2.2. Пізнання економічних законів

Процес пізнання економічного закону полягає у розкритті сутності цього закону, виявленні механізму його дії. Є два способи пізнання економічних законів: через виявлення нових законів і через поглиблене дослідження сутності, механізму дії та взаємодії відомих законів. Науковий шлях вивчення економічних законів передбачає існування кількох рівнів пізнання (рис. 9).

На першому рівні відбувається пізнання економічних законів як законів об'єктивно існуючого життя суспільства, виробничих відносин. З багатьох тисяч економічних зв'язків виявляють істотні, що мають сталий характер. Другий рівень пізнання економічних законів ґрунтується на результатах, отриманих на першому рівні, і реалізується у процесі наукової діяльності. Пізнання відбувається через теоретичне відображення реально існуючих об'єктивних законів. Це відображення може бути більш-менш повним. Воно виражається через закони науки (закони економічної теорії). Економічний закон, що діє в системі виробничих відносин, слід відрізняти від закону науки. Останній є економічною категорією (складною порівняно зі звичайними категоріями) і залежить від якості наукових досліджень. Третій рівень пізнання економічних законів полягає в апробації законів науки на практиці. На основі результатів господарської діяльності роблять певні висновки й узагальнення, вносять необхідні доповнення та зміни до наукових визначень і описів економічних законів, удосконалюють механізм їхнього використання.

2.3. Використання економічних законів

Механізм використання економічних законів передбачає реалізацію комплексу заходів, спрямованих на подолання економічних суперечностей, розвиток форм, принципів і методів застосування цих законів для ефективного ведення господарства, зокрема дії державних органів, які на основі економічних законів регламентують діяльність різних ринкових структур (наприклад, бірж), підприємців, фірм як основних ланок господарства. Розрізняють три рівні використання економічних законів: економі-ко-теоретичний, безпосередньо управлінський і практичний (рис. 10).

Усі вони у широкому розумінні належать до системи управління господарством. Функцією економічної теорії є доведення економічних законів до підприємців, управлінських економічних структур у вигляді рекомендацій. На основі результатів наукового аналізу економічних законів, взаємодії об'єктивних причинно-наслідкових зв'язків з урахуванням досягнутого рівня продуктивних сил, поєднання економічних інтересів створюється науково обґрунтована концепція розвитку економіки. Це і становить зміст економіко-теоретичного рівня використання економічних законів. На сучасному етапі для України провідною концепцією є перехід до ринкових відносин. Безпосередньо управлінський рівень використання економічних законів Є компетенцією органів державної влади. Спираючись на закони економічної теорії, концепцію розвитку економіки, вони визначають методи, форми і засоби господарювання, розробляють державні закони, законодавчі акти та інші документи, які мають директивний характер, визначають і затверджують економічні показники. Третій рівень — це використання економічних законів у практиці господарювання фірм, підприємств, інших організацій, які мають відношення до виробництва, тобто це суспільно-практична діяльність людей, пов'язана з прийняттям економічних рішень, використанням економічних важелів. Безумовно, підприємці не можуть планувати свою діяльність, виходячи тільки з рішень державних органів. Останні розробляють лише правові засади господарської діяльності, так звані єдині правила. Підприємці мають певну самостійність і свободу вибору, а у своїй діяльності спираються на знання та використання економічних законів. Більшу самостійність отримали не тільки приватні, колективні, а й державні підприємства. Нині з багатьох питань господарювання підприємства вже не чекають команди згори, а діють згідно з вимогами економічних законів. Оскільки процес пізнання не завжди адекватно відображує об'єктивну дійсність, а форми і методи використання законів є продуктом суб'єктивної діяльності людей, механізм використання законів може містити елементи, що не відповідають об'єктивній дійсності. У реальному житті дія економічних законів певною мірою збігається зі свідомим використанням їх, адже закони не можуть бути реалізовані без участі людини. Однак сам процес використання економічних законів може набувати різних форм. Люди можуть заздалегідь передбачити певні процеси і свідомо здійснити певні дії. Це так зване свідоме наукове використання економічних законів. Проте іноді суперечності, що виникають у реальному економічному житті, вчасно не виявляються, і лише з появою негативних явищ вживаються заходи щодо їх усунення. У цьому разі говорять про використання економічних законів з елементами стихійності у розвитку економіки.