
- •Лекція № 1. Основні напрями розвитку біотехнології
- •Біоенергетика
- •Біотехнологія обробки стоків і контроль забруднення води важкими металами
- •Сільськогосподарська біотехнологія
- •Біогеотехнологія
- •Біоелектроніка
- •Біотехнологія в медицині
- •Біотехнології в харчовій промисловості
- •Біотехнологія молочних продуктів
- •Виробництво спиртів і поліолів
- •Виробництво вторинних метаболітів
- •Біотрансформація
- •Виробництво ферментів
- •Виробництво амінокислот, органічних кислот, вітамінів
- •Біоконверсія лігноцелюлозних об'єктів
- •Використання грибів у біотехнології
- •Найпростіші в біотехнології
- •Водорості
- •Рослини в біотехнології
- •Стадії біотехнологічного виробництва
- •Технологія виготовлення поживного середовища для біосинтезу
- •Підтримка чистоти культури
- •Ферментація, будова ферментера
- •Загальні принципи розділення речовин
- •Одержання готових товарних форм препаратів
- •Субстрати для культивування мікроорганізмів з метою одержання білка
- •Лекція № 6. Технологія одержання мікробних ліпідів
- •Мікроорганізми – продуценти ліпідів
- •Лекція № 7. Технологія одержання ферментних препаратів
- •Глибинний метод виробництва ферментів
- •Виробництво ферментів при поверхневому культивуванні продуцентів
- •Іммобілізація ферментів
- •Класифікація носіїв для ферментів
- •Методи іммобілізації ферментів
- •Застосування іммобілізованих ферментів
- •Іммобілізація клітин
- •Ентомопатогенні препарати грибів
- •Вірусні ентомопатогенні препарати
- •Бактеріальні добрива на основі бульбочкових бактерій
- •Виробництво азотобактерину
- •Бактеріальне добриво фосфобактерин
- •Антибіотики для сільського господарства
- •Лекція № 9. Культура клітин рослин
- •Сфери застосування культур рослинних клітин
- •Культури клітин вищих рослин. Історія методу
- •Морфофізіологічні характеристика каллусних тканин
- •Фактори, що впливають на морфогенез in vitro
- •Генетичні механізми, що обумовлюють диференціювання клітин у культурі
- •Суспензійні культури
- •Методики культивування одиночних рослинних клітин
- •Необхідність іммобілізації рослинних клітин, методи
- •Фізіологічні основи переваги іммобілізованих рослинних клітин перед традиційними способами культивування
- •1. Клітини, іммобілізовані в або на інертному субстраті, утворюють біомасу набагато повільніше, ніж зростаючі в рідких суспензійних культурах.
- •2. Крім повільного росту іммобілізація клітин дозволяє їм рости в тісному фізичному контакті одине з одним, що сприятливо позначається на хімічних контактах.
- •Системи культивування іммобілізованих клітин
- •Застосування ізольованих протопластів
- •Способи отримання і культивування протопластів
- •Способи культивування протопластів
- •Злиття протопластів (парасексуальная гібридизація)
- •Види соматичних гібридів
- •Конструювання клітин
- •Клітинна селекція. Методи клітинної селекції
- •Генетичні основи застосування культури клітин в селекційних цілях
- •Типи клітинних культур, які використовуються в селекції
- •Переваги клітинної селекції перед традиційними селекційними методами
- •Мікроклональне розмноження і оздоровлення рослин
- •Фактори, впливають на процес клонального мікророзмноження
- •Етапи мікроклонального розмноження рослин
- •Методи клонального мікророзмноження
- •Оздоровлення посадкового матеріалу від вірусів методами хіміотерапії і термотерапії
- •Створення штучних асоціацій клітин вищих рослин
- •Підвищення продуктивності сільськогосподарських рослин
- •Ендосимбіотичні асоціації
- •Екзосимбіотичні асоціації з водоростями, грибами, азотфіксаторами
- •Методи збереження генофонду. Методика кріоконсервації, способи уповільнення росту
- •Безклітинні системи в біотехнології. Мембрани хлоропластів
- •Одержання фотогальванічних елементів з використанням бактеріальних мембран
- •Безклітинні білоксинтезуючі системи (ббсс)
- •Лекція № 10. Біотехнологія одержання культури тваринних клітин і тканин
- •Культивування клітин. Історія методу
- •Введення клітин у культуру, їхнє походження
- •Характеристика клітин, що культивуються in vitro
- •Поживні середовища й умови культивування
- •Системи культивування клітин
- •Використання культури клітин людини
- •Культивування клітин і тканин безхребетних
- •Культивування органів
- •Гібридизація тваринних клітин. Історія методу
- •Методи створення експериментальних химер
- •1. Агрегаційний – був запропонований практично одночасно й незалежно один від одного Тарковським у Варшаві та Мінц у Філадельфії (1961-1962 р.).
