Кoмплексна кoнтрoльна рoбoта з дисциплiни

«Теoрiя сoцiальнoї рoбoти»

ВАРIАНТ № 20

I БЛOК ЗАВДАНЬ

Питання	Відповідь
1.	В
2.	Б
3.	А
4.	В
5.	Г
6.	А
7	А
8	А
9	1б, 2в, 3а

II БЛOК ЗАВДАНЬ

1. Дайте визначення пoняттям:

А) Т-група - група учасників тренінгу чисельністю 8-15 чоловік, мета якої обговорення проблем та покращення їх самопочуття;

Б) сoцiальний діагноз - встановлений ступень (рівень) відповідності (невідповідності) фактичних параметрів соціальної ситуації (кількості ресурсів, якості об'єктів, переважних соціальних установок) соціальним сподіванням (еталонної моделі соціального об'єкта) з наступним комплексним дослідженням причин відхилень, що виникли;;

В) синдрoм прoфесiйнoгo вигорання - хворобливий стан, що характеризується зниженим настроєм, відсутністю одержуваного від роботи задоволення, суб'єктивним відчуттям емоційного і енергетичного спустошення з одного боку і відчуттям постійної напруги з іншого;

Г) біхевіоризм - один з напрямів психології, що зводить поведінку людей до механічних, машиноподібних актів у відповідь на зовнішні подразнення.

2. Перерахуйте та рoзкрийте суть етичних принципiв сoцiальнoгo працiвника

Дотримання розумних інтересів клієнта. Соціальний працівник, розпочинаючи роботу, має піклуватися, передусім, про те, щоб принести найбільшу користь клієнту та суспільству. Соціальний працівник мусить допомогти клієнту визначити пріоритетність проблем, що виникли, а також створити умови для самодопомоги клієнту.

Особиста відповідальність соціального працівника за небажані для клієнта та суспільства наслідки його дій. Розробляючи разом із клієнтом алгеритм спільних дій, соціальний працівник, володіючи арсеналом необхідних знань не тільки щодо сутності проблеми клієнта та його потреб, а й щодо можливостей системи соціального захисту для її вирішення, кількості та якості засобів, необхідних для розв'язання проблеми, несе персональну відповідальність за наслідки свого рішення.

Визнання права клієнта щодо прийняття самостійного рішення на будь-якому етапі спільних дій. Визнання цього права клієнта - це вияв поваги до прав людини в цілому. Клієнт як особистість має бути наділений усіма правами людини, в тому числі й правом самостійно визначати свою долю, стиль і спосіб життя, мати власні переконання, погляди. Розпо­чинаючи роботу з надання соціальної послуги, соціальний працівник з'ясовує не тільки проблеми і потреби клієнта, але і його бачення проблеми, можливі варіанти її розв'язання, кінцевий результат спільних дій. У будь-якому випадку останнє слово залишається за клієнтом, оскільки він має право самостійно вирішувати свою долю на основі власного життєвого досвіду, потреб і світогляду.

Прийняття клієнта таким, яким він є. Соціальний працівник не має права пред'являти до всіх клієнтів однакові вимоги та надавати однакові рекомендації, не враховуючи особистісний фактор та відповідні обставини. Ігнорування цього принципу значною мірою може знизити ефективність подальшої роботи, призвести до втрати довірливих стосунків між соціальним працівником і клієнтом.

Конфіденційність - один із провідних принципів співробітництва між соціальним працівником і клієнтом. Усе, що стосується клієнта, його особистого життя та виниклих проблем, є конфіденційною інформацією. Інформація про клієнта може бути повідомлена третім особам лише з безпосередньої згоди клієнта та з метою ефективного розв'язання існуючої проблеми.

Доброзичливість - основа моральної культури соціального працівника, принцип професійної етики й одна з необхідних умов для налагодження ефективної взаємодії з клієнтом. Доброзичливе ставлення до клієнта має спостерігатися на всіх етапах співпраці з ним: від моменту знайомства до етапу обговорення кінцевих результатів спільної взаємодії.

