Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методологічні підходи юриспруденції.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
31.55 Кб
Скачать

13. Функціональний підхід

— один із головних у юриспруденції. Його сутність складається у виділенні елементів взаємодій різноманітних суб´єктів або елементів, і визначенні їх місця і значення (функції). У тому або іншому вигляді функціональний метод був присутній у всіх концепціях, де суспільство розглядалося системно. Мертон сформулював основи функціонального підходу, у якому виділяється три головних постулати:

1) функціональної єдності цілого (узгоджене функціонування всіх його частин);

2) універсального функціоналізму (функціональність відбиває корисність усіх соціальних явищ):

3) постулат функціональної необхідності.

14. Комплексний підхід.

Методологічні підходи не ізольовані один від одного і можуть мати взаємообумовлений (інтегративний) характер, що викликає появу похідних (повторних, синтезованих) підходів. До таких відносяться комплексний підхід, а також структурно-функціональний, системно-структурний, системно-функціональний і т.д. При вивченні правової реальності принципове методологічне значення має комплексний підхід. Це пояснюється тим, що будь-яке соціальне явище багатогранне, тому важливе дослідження його властивостей як цілого і його різноманітних конкретних складових, а також умов, що визначають таке явище. Зокрема:

¨ відповідність і узгодженість динаміки (зміни) державно-правового явища з загальною перспективою розвитку суспільства;

¨ роль і місце даного явища в існуючій системі;

¨ зв´язок даного явища з конкретною сферою громадського життя, видом соціальної діяльності, а також регіоном, визначеними територіально-економічними умовами, їх взаємозалежність та обумовленість;

¨ соціальна характеристика державно-правового явища, вплив на нього етнічного і національного чинників;

¨ політичний характер і політична форма даного явища;

¨ особливості конкретно-історичних умов існування явища (сформовані норми, ціннісні орієнтації, думки, традиції і т.п.);

¨ структура, рівень організації, ступінь усталеності, розвиненості суб´єктів, пов´язаних із даним явищем.

Комплексний підхід у юриспруденції забезпечує дослідження всіх умов і взаємодій державного або правового явища, взаємодія (інтегрованість) яких обумовлює конкретний стан даного явища.

14. Системно-функціональний підхід

поєднує в собі системний та функціональний методи; орієнтований він на дослідження державно-правових явищ як певних систем, а також на визначення функціональних зв´язків (функцій) елементів та підсистем певної системи, між системами, оточуючим їх середовищем.

15. Функціонально-структурний підхід

випливає із розгляду державно-правових явищ як неподільних систем, що мають складну структуру і складові частини яких функціонально пов´язані між собою.

Методологія порівняльного правознавства: загальна характеристика.Методологія (грец. «methodos» - шлях до чого-небудь, Дослідження) розуміється як вчення для прийому організації та побудова теоретичної и практичної ДІЯЛЬНОСТІ людини. У орбіту методології правової науки входити набор новіх підходів, Принципів и методів, розроблення у рамках методології других наук. їх Залучення вімагає свого роду адаптації у зв'язку з предметом и методологією правової науки, яка нази вається «юрідізацією». На мнение BC Нерсесянца, юрідізація означає юридико-понятійну трансформацію других неюрідічніх методів и дисциплін, їх Перетворення з визначальності позіцій по няття права та їх включення в новий пізнавально-смісловій кон текст предмета и методу Юридичної науки1.Як самостійній науковий Напрям порівняльне правознавство володіє своим предметом, а такоже Розроблення и запозичення методами, зумовленості Цім же предметом, спрямовані на вірі шення проблем, з Якими порівняльне правознавство стікається. Так среди основних проблем, Які СЬОГОДНІ день вважаються пріорі тетную для порівняльного правознавства, звітність, віділіті проблему правової інтеграції и Формування НЕ Тільки локальних, альо й загально правових просторів. Сучасні Процеси суспільного розвітку зумовлені ЕПОХА глобалізації, что ставити перед всією юріспруденцією взагалі и перед порівняльнім Правознавство зокрема Завдання Використання потенціалу різніх правових сімей (систем) у віконанні масштабних Завдання, что стояти перед людством. У контексті загальноправової проблематики найважлівішім Завдання, что Стоїть перед порівняльнім Правознавство як наукою, є подалі розроблення и збагачення его методології. Цею процес проходити у таких прямо:

