екзамен

Білет№23

Питання

1. Українсько-московський договір 1654 року "Березневі статті".

2. "Братство тарасівців" та його роль у розвитку українського визвольного руху.

3. Повсякденне життя українців у 1964-1985 роках.

1) Українсько-московський договір 1654 року "Березневі статті". Шукаючи надійного союзника для боротьби проти польської армії, частина козаків на чолі із Хмельницьким вирішує звернутися за допомогою до московського царства. В місті Переяславі в січні 1654 року було кликано козацьку раду, на яку із Москви прибули царські посли. В роботі цієї ради брали участь козаки не всіх українських полків. Крім того, на ній були відсутні декілька полковників, представники запорізької Січі і православне духовенство. Рада згодилася на те, щоб Україна прийняла зверхність російського царя. Остаточну угоду між двома державами викладено у "березневих статтях" 1654 року. За умовами договору Україна мала право на власне управління, свій суд, могла обирати гетьмана, про обрання якого потрібно було повідомляти російського царя. Реєстрове військо обмежувалося 60000 козаків. Україна зобов'язувалася платити данину до царської скарбниці, а козаки повинні були допомагати царю у військових походах. Зі свого боку цар обіцяв оберігати Україні, надавати їй допомогу і поважати козацькі традиції. Після загибелі Богдана Хмельницького в історії України починається "доба руїни" - занепад державного життя.

2) "Братство тарасівців" та його роль у розвитку українського визвольного руху. Братство тарасівців - це таємна політична організація, створена 1892 року. Засновники - київські та харківські студенти. Микола Міхновський, Блорис Грінченко, Іван Липа та інші. Вони займалися організацією лекцій, постановкою вистав на різну тематику. Тарасівці виступали з ідеєю повної державної незалежності України. За сприянням тарасівців було проведено декілька демоснтрація і страйків, на яких лунали політичні вимоги: "повалення самодержавства, і проголошення України незалежною державою". У 1893 році були проведені арешти серед тарасівців внаслідок чого організація припинила існування.

3) Повсякденне життя українців у 1964-1985 роках. Повсякденне життя громадян є найкращим свідченням реального стану життя в Україні. Підвищення життєвого рівня населення вважалось одним із основних завдань партії і держави. Навіть у Конститутції 1978 року були зафіксовані права на гідну оплату праці, на забезпечення житлом, кваліфікованою медичною допомогою. Деякі позитивні зміни у житті населення дійсно відбулися. Остаточно відійшлов у минуле страх голоду. Колгоспрники почали регулярно отримувати заробітну плату і пенсію. Середня заробітна плата зросла із 78 карбованців у 1960 році до 155 у 1980 році. Громадяни почали користуватися речами, які вже давно були звичними на Заході: холодильник, кольорові телевізори, пральні машинки. Проте все більше товарів повсякденного вжитку потрапляло до розряду дефіцитних. Довгі черги за цими товарами стали символом великих міст. Складною залишалася житлова проблема, хоча для її розв'язання виділелишся мільярди карбованців. Протягом 15 років в Україні побудовано 5 млн. квартир, але черга на житло не зникала. Українське село перебувало у ще гіршому становищі ніж місто. Різниця у рівні життя спонукала сільську молодь будь-що потрапити на постійне проживання до великих міст. В середині 60-их років завершено електрифікацію українського села. Радянське керівництво обіцяло комуністичне майбутнє всім громадянам, але як за комунізму жило лише воно. Великі квартири, продукти, що продавались у спеціальних магазинах, найкращі ліки і лікарі, санаторії, відпочинок за кордоном - все це було тільки для правлячої комуністичної верхівки в СРСР. За рівнем життя Україна на початку 80-их років посідала 50 місце у світі. Отже, радянська економіка не змогла більшості громадян забезпечити гідні умови життя.

Білет№24

Питання

1. Утворення Київської держави. Перші київські князі.

2. Діяльність декабристів в Україні.