Безкорисливість - необхідний принцип етики соціального працівника. Проявляється, насамперед, у тому, що спеціаліст із соціальної роботи намагається зробити якомога більше для свого клієнта, ніж це обумовлено посадовими інструкціями чи функціональними обов'язками, не сподіва­ючись на додаткову винагороду.

Чесність і відкритість у взаємостосунках соціального працівника та клієнта є однією з основ взаємної довіри та поваги, що значною мірою впливає на формування між ними партнерських стосунків. Соціальний працівник не має права приховувати від клієнта інформацію, навіть із негативним забарвленням, а навпаки, він повинен, у делікатній формі повідомляти про результати дій, разом аналізувати причини невдач і визначати шляхи щодо найбільш ефективних дій і результатів.

Повнота інформування клієнта про заплановані заходи необхідна для активізації особистості клієнта: він має бути повноправним суб'єктом процесу прийняття рішення, а не пасивним об'єктом впливу.

Відсутність упереджень по відношенню до клієнта - необхідна умова для налагодження партнерських стосунків з ним. Розпочинаючи роботу з клієнтом, соціальний працівник мусить пам'ятати, що кожна людина неповторна і має своє власні погляди, переконання, ідеї, інтереси, думки. Навіть якщо погляди та переконання клієнта повністю суперечать поглядам і переконанням соціального працівника, він має тактовно викласти свою точку зору, не наполягаючи на неї.

Особистісні та моральні якості соціального працівника. Соціальна робота належить до таких видів професійної діяльності, де не тільки професійні знання, вміння та навички, а насамперед особистісні якості спеціаліста значною мірою визначають ефективність та успішність роботи. Стиль поведінки соціального працівника, зумовлений сукупністю його особистих якостей, ціннісних орієнтацій, інтересів, також значною мірою впливає на систему стосунків, які він формує не тільки з клієнтом, а й з колегами по роботі.

Чесність - необхідна якість соціального працівника. Соціальний працівник не може створювати ілюзій у клієнта щодо можливих шляхів допомоги. Якщо з огляду на об'єктивні причини соціальний працівник не впевнений у позитивному кінцевому результаті, він повинен попередити про це клієнта, щоб у подальшому не викликати нарікань з його боку.

Совість соціального працівника проявляється як моральна відпо­відальність за свою поведінку, вчинки. Совість виконує функцію регулятора поведінки як у професійному плані так, і в особистих вчинках: своєрідна пересторога від формального підходу в процесі професійних дій.

Об'єктивність соціального працівника полягає у беземоційному ставленні до клієнта та його індивідуальних якостей.

Справедливість має постійно супроводжувати взаємини між клієнтом і соціальним працівником. Соціальний працівник як людина може мати свої уподобання, симпатії та антипатії, однак вони аж ніяк не повинні домінувати у взаємостосунках із клієнтом. Які б емоції та почуття не викликав клієнт у соціального працівника, ставлення до нього має базуватися на добро­зичливості, повазі та розумінні. Справедливість - важлива моральна якість і у взаємостосунках із колегами: оцінка діяльності колег має враховувати об'єктивні та суб'єктивні фактори і ні в якому разі не перебільшувати або применшувати заслуги й недоліки колег.

Тактовність - це якість, яка передбачає вміння соціального працівника додержуватись міри, визначених моральних норм. Вміння врахувати обставини, наслідки своїх вчинків, важливість прийнятих рішень має бути зумовлена професійним тактом соціального працівника, сформованим на основі тактовності як особистісної якості.

Уважність і спостережливість необхідні соціальному працівникові в його практичній діяльності. Саме ці якості дозволяють йому враховувати найменші зміни у настрої, самопочутті клієнта, що значною мірою позитивно вплине на подальшу роботу, дозволить скоригувати обраний план дій.

Терпимість - обов'язкова умова не тільки ефективної роботи з клієнтом, а й важлива особистісна якість соціального працівника. Терпимість проявляється у прийнятті клієнта таким, яким він є: з його інтересами, нахилами, сильними та слабкими сторонами, певним способом життя. Однак це не означає, що соціальний працівник має заохочувати дії та вчинки клієнта, які йдуть усупереч суспільним нормам чи можуть негативно впливати на життєдіяльність як клієнта, так і його оточення.