Пов'язано з обгрунтуванням и РОЗВИТКУ его методологічних основ,

Із Залучення новіх методів и підходів, розроблення у рамках других юридичних та неюрідічніх наук, тоб «юри дізацією» новіх методів, сформованому іншімі неюрідічнімі науками. У рамках методології порівняльно-правових ДОСЛІДЖЕНЬ розроб лено цілий ряд вимог, что дозволяють охарактеризувати правову панораму світу и візначіті місце правових систем сучасності: 1.відмова від методологічного монізму, что базується на європоцентрізмі, что панувать трівалій годину у теоретико-історічніх дослідженнях суспільних (у т.ч. державно-правових) Явища, что передбачає Використання принципом плюралізму при віборі методологічних підходів и прійомів. 2. Вивчення правових систем у рамках правової пано рами світу вімагає відмові від ідеологізації наукового Пізнання (его деідеологізації, что Забезпечує об'єктивне, неупереджене Ставлення до всіх без вінятку правових систем. Дотримання цієї вимоги методологічного характеру передбачає зміщення акценту на возбудить уголовное загальноцівілізаційніх (загальнолюдського) цінностей. 3. необхідність Визнання невіддіференційованіх від діференційованіх правових систем, як рівноцінніх складових правової панорами світу. По-перше, невіддіференційовані правові системи, - це Основний масив на правовій карті світу, І, по-друге, ЦІ правові системи мают свою внутрішню логіку розвітку, яка НЕ ​​змінюється в процесі діа ярку правових культур. Тому логічно, что Існування невіддерефінційованіх правових систем, разом Із віддіференційованімі, являютя собою два найважлівіші напрями правового розвітку, что Багато в чому відображають Відмінності у світоспрійнятті, ставленні до Бога, других людей, традіцій пращурів, віражені в особливостях правового менталітету и спрійнятті других правових культур . 4. звітність, підкресліті, что! застосування методоло гічного інструментарію порівняльного правознавства НЕ віключає Використання других методів Пізнання, что є загальнопрійнятім підходом у рамках ДОСЛІДЖЕНЬ загальнотеоретічної юріспру денції. Комплексне Використання концептуальних підходів, мето дологічніх Принципів и методів у порівняльному правознавстві є необхідною умів для продуктивного Вивчення правових систем. Звітність, відзначіті, что в сучасній методології порівняльно-правових ДОСЛІДЖЕНЬ відсутня єдність и універсальність правової Концепції, что віклікано наявністю безлічі окрем концепцій и наукових шкіл, Які розрізняються своими філософськімі виток, змістом, аргументацією. У зв'язку Із Цім актуалізуються поиск и розроблення нового методологічного інструментарію порівняльно-правових ДОСЛІДЖЕНЬ, Заснований на принципова новіх підходах. Розвиток порівняльного правознавства як науки Неможливо без Подальшого розроблення ее методологічних засад. Чи не зважаючі на ті, что в методологію порівняльно-правових ДОСЛІДЖЕНЬ дедалі больше залучається концептуальних підходів, Принципів и методів, розроблення у рамках других наук, їх Зміст отрімує нове змістове НАВАНТАЖЕННЯ, зумовленості спеціфікою предмета порівняльного правознавства. З приводу елементного складів структурам методології порів няльно-правових ДОСЛІДЖЕНЬ в юрідічній літературі існують Різні точки зору.

На мнение М.А.Дамірлі,структура методології порівняльного правознавства, як и будь-якої Наукової дісціпліні, є ієрархією рівнів (вертикальний ЗРІЗ) i своєрідною структурізацією (поєд нання) ее ЕЛЕМЕНТІВ (горизонтальний ЗРІЗ). У цьом ключі ме тодологія порівняльного правознавства может буті подана як «ансамбль» взаємопов'язаніх ЕЛЕМЕНТІВ. Вона будується на поєд нанні, з одного боку, порівняльно-правового підходу, Який є домі нуючім в ее структурі, и з Іншого боку, - решти підходів и методів Пізнання. При цьом слід урахувати, что в рамках самого порів няльно-правового підходу может буті Використана Ціла сукупність, Певна система методів и Принципів. У Деяк випадка за допо могою переплетених порівняльного методу з іншімі методами утво рюються его різновіді (Наприклад порівняльно-логічний, порів няльно-історичний и т. ін.). Крім того, з урахуванням оновлення методології порівняльного правознавства можна стверджуваті, что в осяжній перспектіві его структура буде ускладнюватіся '. У структурі методології порів няльного правознавства віділяються декілька компонентів: 1) порівняльно-тіпологічній підхід; 2) теорія порівняльно-право вого методу; 3) методи и Способи порівняльно-правового дослід ження; 4) методика порівняльно-правового АНАЛІЗУ2.Щодо розвітку методології порівняльно-правових ДОСЛІДЖЕНЬ спостерігається двоякий процес: з одного боку, зростає спе ціалізація в розробленні методів и методик, а з Іншого - характе терни становится процес побудова нормативних теорій з розвинення формальним апаратом и практично універсальною сферою засто сування. Можна віділіті декілька блоків (рівнів) ЕЛЕМЕНТІВ и в структурі методології порівняльно-правових ДОСЛІДЖЕНЬ.Елементи Першого блоку (уровня), пов'язані з визначенням горізонтів Пізнання перед позначка порівняльного правознавства помощью питань комерційної торгівлі концепту альних підходів (Ідей). Елементи іншого блоку (уровня) пов'язані з організацією конкретного пізнавального процеса на Основі Вибраних методологічних Принципів. І, Нарешті, елєменти тре тього блоку (уровня) тоб конкретні методи, розкрівають и відображають Зміст предмета Дослідження.

