Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Informatika_Nalivayko2011

.pdf
Скачиваний:
61
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
8.91 Mб
Скачать

Інформатика

71

 

 

Серед відомих ПЗС в ЕОМ використовуються: двійкова (2СЧ),

вісімкова (8СЧ), шістнадцяткова (16СЧ).

 

 

 

 

 

 

 

 

Алфавіти ПСЧ

 

Назва СЧ

 

 

 

 

Засоби для відображення

Кількість

 

 

 

 

 

символів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10СЧ

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

 

 

 

 

 

 

10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2СЧ

0

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8СЧ

0

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

 

 

 

 

 

8

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

16СЧ

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

А

Б

С

D

E

F

16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Структура числа у будь-якій позиційній системі має вигляд, наприклад для числа 236,72:

Будь-яке число у позиційній системі числення можна подати спрощеною (розгорнутою) формою:

Ч(o) = Цn * On + Цn-1 * On-1 +…+ Ц1 * O1 + Ц0 * O0 + Ц-1 * О-1 + …+ Цm * Оm,

де Ч(0) – число у позиційній (O) системі числення; О – основа системи числення;

n – кількість розрядів цілої частини;

m – кількість розрядів дробової частини числа. Наприклад, десяткове число 236,72 можна подати як

236, 72(10) = 2 * 102 + 3 * 101 + 6 * 100 + 7 * 10-1 + 2 * 10-2 = 2 * 100 +3 * 10 + 6 *

1 + + 7 * 0,1 + 2 * 0,01 = 200 + 30 + 6 + 0,7 + 0,02 = 236,72 Двійкове число 1010001 можна подати, як:

1010001(2) = 1 * 26 + 0 * 25 + 1 * 24 + 0 * 23 + 0 * 22 + 0 * 21 + 1 * 20 = 1 * 1000000 + 0 * 100000 + 1 * 10000 + 0 * 1000 + 0 * 100 + 0 * 10

+ 1 * 1 = 1000000 + 0 + 10000 + 0 + 0 + 0 + 0 + 1 = 1010001

Правила міжсистемних переведень чисел

Правило 1. Переведення чисел із будь-якої ПСЧ у десяткову: Х(О)Х(10).

Для цього використовується розгорнута форма запису чисел як основного правила, основним призначенням якого є перевірка правильності міжсистемних переведень.

72

Н. Я. Наливайко

 

 

Правило 2. Переведення цілих чисел із десяткової системи числення в інші: Х(10)Х(О)

Для переведення цілого десяткового числа в будь-яку іншу СЧ необхідно виконати послідовне ділення його на основу нової СЧ.

Ділення виконується послідовно до отримання частки від ділення меншої за значенням від основи нової системи.

Число у новій СЧ формується із залишків від кожного етапу ділення, починаючи з останньої частки (знизу догори).

Приклад 1. 197(10) Х

 

Частка

Зали-

(2)

 

від ді-

 

шок

Виконаємо послідовне ді-

 

лення

 

 

лення:

а) 197 : 2 =

98

1

1. Частка від ділення

б) 98 : 2 =

49

0

(число 1) менша за основу

с) 49 : 2 =

24

1

двійкової СЧ (число 2), тому

д) 24 : 2 =

12

0

процес ділення завершено.

є) 12 : 2 =

6

0

2. Формуємо число у двій-

е) 6 : 2 =

3

0

ковій СЧ із останньої част-

ж) 3 : 2 =

1

1

ки і всіх залишків у порядку знизу вгору: 197(10) =11000101 (2).

3. Виконаємо перевірку:

11000101 (2) = 1 * 27 + 1 * 26 + 0 * 25 + 0 * 24 + 0 * 23 + 0 * 22 + 0 * 21 + 1 * 20 = 1* 128 + 1 * 64 +0 * 32 + 0 * 16 + 0 * 8 + 1 * 4 +0 * 2

+1 * 1 = 128 + 64 + 4 +1 = 197(10). Приклад 2. 197(10) Х (8) Виконаємо послідовне ділення:

 

Частка

Залишок

1. Частка від ділення (чис-

 

від

ло 3) менша за основу вісімко-

 

ділення

 

вої СЧ (число 4), тому процес

а) 197 : 8 =

24

5

ділення завершено.