3. "Косигінські реформи" та їхні наслідки для України.

1) Утворення Київської держави. Перші київські князі. Першим князем, володарем Києва був князь Кий. Він підтримував зв'язки з візантійським імператором, їздив до Константинополя, де був прийнятий з великими почестями і заключив торгову угоду з Візантією. Влада київського князя швидко поширилася на сусідні слов'янські племена. Після Кия княжили Дір та Аскольд. За їхнього правління здійснено декілька вдалих походв проти Візантії. Згдіно літописних даних, Аскольд був вбитий у 882 році Олегом, який захопив Київ. За часів князювання Олега, Київська держава об'єдналась з Новогородською землею і утворилась могутня Київська Русь (наприкінці 15 століття). Олег провів успішні походи проти Візантії, підписавши вигідні договори, які відкривали широкі можливості для торгівлі руських купців. Після загибелі Олега, київським князем став Ігор (912-945 рр.). Він веде війни з древлянами, здійснює походи у Закавказзя. У 941 році Ігор здійснив похід проти Візантії, під час якого Київський флот був знищений. У 944 році Ігор вдруге пішов на Візантію. Похід завершився підписанням договору між Київською державою і Візантією. Після загибелі князя Ігоря, влада перейшла до його вдови, княгині Ольги (945-964рр.). Вперше в історії Київської держави вона навела порядок щодо збору та розмірів данини, встановивши норми податків. У 957т році Ольга здійснила дипломатичну поїздку до столиці Візантії Константинополя, де прийняла християнство. У 964 році великим князем Київським став син Ольги та Ігоря - Святослав (964-972рр.). Він підкорив В'ятичів, розгромив хозарів, і оволодів важливим шляхом по річці Волга. Загинув у боротьбі із печенігами.

2) Декабристський рух в Україні. У 1821 році створено південне товариство із центром у місті Тульчин. Керівник Павло Нестель. Програмний документ - "руська правда":

1. Встановлення республіки.

2. Скасування кріпацтва.

3. Передбачалось створення єдиної централізованої держави.

У 1823 році у Новограді-Волинському створено "товариство об'єднаних слов'ян". Його очолили брати Борисови. Програмний документ - "правила". Мета - скасування кріпацтва і об'єднання слов'янських народів у Федерацію (союз держав). Центром державного перевороту повинна була стати Україна. Здійснення державного перевороту намітили на весну 1826 року, коли до Києва мав приїхати цар Олександр Перший, щоб оглянути війська, розташовані в Україні. Проте його раптова смерть у листопаді 1825 року змусила змінити заздалегідь вироблені плани. З 23 грудня 1825 року по 2 січня 1826 року тривало повстання чернігівського полку, яким командував полковник Муравйов-Апостол. Повсталі захопили м. Васильків, але вирушити на Київ не наважились і були розгромлені вірними царю військами.

3) У 1965 році нове радянське керівництво прийняло рішення про проведення економічних реформ. Їх автор керівник радянського уряду Косигін. За часів Сталіна Косигін зробив кар'єру від майстра на фабриці до керівника уряду СРСР. У нього був багатий досвід господарської роботи і своє бачення ровзитку радської економіки. У 1965 році скасовано ради народного годспратсва і запроваджено міністерства, які здійснювали управління окремими галузямми економіми. Якщо раніше головним показником для підприємства була кількість виробленої продукції, то тепер його замінити на обсяг реалізованої продукції. Вважалося, що це примусить підприємства випускати продукцію, яка потрібна споживачеві. На підприємствах створювався спеціальний фонд матеріального заохочення. Якщо підприємство перевиконувало план реалізації продукції, воно виплачувало працівникам премії. Перехід на нові умови праці відбувався поступово. У 1966 році на нових умовах господарювання праюцвало 100 підприємств, а в 1970 році - 8000 підприємств. Перші кроки реформи принели позитивні результати: пожвавилося сільськогосподарське виробницвто, покращувалося постачання населення міст продоволсьтвом, зросла продуктивність праці - основні показнини 8-мої п'ятирічки були виконані. Вже на початка 70-их років темпи розвитку господарства почали падати. Проведення Косигінських реформ засвічдило, що економічні реформи нічого не варті без політичних змін.