Методика проведення порівняльно-правових досліджень. Під порівнянням у філософії розуміється пізнавальна опе рація, с помощью Якої встановлюється тотожність або відмін ність об'єктів. У пізнавальному аспекті порівняння Виступає як процес віддзеркалення у свідомості людини реальних відносін тотожності, схожість різніх державно-правових Явища. Проведення порівняльно-правових ДОСЛІДЖЕНЬ передбачає певні стадії и правила, что відображають методику его проведення, зокрема: Вивчення шкірного з порівнюваніх об'єктів окремо; ві явлення и Дослідження ознакой аналогічніх об'єктів на Основі вста новлення загально ознакой; віділення ознакой, что розрізняють їх ; оцінка ціх ознакой. Методика порівняльно-правових ДОСЛІДЖЕНЬ є сукупністю взаємопов'язаніх етапів (стадій) i правил найбільш відповідного! Застосування порівняльно-правового та других наукових методів и способів Пізнання правових Явища з метою Виявлення подібніх и відмітніх ознакой, групування, класіфікації ціх явищем. Порівняння может и повинностей дива науковим и результативним, ЯКЩО за основу беруться не віпадкові факти, а типові й достовірні факти. Тому встановлення Фактів є найважлівішім методологічним харчуванням, что візначає и Забезпечує Успіх та ре зультатівність проведення порівняльно-правових ДОСЛІДЖЕНЬ. Найважлівішою умів проведення ефективного й результа тивного порівняння є однорідність, однопорядковість и односістемність порівнюваніх об'єктів. На мнение К-Осакве, порівняння права є багатостепеневім процесом, и грамотний порівняльній аналіз правових систем Складається з таких восьми поетапна и послідовніх стадій: 1)Виявлення існуючіх правил або підходів у системах «А» и «Б»;

2)зіставлення встановленного правил Із метою Пізнання їх спільніх ту (або) відмітніх властівостей; 3) визначення історічніх причин Існування даного правила в Кожній Системі; 4) з'ясування жіттєдатності, ефектівності даного правила у відповідному національному законодавстві; 5) установлення необхідності (доцільності) внесення змін в Існуюче правило або Заповнення прогалин у законі системи «А» путем запозичення питань комерційної торгівлі Ідей Із системи «Б»; 6) Вивчення сумісності Ідей, запозичення Із системи «Б», з природою правоної системи «А»; 7) адаптація запозичення правила до національніх умів правової системи «А»; 8) Вирішення завершуючого кардинального питання законодавчої політики, тоб питання про ті, чи дозріло, з Погляду своєї правосвідомості и ріння правової культури, суспільство, что пріймає, для прийняття пересаджуваного института 1. Як відзначає Ю.О. Тихомиров, при проведенні порівняльно-пра вового АНАЛІЗУ звітність, Дотримуватись шести методологічних правил: 1) правовий вибір об'єктів порівняльного АНАЛІЗУ І КО ректно постановка цілей; 2) проведення правового порівняння на різніх рівнях Із Використання методів системно-історічного, ло гічного АНАЛІЗУ; 3) правильне визначення ознакой порівнюваніх пра вових Явища, норм, інстітутів и т.ін.; 4) Виявлення ступенів схожості и відмінностей юридичних зрозуміти и термінів, вікорістовуваніх у правових системах, что зіставляються; 5) розроблення и за Стосування крітеріїв ОЦІНКИ схожості, відмінностей порівнюваніх об'єктів; 6) визначення результатів порівняльно-правового АНАЛІЗУ и возможности їх Використання в нормотворчій и правовій ДІЯЛЬНОСТІ держави. Таким чином, Дотримання віщезгаданіх правил проведення порівняльно-правових ДОСЛІДЖЕНЬ відповідно до перерахованого стадій (етапів) відображає реалізацію и Використання методики порівняльно-правових ДОСЛІДЖЕНЬ, что, у свою черго, Забезпечує ее правильне! Застосування та є необхідною умів об'єктивного РОЗГЛЯДУ его об'єкта и предмета.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.