Гуманізм — визначальний принцип життєдіяльності особистості й людської спільноти

Гуманізм як система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність — це переконаність у безмежних можливостях людини та її здатності до удосконалення, це вимога свободи і захисту гідності особистості, це ідея про право людини на щастя і про те, що задоволення її потреб та інтересів має бути метою суспільства.

Принцип гуманізації виховання передбачає створення умов для формування кращих якостей та розвитку здібностей людини, розкриття джерел її життєвих сил; гуманізацію взаємин між вихователями і вихованцями, постановку виховання в центр навчально-виховного процесу, повагу до особистості, її гідності, розуміння її запитів, інтересів, довіри до неї; формування щирої, доброзичливої, милосердної людини.

Академік В.Г. Кремень, визначаючи завдання і перспективи розвитку освіти, наголошує, що на нинішньому етапі розвитку суспільства українська освітня система має ґрунтуватися на принципах гуманізму і демократизму. Такий підхід відповідає й Конституції України: "Людина, її життя і здоров´я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю". На реалізацію положень цієї статті в Конституції спрямований окремий розділ "Права, свободи та обов´язки людини і громадянина".

Засади гуманізму знаходимо й у Святому Письмі. Першою заповіддю християнської моралі є любов до Бога і до людини: возлюби Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всіма ближнього свого, як самого себе.

Принцип гуманізму є іманентною рисою менталітету українського народу з давніх-давен.

Переважна більшість педагогів зі світовими іменами у вихованні підростаючого покоління обстоювали ідею гуманістичної педагогіки.

Техніка, технології, нові наукові відкриття. А як людина? Який статус і стан людини у цьому багатоаспектному і багатовимірному світі? Чи зробило це людину духовно багатшою? Чи вдалося піднести її гуманістичну спрямованість? Чи стала вона щас­ливішою?

Особливо жорстокий слід, спрямований на нищення духовних цінностей людини, залишає господарська діяльність жителів планети.

У радянській державі основи терору започаткував В. Ленін. Ось лише деякі документальні штрихи про його діяльність у цьому напрямі. У 1918 р. прибічники партії соціал-революціонерів убили голову петроградської надзвичайної комісії М.С. Урицького. За наказом Леніна негайно, без слідства і суду, було розстріляно 400 заручників.

В людині штучно витравили серцевину її соціального буття — гуманізм, замістивши його антипода ми. У наші дні значна частина засобів масової інформації (особливо телебачення, друковані джерела) підносять культ антигуманізму — жорстокість, насильство, байдужість, вседозволеність, духовний нігілізм, моральну розпусту, сексуальні збочення, байдикування, лихослів´я та багато іншого, що руйнує духовні начала людини.

Чи можемо ми змиритися з тим станом духовного зубожіння, антигуманістичного нігілізму, в якому опинилися? Безперечно, ні. Український народ, здобувши свободу, можливості вільного розвитку, має докласти зусилля, аби відновити замулені джере­ла гуманізму. Цілеспрямована робота в цьому напрямі має здійснюватися на всьому соціальному просторі нашого суспільства. І передусім потрібна копітка робота з молодим поколінням, яке особливо чутливе до бацил духовного геноциду.