Витримка та стриманість - якості особистості соціального працівника, без яких неможлива його професійна діяльність. Досить часто у своїй роботі соціальний працівник має справу з клієнтами, які знаходяться у складній життєвій ситуації, що супроводжується різними емоційними станами. Неадекватні емоційні реакції клієнта можуть провокувати аналогічні й у соціального працівника. Однак специфіка його роботи передбачає вміння стримано реагувати на подібні емоційні прояви з метою надання клієнту ефективної допомоги.

Любов до людей - без цієї якості соціальний працівник ніколи не зможе налагодити партнерські стосунки з клієнтом. Спілкуючись із клієнтом, соціальний працівник мусить розгледіти у нього позитивні якості, намагатися змінити у клієнта думку про самого себе і таким чином сприяти позитивній трансформації особистості. Саме такий підхід дозволить згодом змінити на краще і життєву ситуацію клієнта.

Самокритичність - невід'ємна якість соціального працівника. Вміння аналізувати свої вчинки, професійну діяльність, бачити помилки та шляхи їх подолання допомагає соціальному працівникові самовдосконалюватись у своїй професійній діяльності.

Адекватна самооцінка необхідна соціальному працівникові, оскільки значною мірою визначає ефективність його роботи. Соціальний працівник повинен адекватно оцінювати свої можливості та здібності: завищена самооцінка може призвести до самовпевненості, яка, в свою чергу, може стати причиною помилок і негативних наслідків; занижена самооцінка, навпаки, може викликати невпевненість у професійних діях і вчинках.

Терпіння також необхідне соціальному працівникові, оскільки у своїй діяльності він стикається з різними типами клієнтів, багато з яких є важкими у спілкуванні. Для соціального працівника є важливим дати клієнту шанс відкоригувати свої негативні емоції та почуття, спрямувавши їх у конструктивне русло з метою позитивної мотивації на подальшу співпрацю.

Комунікабельність - важлива якість соціального працівника. Від його комунікативних здібностей залежить в цілому успіх всієї діяльності: саме спілкуючись із клієнтом, соціальний працівник має змогу дізнатися про його проблеми, очікування та надії; завдяки спілкуванню можна виробити план спільних дій, вчасно скоригувати можливі шляхи роз'язання проблеми, спрогнозувати очікувані результати. Спілкуючись із колегами, соціальний працівник отримує новий досвід роботи, відповіді на важливі запитання тощо.

Оптимізм соціального працівника - це джерело впевненості у соціальній справедливості, здатності людини до постійного саморозвитку і самовдосконалення.

Сила волі соціального працівника - це свідома вольова спрямованість на виконання об'єктивно необхідних дій, здатність адекватно оцінювати перешкоди, доводити розпочату справу до логічного завершення як умова усвідомлення свого професійного обов'язку. Саме сила волі соціального працівника може допомогти клієнту повірити у свої власні сили і можливості, переглянути свої життєві переконання й тим самим підвищити свій особистий потенціал і соціальну активність.

Емпатія - здатність соціального працівника розуміти свого кілєнта і співчувати йому, дивитись на ситуацію його очима. Ця якість розвивається в міру набуття життєвого та професійного досвіду.

Прагнення до самовдосконалення має проявлятись у постійному бажанні соціального працівника до професійного зростання, вдосконалення практичних умінь і навичок, здобуття нових теоретичних знань, духовного та морального розвитку.

Творче мислення - невід'ємна характеристика соціального працівника. Соціальна робота хоч і має заздалегідь визначену класифікацію стандартних положень, однак не має цілком однакових ситуацій та ідентичних випадків. Кожне звернення - це унікальний випадок, і для соціального працівника важливо приймати рішення саме з огляду на конкретну ситуацію, спираючись на свою професійну інтуїцію. Відсутність творчого підходу в роботі може негативно позначитись на стосунках із клієнтом, а іноді й дискредитувати професію соціального працівника.