Взаємовідношення збудження і гальмування в корі півкуль ве­ликого мозку.

Процеси збудження і гальмування, що виникають у певних зонах кори, поширюються (іррадіюють) і на інші її ділянки. Іррадіація нервових процесів у корі через деякий час змінюється їх зосередженням, концентрацією. Ці явища можна спостерігати при утворенні рухових умовних рефлексів, коли на першій стадії утворення рухових навичок внаслідок іррадіації збудження спос­терігається скорочення багатьох м'язів, які не є необхідними для виконання даного руху. І тільки в процесі багатьох повторень впра­ви внаслідок концентрації процесу збудження в необхідних ділян­ках кори рухи стають високо координованими.

Зміни в діяльності ділянок кори півкуль великого мозку можуть наступати не тільки внаслідок іррадіації і концентрації процесів збудження і гальмування, а і особливим способом виникнення цих процесів — індукції. Концентрація нервового процесу в певному пункті кори викликає явище, що носить назву одночасної індукції. Розрізняють дві фази індукції: позитивну, коли гальмування під­силює збудження, і негативну, коли збудження викликає гальму­вання. Існує також послідовна індукція, яка полягає в зміні нерво­вого процесу на протилежний в місці його виникнення.

В кожний даний момент у різні ділянки кори великого мозку надходить велика кількість нервових імпульсів. Іррадіація і кон­центрація збудження і гальмування та їх взаємна індукцій призво­дять до того, що одні ділянки кори знаходяться в збудженому ста­ні, інші — в загальмованому. Утворюється функціональна мозаїка із збуджених і загальмованих ділянок кори, яка постійно зміню­ється, тобто є рухливою, динамічною. Але не слід думати, що це хао­тичні зміни нервових процесів. Виникнення функціональної мозаї­ки сприяє утворенню взаємо координованих видів діяльності орга­нізму.

Динамічний стереотип. Коли різні умовні і безумовні рефлекси повторюються в певній послідовності, то вони об'єднуються в систе­му, яку І.П. Павлов назвав динамічним стереотипом. Проявом зовнішнього динамічного стереотипу є періодична зміна діяльності ор­ганізму і функціонального стану різних фізіологічних систем про­тягом доби. Періодичне повторення системи подразників у певній послідовності формується в єдиний ланцюг рефлексів, у якому реф­лекторна реакція на перший подразник є пусковим моментом для всього ланцюга. Багато спортивних вправ є проявом рухових ди­намічних стереотипів (стрибки, метання, гімнастичні комбінації та ін.). Динамічний стереотип має велике значення в умовно-рефлекторній діяльності людей. Всі навички, звички, весь уклад нашого життя складаються з багатьох динамічних стереотипів. Стереотип­на діяльність є автоматизованою, економічною, вона полегшує робо­ту кіркових нейронів, підвищує їхню працездатність, розширює аналізаторні можливості кори великого мозку.

Типи вищої нервової діяльності.

І. П. Павлов, вивчаючи індиві­дуальні властивості процесів збудження і гальмування, встановив, що нервові системи як людей, так і тварин відрізняються за силою, зрівноваженістю і рухливістю нервових процесів. Сила збудливих процесів характеризує здатність нейронів кори до тривалого силь­ного збудження, а сила гальмівних процесів - здатність клітин ко­ри до підтримання тривалого стану гальмування. Рухливість нервових процесів характеризує здатність кіркових нейронів швидко переходити від стану збудження у стан гальмування і навпаки. Як було встановлено І.П.Павловим, комбінації вказаних властивостей нервових про­цесів утворюють чотири основних типи вищої нервової діяльності, які в певній мірі відповідають чотирьом типам темпераменту, встановленим ще в V ст. до н. є. ліка­рем Древньої Греції Гіппокра­том.

Це основні типи нервової системи, і зустрічаються вони в «чис­тому вигляді» рідко. Більшість людей мають риси всіх типів з пе­реважанням одного з них. Тип нервової системи є природженим і складає основу психічної діяльності людини, її темпераменту, а також має певний вплив на швидкість формування тих чи інших рис характеру. Але тип нервової системи не є незмінним і в проце­сі індивідуального розвитку під впливом зовнішніх умов може в значній мірі змінюватись. Так, в лабораторії І. П. Павлова було встановлено, що цуценята, які одночасно народились від однієї ма­тері, залежно від умов виховання мали різний тип нервової системи. У тих, які виховувались у вільних умовах, розвинувся сильний тип нервової діяльності, а у тих цуценят, що виховувались у кім­натних умовах, переважали риси слабкого типу.

Для людини найбільш впливовим фактором є соціальне середови­ще, тому виховання має дуже важливе значення для формування типу нервової системи. Заняття фізичною культурою і спортом сприяють не тільки зміцненню здоров'я, а і формуванню сильного зрівноваженого і рухливого типу вищої нервової діяльності. В свою чергу індивідуальні особливості типу вищої нервової діяльності ді­тей необхідно обов'язково враховувати при організації виховання і спортивного тренування. Швидкість утворення рухових навичок, стійкість їх і тривалість збереження, витривалість до різних фізич­них навантажень, швидкість відновлених процесів - всі ці складові компоненти спортивного тренування в значній мірі залежать і від типу вищої нервової діяльності.

Порушення вищої нервової діяльності. Тривале перенапружен­ня центральної нервової системи може призвести до хронічних по­рушень вищої нервової діяльності, неврозів. Причини порушення вищої нервової діяльності у людей можуть бути різні. Систематичне перевтомлення, значні життєві труднощі, раптові зміни міцних динамічних стереотипів, часті конфліктні ситуації призводять до різкого перенавантаження процесів збудження або

гальмування, порушення умовно-рефлекторної діяльності, невідповідності реф­лекторних реакцій силі подразника. Одночасно погіршується за­гальне самопочуття, сон, діяльність внутрішніх органів.

Правильний режим дня, зменшення фізичних і розумових наван­тажень, достатні нормальний сон і харчування, а також спеціальні фармакологічні препарати сприяють відновленню нормального функціонального стану нервової системи.