б) 24 : 8 =

3

0

2. Формуємо число у вісім-

 

 

 

ковій СЧ із останньої частки

івсіх залишків у порядку знизу вгору: 197(10) = 305 (8).

3.Виконаємо перевірку:

305(8) = 3 * 82 + 0 * 81 + 5 * 80 = 3 * 64 + 0 * 8 + 5 * 1 = 192 + 0 + 5 = 197.

Приклад 3. 197(10) Х (16)

 

Інформатика

73

 

 

Виконаємо послідовне ділення:

 

 

 

 

1. Частка від ділення

 

Частка

Залишок

 

від

(число 12) менша за осно-

 

ділення

 

ву шістнадцяткової СЧ

а) 197 : 16 =

12

5

(число 16), тому процес

ділення завершено.

2.Формуємо число у шістнадцятирічній СЧ із останньої частки

івсіх залишків у порядку знизу догори. При цьому кожне отримане число треба записати відповідними шістнадцятковими символами (цифрами чи літерами). У нашому прикладі число 12 відповідно буде позначено літерою С: 197(10) = С5 (16)

Правило 3. Переведення правильних дробових чисел

Для переведення правильного дробового десяткового числа в будь-яку іншу СЧ необхідно виконати послідовне множення його дробової частини на основу нової СЧ.

Розряди цілих частин отриманих добутків є послідовними цифрами числа в новій системі. Число формується згори вниз.

Множення завершується при отриманні нульового значення у дробовій частині добутку або зупиняється при отриманні результату заданої точності.

Приклад 1. 0,375(10) Х (2) Виконаємо послідовне множення:

 

Ціла

Дробова

1. Множення завер-

 

час-

шується при отриманні

 

частина

 

тина

нульового значення у дро-

 

числа

 

числа

бовій частині.

 

 

а) 0,375 * 2 =

0

,750

2.Формуємо число у

б) 0,750 * 2 =

1

,500

двійковій СЧ із значень

в) 0,500 * 2 =

1

,000

цілої частини добутків

упорядку – згори донизу: 0,375(10) = 0,011 (2)

3.Виконаємо перевірку:

0,011 (2) = 0 * 2-1 + 1 * 2-2 + 1 * 2-3 = 0 * 0,25 + 1 * 0,125 = 0.375

Приклад 2. 0,375(10) Х (8)

Виконаємо послідовне множення:

74

Н. Я. Наливайко

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Множення завер-

 

Ціла

Дробова

 

частина

частина

шується при отриман-

а) 0,375 * 8 =

числа

числа

ні нульового значення

3

,0

у дробовій частині.

 

 

 

2.Формуємо число у вісімковій СЧ із значень цілої частини добутків у порядку – згори донизу: 0,375(10) = 0,3 (8)

3. Виконаємо перевірку:

0,3 (8) = 3 * 8-1 = 3 * 0,125 = 0,375

Правило 4. Двійково-вісімкові переведення: Х(2) Х(8); Х(8)

Х(2)

Для переведення чисел із двійкової системи у вісімкову необхідно у двійковому числі направо і наліво від коми виділити тріади, після чого кожна тріада подається вісімковою цифрою, яку слід вибирати із таблиці відповідності двійкових і вісімкових чисел.

Вісімкові

0

1

2

3

4

5

6

7

Тріади

000

001

010

011

100

101

110

111

Приклад 1: 110 001 101 , 100(2) = 615,4(8)

6 1 5 4

Для переведення чисел із вісімкової системи у двійкову необхідно кожну цифру вісімкового числа подати трьома двійковими цифрами (тріадами), які слід вибирати із таблиці відповідності двійкових і вісімкових чисел (табл. 2).