Білет№25

Питання

1. Андрусівське перемир'я 1667 році.

2. Валуєвський циркуляр та Емьский указ.

3. Перебудова в СРСР і Україна.

1)

2) Валуєвський циркуляр та Емьский указ. У червні 1863 року міністр внутрішніх справ Валуєв видав указ, яким забороняв піблікацію українською мовою, шкільних підручників і релігійних видань. Про українську мову у циркулярі говорилося, що "її не було, немає і бути не може". Українська мова була поставлена поза законом. Російські чиновники з радістю взялися впроваджувати указ у життя. Наприкінці 60-их років 19 століття українська інтелігенція почала поступово відновлювати громади. ГРомадівці займалися науковою і видавничою роботою. У 1873 році вони створили історичне товариство Нестора Літописця, а пізніше південно-західний відділ російського географичного товариства. Минуло небагато часу, як на громадівців впали нові підозри. Колишній діяч київської громади Михайло Юзефович надіслав до Петебрурга петицію (зверненя) в якій стверджував, що громадівці ведуть серед селян пропаганду незалежності України. Російський цар Олександр Другий, переляканий повідомленням про український рух 18 травня 1876 року підписав Ємський указ. Цим документом заборонялося не тільки друкувати українською мовою книги, а й завозити у межі Російської імперії українські книги, надруковані за кордоном, ставити українські спектаклі, влаштовувати концерти українських пісень.

3) У березні 1985 року в історії СРСР розпочався період, який принято називати "Перебудова"(1985-1991). Керівництво СРСР очолив Михайло Горбачов. Мета перубудови: модернізувати радянську економіку, щоб зберегти її. У квітні 1985 року пленум партій проголосив курс на прискорення економічного розвитку за разухнок впровадження у виробництво досягнень науково-технічної революції: партією поставлено завдання за три 'пятирічнки створили національний прибуток, що приблизно дорівнював би уже накопиченому за роки радянської влади.

Реформи передбачали:

1. Покращення управління народним господарством.

2. Зміцнеити виконавську дисципліну.

3. Прискорити науково-технічний прогрес.

У листопаді 1986 року прийнято закон "про індивідуальну трудову діяльність". Розпочався бурхливий розвиток кооперативів у сфері послуг і торгівлі. У 1987 році запроваджено державне приймання готової продукції. Держприймання виявило серйоні недоліки в якості товарів, що випускалисся (забраковано продукцію на 9 млрд. карбованців, а прийнято на 3 млрд. карбованців). Партійне керівництво очолюване Щербицьким не сприймало і певний час блокувало перебудовчі процеси в Україні. Період реформ в середині 80-их років завершився провалом. Сам Горбачов визнаючи це назвав реформи "косметичними". У 1988 році керівництво СРСР розпочало спробу здійсними більш глибокі реформи. Їх мета: перетворення радянської системи управління у більш демократичну.

Реформи передбачали:

1. Зменшення контролю держави над економікою.

2. Розвиток усіх видів власності і підприємницької діяльності.

3. Економічна самостійність підприємств.

У 1989 році прийнято закон про "розвиток фермерських господарств на селі". Керівниким радгоспів і колгоспів робили опір впровадженню нових форм господарювання на селі. Наприкінці 80-их років широкого поширення набувають бартерні обміни. Підприємства направляли свою продукцію туди, звідки поступали матеріали або сировина, а не туди, де вона була необхідна. 6 років перебудови практично не дали позитивний результатів в економіці. Порушились господарські зв'язки між окремими частинами країни. Зменшлилась кількість вироблених товаріва, а життя людей ще більше погіршилось. Перебудову здійснювали ті же самі керівники, які довели країну до кризи. Чимало знайшлося і таких людей, які свідомо опиралися перебудові, бо звикли працювати по-старому.

