проросійських істориків локалізувати діяльність ОУН лише Галичиною, в Веприку діяла група українських націоналістів. Ще в 1942 році його член В. Косовський встановив хрест на пам'ять Стеценку, а по поверненню з радянських таборів добивався створення музею видатному композитору.

Наостанок голова Фастівської „Просвіти” Едуард Мондзолевський, розказав молоді про перебіг національно-визвольних змагань на Фастівщині.

Спортивна частина таборування розпочалася змаганням з спортивного орієнтування. Чотири команди виборювали першість, і час промайнув непомітно. Далі був проведений волейбольний турнір та гра „Криївка”. Остання була розроблена активістами МНР і має всі шанси стати популярною серед української молоді. Витрачені за такий напружений день сили молодь поновила, скуштувавши добрячого козацького кулешу, після чого до глибокої ночі на галявині лунали патріотичні пісні.

На наступний день, розгорнувши партійні прапори народного Руху України та МНР, та співаючи українських пісень, молодь рушила селом до церкви, де відбувалася служба з приводу свята Трійці.

Далі на чолі з священиком УПЦ КП  колона рушила на цвинтар, де в братській могилі поховано близько 80 січових стрільців, розстріляних більшовиками в період визвольних змагань.

Там, біля могили січовиків, що віддали своє життя за волю України, пройшла панахида за участі патріотичних сил області, яка завершила програму таборування.

Проводячи такі заходи молодь вчиться самоорганізації, вивчає історію рідного краю та згадує полеглих за волю України, що конче необхідно в період реваншистського поступу російських імперських сил та їхніх поплічників знині діючої влади.