Приклад 2: 275,4(8) = 010 111 101 , 100(2)

2 7 5 4

Правило 5. Двійково-шістнадцяткові переведення: Х(2) Х(16);

Х(16) Х(2)

Для переведення чисел із двійкової системи у шістнадцяткову необхідно у двійковому числі направо і наліво від коми виділити тетради, після чого кожна тетрада подається шістнадцятковою цифрою, яку слід вибирати із таблиці відповідності двійкових і шістнадцяткових чисел.

Шістнад-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

цяткове

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

А

В

С

D

E

F

число

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тетради

0000

0001

0010

0011

0100

0101

0110

0111

1000

1001

1010

1011

1100

1101

1110

1111

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 1: 1010 1001 1101 , 1010(2) = A9D,A(16)

А

9

D

A

Інформатика

75

 

 

Для переведення чисел із шістнадцяткової системи у двійкову необхідно кожну цифру шістнадцяткового числа подати чотирма двійковими цифрами (тетрадами), які слід вибирати із таблиці відповідності двійкових і вісімкових чисел (табл. 3).

Приклад 2: 275,4(16) = 0010 0111 0101 , 0100(2)

2

7

5

4

Двійкова арифметика. При розв’язуванні задачі на ЕОМ весь хід обчислень подається послідовністю найпростіших, в основному арифметичних операцій: додавання і віднімання, множення і ділення, а також логічних операцій.

Арифметичні дії над числами, подані у будь-якій позиційній СЧ, виконуються беручи до уваги їх числового значення в десятковій системі, але із записом результату у своїй системі.

Правила двійкової арифметики

Арифметичні дії над двійковими числами виконуються як над десятковими числами із записом проміжних і кінцевих результатів у двійковій СЧ.

Додавання. Для виконання додавання використовують наступні правила.

Приклади:1

Множення. Для виконання множення використовують наступні правила.

Приклади:

1 Крапками показано перенесення у старші розряди

76

Н. Я. Наливайко

 

 

Віднімання. При позиці одиниці із старшого розряду ця одиниця перетворюється у дві одиниці у молодшому. Після її перенесення у молодший розряд, в старшому залишається одна одиниця.

1)

11+ 10+ 10+

11

2)

11+ 10+ 11

 

3)

11+ 10+ 10+ 11

1

1,

11

1 0 0

0

1 0 0 1

1

0

0 0

--

1 1

1

--

1 1 0

 

--

 

 

1 1 0 1, 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

0 1

1

0,

0 1

 

0

0

1

 

1 1

 

 

 

Приклади:

Ділення. Перед виконанням операції ділення зручно перетворити дробові числа в цілі шляхом перенесення коми вправо в діленому і дільнику на однакову кількість розрядів.

5. Ключові поняття логічних основ ЕОМ

Виконуючи різні операції, комп’ютер перетворює певним способом двійкові коди. Пристрій комп’ютера, який призначений для перетворення двійкових кодів, носить назву АЛП – арифметикологічний пристрій. В основу цього пристрою покладено не тільки арифметику, тобто науку про числа та дії над ними, а ще і алгебру логіки – одну із галузей математичної логіки. Предметом розгляду алгебри логіки є висловлювання – твердження, про які можна сказати, що вони є істинними чи хибними. Висловлювання виступають як логічні змінні, тобто змінні, які набувають тільки двох значень – істинного і хибного, які назначають відповідно через «1» і «0». Тому цей розділ алгебри логіки називають двійковою алгеброю логіки, або булівською алгеброю (Boolean), від прізвища англійського математика Буля.

Як і в звичайній алгебрі, в алгебрі логіки вводиться ряд функцій, які називають логічними. Найпростіша з логічних функцій – інверсія або функція НЕ. Логічна функція НЕ набуває значення «0» (хибність), якщо аргумент істинний і «1» (істинність) – якщо він хибний.

