Кислотні дощі

Оксиди сульфуру і нітрогену, потрапляючи в атмосферу, сполучаються з вологою повітря і утворюють туманоподібні краплини сірчаної та азотної кислоти. Переносячись вітрами на значні відстані, вони потім можуть випадати разом з дощем, який має кислу реакцію. Кислотними називають будь-які опади – дощ, сніг, туман, якщо значення їх рН становить менш ніж 7,0. Кислотні дощі частіше мають рН в межах 4,1-2,1, інколи навіть менше 2,1. Сто років тому дощова вода мала рН 7,0, тобто нейтральну реакцію. Поступово індустріалізація охоплювала все більшу кількість країн, а надходження оксидів нітрогену і сульфуру весь час збільшувалось. Вперше кислотні дощі зареєстровані в Англії в 1972 році. З кожним роком кислотність дощів зростає. Так в 1990 р. рН дощів Західної Європи знизилась в порівнянні з 1989 р. на 0,2. В Україні кислотні дощі частіше випадають у Сумській, Черкаській, Рівненській областях, де в повітря викидається значна кількість оксидів нітрогену і сульфуру.

Під впливом кислотних дощів відбувається закиснення водойм і грунтів, вимивання з грунту калію, магнію і кальцію та зменшення врожайності на 3-8%., відбувається деградація флори і фауни. У закиснених водоймах гине риба і численні види комах. Внаслідок випадання кислотних дощі гинуть ліси, загибель лісів зумовлює гірські зсуви та селі.

В Україні за останні 35-40 років площа кислих грунтів збільшилась на 33%.

Руйнування озонового шару

В атмосфері на висоті 20-35 км є озоновий шар – природний захисний бар’єр від проникнення на поверхню Землі жорсткого ультрафіолетового випромінювання Сонця з довжиною хвилі 325-400нм. Цей шар має відносно невелику товщину, але він захищає усе живе на Землі від згубної дії не сумісних з життям випромінювань.

Останнім часом озоновий шар зазнає руйнування під дією деяких хімічних речовин. Особливо небезпечними є фреони, що широко застосовуються у техніці і побуті як холодоагенти, в аерозольних упаковках та інше. Під дією ультрафіолетового випромінювання фреони розкладаються з виділенням атомарного хлору, який розщеплює озон на кисень. Один атом хлору призводить до розкладання 100 тисяч молекул озону. Руйнування озонового шару спричиняють також космічна і ракетна техніка та сучасні надзвукові літаки.

Внаслідок руйнування озонового шару концентрація озону зменшується, а в деяких місцях, зокрема над Антарктидою, виникає «пульсівна дірка». Ця дірка чітко виявляється із серпня по жовтень, а нині вона не затягується і влітку і має площу рівну площі Антарктиди. Як показали супутникові спостереження за останні 15 років ультрафіолетове випромінювання на поверхні Землі зросло більш ніж на 10%, а в районах Антарктиди – більш ніж на 40%. Це призводить до зниження імунітету і збільшення частоти захворювань серед людей і тварин.

З метою запобігання подальшого руйнування озонового шару атмосфери в 1985 р. у Відні підписана багатьма країнами «Конвекція про охорону атмосферного озону і скорочення виробництва фреонів та інших речовин, що руйнують озон».

Ядерна зима

Розрахунки, виконані американськими і російськими вченими, показують, що в разі виникнення ядерного конфлікту з використанням ядерних зарядів потужністю 1000 Мт тротилу, незалежно від місця вибуху, виникнуть величезні пожежі, які спричинять потепління на 1⁰С. Це супроводжуватиметься буревіями і призведе до значних руйнувань. Внаслідок пожеж в атмосферу підніметься багато парникових газів, пилу і сажі. Це також призведе до підвищення температури на 4-5⁰С, танення льодовиків, підвищення рівня вод Світового океану. Пил, попіл і сажа чорною хмарою затягнуть усе небо над землею, прозорість атмосфери зменшиться в 200 разів. Настане ядерна ніч, що призведе до повної загибелі рослинного покриву біосфери. Локальні зниження температури сягатимуть -40 -50⁰С - настане ядерна зима, що триватиме кілька місяців.

Нормування якості повітря та визначення концентрацій

забрудників в атмосфері

Для успішної боротьби з забрудненнями повітря необхідно мати і знати норми чистоти атмосферного повітря. Тільки на основі норм можна давати оцінку ступеню забруднення повітря, обґрунтовувати необхідність тих чи інших заходів щодо охорони атмосферного повітря, провіряти ефективність проведених заходів. В різних країнах існують різні підходи до нормування забруднень в атмосферному повітрі. В нашій країні і в більшості країн світу в основі нормування забруднень лежить встановлення гранично допустимих концентрацій (ГДК) забрудників. В нашій країні для атмосферного повітря встановлені ГДК середньодобові і ГДК максимально разові і визначаються в мг на 1 м³. ГДК середньодобова розрахована на те, що людина дихає повітрям з такою концентрацією забрудника на протязі всього свого життя (від дня народження до смерті). Встановлені також ГДК для повітря промислових підприємств. ГДК можна розглядати як один із шляхів запобігання надмірному забрудненню атмосфери.

З метою стабілізації стану повітряного середовища та поліпшення якості повітря в Україні передбачається розробити стандарти якості повітря, пов’язавши їх з міжнародною системою стандартів. Передбачається також створити нову систему екологічного нормування.

Важливим нормативом, який дає змогу кількісно оцінити викид забруднювальних речовин в атмосферу є гранично допустимий викид (ГДВ).

Оцінку якості атмосферного повітря визначають порівнянням існуючої концентрації забрудника з його ГДК. Для визначення концентрацій забрудників в атмосферному повітрі необхідно мати методи визначення їх. В нашій країні розроблені методи визначення більш ніж 1500 хімічних речовин в повітрі. Для їх визначення застосовуються, хімічні, газохроматографічні, фізичні та інші методи дослідження.