Білет№26

Питання

1. Культура Київської Русі.

2. Адміністративно-територіальний устрій українських земель у кладі Австрійської імперії наприкінці 18 - на початку 19 ст.

3. Здобуття Україною незалежності.

1) Після запровадження християнства як державної релігії, освіта стала справою держави і церкви. Вже за князювання Володимира в Києві існує державна школа. Ярослав Мудрий за свого князювання наказав створити школи і навчити грамоти 300 дітей. Внучка Ярослава Мудрого Анна заснувала при Андріївському монастирі у Києві жіночу школу. Це була перша жіноча школа не тільки в Київській Русі, а й в усій Європі. Серед князів освіта також була в пошані. Відомо яким книголюбом був Ярослав Мудрий. Його сини Всеволод володів п'ятьма мовами. Освіченою була і дочка Анна. У монастирях створювались перші історичні твори-літописи. Одним із найдавніших літописів є повість минулих літ, автором якого є Нестор. Літературними памя'тками є "слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, "Слово о полку Ігоревім" невідомого автора, "Повчання дітям" Володимира Мономаха. У "Слові про закон і благодать" прочитаному у присутності Ярослава Мудрого Іларіон протиставляє християнство язичництву і описує хрещення Русі. "Слово о полку Ігоревім" є розповідь про невдалий похід на кочівників-половців руського князя. Автор хоче показати до чого призводять міжкнязівські війни і закликає об'єднати всі сили Руської земля для боротьби із ворогом. До визначних пам'яток церковного будівництва належать десятинна церква, спаський собор у Чернігові, Софіївський собор у Києві.

2) Адміністративн-територіальний утрій українських земель у складі російської та австро-угорської імперії наприкінці 18 - на початку 19 століть. На рубежі 18-19 століть українські землі опинилися у складі двох держав: Російської і Австрійської імперій. Росії належали Лівобережна, Правобрежена і Південна Україна. До Австро-Угорської імперії відійшли Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття. Українські землі у складі російької імперії були поділені на дев'ять губерній. Губернії у свою чертгу поділялись на повіти. Керували губерніями призначені царем губернатори. На українських землях у складі австроугорської імперії було створено королівство Галичини і Володимирщину із столицею у Львові. Королівство поділялось на 12 округів. У Львові був створений галицький сейм - законодавчий орган краю. Державною була німецька мова. Усе українське населення поділяли за становою ознакою на дворян, духовенство, міщан, селян. У Галичині населення відрізнялося ще і за національною ознакою. У східній частині Галичини переважали українці, а в західній частині поляки.

3) Прагнення до самостійності набирало силу в багатьох республіках СРСР. Тим часом у Москві готувався новий союзний договір. За ним республіки могли вільно розвивати свої промисловість і сільське господарство. Але засоби зв'язку відносин із зарубіжними країнами мали перебувати під контролем союзного уряду. 6 республік в тому числі і Україна не погоджувались підписувати такий договір. Депутати ВР СРСР запропонували Горбачову винести питання про майбутню долю країн на всесоюзний референдум. В Україні на референдумі було запроппоновало додаткове питання: "Чи згодні ви з тим, що Україна повинна бути у складі союзу радянських суверенних держав на принципах декларації про державний суверенітет?". Результати референдуму засвідчили, що за Україну у складі СРСР на принципах декларації про державний суверенітет проголосували 80% оіб, що брали участь у голосуванні (у березні 1991 року). Підписання союзного договору було пересено на кінець літа 1991 року. 19-21 серпня 1991 року у Москві відбуся державний переворот. Влада перейшла до державного комітету із надзвичайного стану. На території України на 6 місяців був оголошений надзвичайний стан. Це була спроба зупинити рух народів СРСР до незалежності. Більшість діячів КПУ виступили із підтримкою державного комітету із надзвичайного стану (ДКНС). Л. Кравчук заявив, що в Україні немає підстав для введення надзвичайного стану, а всі зміни в Україні відбуватимуться законним шляхом. Республіканський штаб рубу і всеукраїнський страйковий комітет планували розпочати 21 серпня безстроковий всеукраїнський страйк. Із засудженням перевороту виступила частина депутатів ВРУ (Павличко, Юхновський, Яворівський та інші). 21 серпня 1991 року організатори перевороту визнали свою поразку, а наступного дня в Києві було скликано позачергову сесію ВРУ. 24 серпня 1991 року на засіданні ВР прийнято акт проголошення державної незалежності України. 1 грудня 1991 року проведений всеукраїнський рефердендум з метою підтверждення незалежності України (90,32%). В цей же день відбулися вибору президента України. Ним став Леонід Кравчук (61% населення).