Друга логічна функція – кон’юнкція, або логічне множення (функція І або функція ТА). Ця функція набуває значення одиниці тільки тоді, коли всі аргументи дорівнюють «1» (істинність). У всіх інших випадках (тобто коли хоча б один аргумент дорівнює «0») вона дорівнює «0» (хибність).

Інформатика

77

 

 

Третя логічна функція носить назву диз’юнкція, або логічне додавання (функція АБО). Це функція, яка перетворюється в «0» (хибність) тільки тоді, коли всі її аргументи дорівнюють «0». У всіх інших випадках її значення дорівнює «1»(істинність).

6. Ключові поняття комп’ютерних мереж

Сучасні ПЕОМ широко використовуються, як в автономному режимі роботи, так і у ранзі робочої станції (Workstation) комп’ютерної мережі.

Тому для опанування питань теми необхідно розумітися у багатьох ключових поняттях.

Мережа, у загальному розумінні, – це система, яка дозволяє проводити обмін інформацією у формі повідомлень між джерелом і приймачем у деякому середовищі.

Комп’ютерна мережа — це сукупність комп’ютерів, кабелів, мережевих адаптерів, які об’єднані технічними засобами передавання інформації і працюють під керуванням мережевої операційної системи та прикладного програмного забезпечення.

Комп’ютерна мережа включає усе апаратне та програмне забезпечення, необхідне для підключення комп’ютерів та іншого електронного обладнання до каналу, по якому вони можуть «спілкуватися» один з одним.

Типи мереж – Локальна обчислювальна мережа / Local Area Network) – (ЛОМ / LAN), Регіональна обчислювальна мережа / Metropolitan Area Network – (РОМ / МAN), Глобальна обчислювальна мережа / Wide Area Network – (ГОМ / WAN).

Топологія мереж – Горизонтальна, («шина» / «bus»), Зіркова («зірка» / «star»), Кільцева («кільце» / «ring») .

Технологія комп’ютерних мереж – «Клієнт-сервер» як особливий тип взаємодії комп’ютерів у ЛОМ.

За допомогою ПК, об’єднаних у локальну мережу, виконуються наступні завдання:

Розділення файлів. Локальна мережа дає можливість багатьом користувачам одночасно працювати з одним файлом, який зберігається на центральному файл-сервері.

Передавання файлів. Комп’ютерна мережа дає можливість швидко копіювати файли будь-якого розміру з одного комп’ютера на інший без використання дискет.

78

Н. Я. Наливайко

 

 

Доступ до інформації та файлів. Комп’ютерна мережа дає можливість завантажувати прикладні програми з будь-якої робочої станції без визначення місця її розташування.

Розділення прикладних програм. Комп’ютерна мережа дає можливість двом користувачам використовувати одну копію програми, наприклад текстового редактора MS Word. Проте два користувачі не можуть одночасно редагувати один і той самий документ.

Одночасне введення даних у прикладні програми. Мережеві прикладні програми дають змогу кільком користувачам одночасно вводити дані, необхідні для роботи цих програм. Наприклад, вести записи в бухгалтерській книзі так, що вони не заважають один одному. Проте тільки спеціальні мережеві програми дозволяють одночасно вводити інформацію.

Розподіл принтера. Комп’ютерна мережа дає можливість кільком користувачам на різних робочих станціях спільно використовувати один або кілька принтерів.

Електронна пошта. Можна використовувати комп’ютерну мережу як поштову службу та розсилати службові записки, доповіді, повідомлення іншим користувачам.

Глобальнамережаможевключатиіншіглобальнімережі,локальні мережі, окремі віддалені комп’ютери. Глобальні мережі підрозділяються на міські, регіональні, національні, транснаціональні. Елементи таких мереж можуть бути розташовані на значній відстані один від одного.

Комп’ютери, що входять у ЛОМ, поділяються на два типи: робочі станції, призначені для користувачів, і файлові сервери, що, як правило, недоступні для звичайних користувачів.