- •2. Ін’єкційний – був розроблений р. Гарднером у 1968 р.
- •Механізм злиття клітин
- •Моноклональні антитіла. Функціональна структура антитіл
- •Одержання моноклональних антитіл
- •Методи аналізу: імуноферментний (іфа), імунолюмінесцентний, імунорадіологічний
- •Радіоактивні мітки
- •Застосування моноклональних антитіл
- •Клонування тваринних клітин. Історія клонування
- •Методи трансплантації ядер
- •Клонування ссавців. Історія клонування
- •Регулювання відтворення сільськогосподарських тварин
- •Суперовуляція
- •Аеробне очищення стічних вод
- •Анаеробні системи очищення
- •Показники забруднення стічних вод
- •Перелік питань які виносяться на підсумковий контроль
- •Література
Переваги клітинної селекції перед традиційними селекційними методами
В порівнянні з експериментальним мутагенезом на рівні цілих рослин метод мутагенезу на рівні клітин має ряд переваг:
– економія площі, так як в одній чашці Петрі діаметром 10 см можна культивувати 107 – 108 клітин, а для такої ж кількості рослин необхідна площа більше тисячі гектарів;
– мутантні ознаки на рівні окремих клітин проявляються досить швидко;
– можливе одержання нових типів мутацій, в тому числі і біохімічного характеру;
– економія часу і роботи на одержання нової бажаної ознаки.
Основною вимогою для успішного використання клітинного мутагенезу являється добре розроблена система регенерації рослин. Важливою умовою являється також можливість одержання гаплоїдів у того чи іншого виду рослин. В подальшу селекційну роботу включаються лише ті генотипи, у яких мутації проявляються на рівні цілої рослини.
Рослини, зі зміненими ознаками, отримані в результаті мутагенезу на клітинному рівні, називаються варіантами (термін «мутант» використовується тоді, коли мутація підтверджується генетичними або молекулярно-генетичними методами). Рекомендуються наступні позначення: R0 – рослини-регенеранти, отримані з відповідних клітинних клонів, R, R2 і т. д. – перше і наступні покоління після самозапилення.
Загальна схема одержання мутантних форм шляхом селекції на клітинному рівні складається з кількох етапів (рис. 6):
Рис. 6. Схема одержання мутантних форм шляхом клітинної селекції (за В.І. Артамоновим, 1989)
Змінені при мутагенній обробці клітини можуть бути виділені в умовах культивування in vitro шляхом прямого і непрямого відборів, а також при тестуванні окремих клітинних колоній. Прямий відбір полягає в додаванні до поживних середовищ окремих компонентів, до яких звичайні, незмінені клітини нестійкі. Непрямий відбір (негативна селекція) полягає у створенні умов культивування, при яких ріст незмінених клітин або затримується, або або ці клітини гинуть (наприклад, культивування при низьких або високих температурах на середовищах з нестачею окремих компонентів і т. д.).
Існує ряд факторів, які обмежують селекцію in vitro. Багато господарсько важливих ознак, таких, як врожайність, кількість зерна, стійкість до пестицидів та інші важко або практично неможливо одержати при культивуванні in vitro оскільки вони не проявляються на клітинному рівні. Недосить також біохімічних і молекулярних маркерів, які б корелювали з цими ознаками на рівні цілих рослин.
Не всі селекціоновані ознаки, які проявляються на рівні клітин, зберігаються на рівні рослин-регенерантів. На це є кілька причин: деяка частина змін не зачіпає генетичний апарат клітини, тому не зберігається у нащадків; генетичні зміни можуть елімінуватися в процесі диференціації і мейозу; функція мутованого гену може бути обмежена клітин, що диференціюються та культивуються; мутація одного гену може супроводжуватись активацією різних генів, які кодують ізоферменти; частина генотипів не здатне регенерувати нормальні фертильні рослини.