- •Розділ 1. «Основи теоретичної екології»
- •Сучасний стан, структура, зв’язок з іншими науками
- •Особливості окремих блоків сучасної екології.
- •Методи екологічних досліджень
- •Потік енергії на Земній Кулі
- •Біогеохімічні цикли. Колообіг речовин.
- •Поняття середовище, екологічні чинники його.
- •Біотичні чинники середовища
- •Місце людини в біосфері.
- •Абіотичні компоненти екосистем.
- •Грунт як біокосний елемент екосистеми
- •Життя в грунті.
- •Живі організми в екосистемах.
- •Принципи функціонування екосистем (за б.Небелем)
- •Автотрофне та гетеротрофне живлення
- •Ценотичний контроль продуктивності
- •Стабільність та стійкість біосистем та екосистем.
- •Контрольні питання теми
- •Просторова структура популяцій
- •Чисельність і щільність популяції
- •Внутрішньопопуляційна структура
- •Популяційні аспекти розвитку людства
- •Забруднення та їх класифікація
- •Нормування і методи визначення забруднень
- •Екологічне навантаження
- •Методи дослідження стану довкілля
- •Екологічний моніторинг і якість природного середовища
- •Контрольні питання теми
- •Забруднення атмосфери.
- •Класифікація забруднень
- •Екологічний вплив атмосферних забруднень
- •Трансформація забруднень в атмосфері
- •Парниковий ефект
- •Кислотні дощі
- •Руйнування озонового шару
- •Ядерна зима
- •Заходи щодо попередження забруднення атмосферного повітря
- •Очищення газодимових викидів
- •Контрольні питання теми
- •Споживачі та користувачі води
- •Забруднення вод Світового океану
- •Класифікація забруднювальних речовин
- •Поведінка забруднень у водоймах, самоочищення води.
- •Контроль і управління якістю води
- •Нормативні вимоги до якості води
- •Очищення стічних вод
- •Контрольні питання теми
- •Забруднення літосфери
- •Поведінка забруднень в грунті та вплив їх на здоров’я людини
- •Контроль і управління якістю грунтів
- •Контрольні питання теми
- •Екологічний стан водойм України
- •Контроль і управління якістю води
- •Стан земельного фонду України
- •Основні екологічні правила
- •Проблеми гармонійного розвитку України
- •Екологічна освіта і екологічне виховання
- •Навчально-методична література
Просторова структура популяцій
Кожна популяція розміщується в тому чи іншому просторі. Просторова структура популяції характеризується розміром, чисельністю, щільністю та та константністю. Щільність популяції – це середня кількість особин на одиницю площі простору.
Усталений спосіб життя і простір, який займають рослини, називають популяційним полем. У тварин є територія, що використовується особинами популяції, вони її контролюють, зберігають. Кожне популяційне поле рослин та кожна територія проживання тварин мають свою екологічну ціну, що визначається наявністю ресурсів та умов, необхідних для життя, та відсутністю несприятливих факторів.
Ємність середовища у значній мірі й визначає розмір популяції і в багатьох випадках вона більш важлива, ніж просто розмір доступного для популяції простору.
Тип заселення території залежить від виду тварин. Є декілька форм організації популяцій тварин.
Поодинокий спосіб життя – окремі особини існують практично незалежно одна від одної, лише на короткий період формуються репродуктивні пари.
Сімейний спосіб життя характерний для тварин, у яких партнери, що беруть участь у розмноженні, утворюють пари на тривалий період. Вони утворюються не лише на період спарювання, але й зберігаються під час виведення, вигодовування та виховання молоді. У птахів відомі види, схильні до збереження сімейних пар на все життя. При сімейному способі життя тварини намагаються контролювати територію свого проживання.
Зграйний спосіб життя – тварини об’єднуються в групи чисельністю в декілька десятків або сотень особин. Зграї, як правило, існують цілорічно, лише на період розмноження вони можуть розбиватися на пари. У перелітних птахів зграї формуються на період міграції. Зграї мають великі переваги в добуванні їжі (вовки), в захисті від ворогів (копитні). Структура зграй може бути різною: в одних зграях всі рівноправні (риби), частіше в зграї є лідер і складна ієрархія підпорядкування особин. Ранг у зграї визначається звичайно тільки один раз. Після його встановлення сутички між тваринами припиняються, інформація про ранг повідомляється партнерам у зграї особливими сигналами або особливим типом поведінки. Ієрархія забезпечує відповідальність поведінки тварин зграї і підвищує виживання всіх особин.
Стадо – найбільш стійка форма існування груп особин. У стаді здійснюються всі функції популяції: пошук корму, розмноження, охорона та вирощування молоді. Для стада характерна ієрархічна структура та наявність лідера. Лідер – це тварина, яка найбільш пристосована до даних умов існування, здатна до швидкого вироблення умовних рефлексів. У стаді зубрів лідером є найбільш сильний та досвідчений самець, а в стаді північних оленів – група найбільш досвідчених самок.
Колонії – групові поселення тварин різного віку та статі. Такі колонії можуть бути постійними, або виникати на період розмноження. Колоніальний спосіб життя полегшує захист від ворогів. Особливо характерні поселення ряду видів птахів та гризунів. Складну організацію мають колонії таких комах як мурахи, бджоли, терміти.
Прайди – окремий прайд включає одного самця, двох-трьох самок та декілька особин молодняку. Прайдами живуть леви.
Організація популяції у вигляді колонії, прайда, зграї дає деякі переваги: полегшується пошук корму, забезпечується захист від ворогів.
Власна територія пильно контролюється тваринами, чужі особини свого виду на неї не допускаються. Тут спрацьовує ціла система міток або звукових сигналів. Як мітки найчастіше використовуються пахучі виділення. В антилоп пахучий секрет виділяється із залози біля краю ока, у сарни – біля основи рогів. Кішки та собаки мітять свою територію сечею. Ведмеді – обдирають кору на деревах, що ростуть на межі їхньої території.
Ряд видів тварин активно захищають свою територію. Але сутички ці ніколи не мають тяжких і тим більше смертельних випадків. У більшості випадків вони мають ритуальний характер.
Ряду видів тварин властиві популяції кочового типу. При стадній організації популяція не прив’язана до одного місця, а добуває корм на великих територіях.
Просторова структура популяцій тварин може змінюватись за сезонами року і залежить від фази продуктивного циклу та достатку кормових ресурсів.
Ареал популяції – це частина земної поверхні (акваторії), в межах якої в природних умовах існує популяція. Ареал залежить від радіуса індивідуальної активності ( слимаки, риби, кити).