З робочою станцією працює тільки користувач, у той час як файловий сервер дає можливість багатьом користувачам розділяти його ресурси. Для ролі робочої станції, як правило, застосовується персональний комп’ютер середнього класу.

Коли ви користуєтеся робочою станцією, вона майже в усіх відношеннях поводиться як автономний ПК. Однак, якщо ви придивитеся до неї уважніше, то знайдете чотири відмінності від звичайного ПК:

на екрані під час завантаження операційної системи з’являються додаткові повідомлення, які інформують вас про те, що мережева операційна система завантажується в робочу станцію;

Інформатика

79

 

 

ви повинні повідомити мережевому програмному забезпеченню ім’я користувача (чи ідентифікаційний номер ID) і пароль перед початком роботи. Це називається процедурою входження в систему;

після підключення до ЛОМ ви бачите додаткові літери (на комп’ютері Macintosh — додаткові папки, у системі UNIX — додаткові файлові системи), що позначають додаткові дискові накопичувачі, які стали вам доступні;

коли ви роздруковуєте службові записки чи повідомлення, вони друкуються на принтері, що може стояти далеко від вашого робочого місця.

На противагу робочій станції, файловий сервер — це комп’ютер, що обслуговує всі робочі станції. Він здійснює спільне використання файлів, розміщених на його дисках. Файлові сервери — це зазвичай швидкодіючі комп’ютери. Файлові сервери часто забезпечені тільки монохромним монітором, тому що вони, як правило, не використовуються інтерактивно користувачами. Однак файловий сервер майже завжди містить не менше двох накопичувачів на жорстких дисках.

Сервери мають бути високоякісними та високонадійними, адже при обслуговуванні всієї комп’ютерної мережі вони багаторазово виконують роботу звичайної робочої станції.

Мережний адаптер — це електронна плата, до якої під’єднується мережевий кабель.

Мережеві адаптери розраховані, як правило, на роботу з певним типом кабелю – коаксіальним, «крученою парою», оптичним волокном. Кожен тип має певні електричні характеристики, що впливають на спосіб використання даного середовища і визначають швидкість передавання сигналів, спосіб їх кодування та деякі інші параметри.

Навчальні завдання для аудиторних занять та методичні поради до них

Перелік завдань

Завдання № 1. Робота з основними пристроями ПЕОМ (маніпулятором «миша» (ММ).

80

Н. Я. Наливайко

 

 

Завдання № 2. Робота з основними пристроями ПЕОМ (клавіатурою).

Завдання № 3. Робота з основними пристроями ПЕОМ (дисководами та технічними носіями).

Завдання № 1.

Робота з основними пристроями ПЕОМ (маніпулятором «миша» (ММ).

Для роботи з графічними об’єктами використовують основний засіб маніпулятор «миша», клавіші якого мають за замовчанням призначення:

Ліва – для виділення і активізації об’єкта.

Права – для виклику контекстного меню об’єкта. (Функції клавіш можна змінювати за необхідності).

Для виконання будь-яких дій з будь-яким об’єктом необхідно:

1.Виділити об’єкт (об’єкт виділяється кольором як ознака можливості виконання дій).

Для виділення об’єкта можливі варіанти: а) Навести ММ на значок об’єкта.

б) Натиснути 1ЛКМ на значку об’єкта.

Для відміни виділення об’єкта – навестина вільне від значка місце і натиснути 1ЛКМ.

2.Активізувати об’єкт – запустити у роботу (відкрити вікно, виконати команду, установити параметр тощо).

Для активізації об’єкту можливі варіанти:

А) на виділеному об’єкті – натиснути 1ЛКМ; Б) на виділеному об’єкті – натиснути 2ЛКМ чи клавішу

Enter.

1.1. Відпрацювати дію лівої клавіші ММ для виділення об’єктів:

1)виділити значок Мой компьютер;

2)відмінити виділення;

3)виділити значок Корзина;

4)відмінити виділення;

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]