Білет№27

Питання

1. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана І. Мазепи.

2. Розвиток народницького руху в Україні.

3. Початок державотворчих процесів в Україні у 1991-1994 роках.

1) Внутрішня і зовнішня політика гетьмана Івана Мазепи. У 1687 році гетьманом Лівобережної України було обрано Івана Мазепу (Калединський). Його гетьманування було найтривалішим - 22 роки. Гетьман прихильно ставився до культури та науки. На його кошти побудовано 12 і реставровано 20 храмів. Намагаючись зміцнити своє становище гетьман дарував козацькій старшині землі і маєтки. Щоб утримати гетьманську булаву, Мазепа змушений був виконувати накази російського царя Петра І. На початку 18 ст. Росія розпочинає війну за північні території. Ця боротьба тривала 21 рік і ввійшла в історію як Північна війна. Російський цар все частіше вимагав від гетьмана поставок продовольства і боєприпасів, відправлення козацьких полків у Литву і Польщу. Тисячі українців гинули у далеких походах, на будівництві фортець і укріплень. Мазепа прагнув зробити Україну великою і сильною європейською державою. Здійснити свій задум Мазепа прагнув при допомозі Швеції. Він підписує із шведським королем Карлом 12 договір. Після перемоги шведів над Росією Україна мала стати вільною державою. Більшість населення Мазепу не підтримали. Вони не розуміли дій гетьмана: ще вчора він був царським слугою, а сьогодні виступає ворогом. На допомогу Мазепі поспішив тільки запорозький кошовий отаман Гордієнко (4000 тис. козаків підтримали). Вирішальний бій із шведами відбувся у червні 1709 року неподалік Полтави. Переміг російський цар Петро І. План Мазепи не вдався, йому довелося разом з королем Карлом 12 тікати у турецькі володіння. У 1709 році Мазепа помер. Похований у місті Галац.

2) Народницький рух в Україні. Чигиринська змова. Першу групу народників революціонерів в Україні створив Федір Волковський у 1873 році в Одессі. Восени 1873 року почалось масове "ходіння в народ" ревоюціонерів-народників. Вони читали селянам заборонинеу літературу і вели з ними бесіди на революційні теми. Проте, це "ходіння в народ" зазнало жалюгідної поразки. Селяни відмовлялись мати справу з чужинцями з міста. Нерідко селяни навіть допомогати жандармам виявлити революціонерів. Група народників у Чигиринському повіті мала на меті підготувати маосе селянське повстання. Вони підробили царську грамоту в якій закликали селян організовувати в селах озброєні таємні дружини, що мали у визначений час піднятися на повстання проти царських чиновників. У 1877 році змовники були викриті і арештовані. Цей рух увійшов у історію під назвою "Чигиринська змова". Народницькі гуртки в Україні: "Київська комуна" (1873рік), "Південні бунтарі" (1875рік). Народники революціонери: Андрій Телябов, Яків Стефанович, Микола Кибальчич.

3)

Білет№28

Питання

1. Язичницькі вірування та звичаї східних слов'ян.

2. Занепад кріпосницьких відносин в Ураїні в першій половині 19 ст.

3. Прийнятт Конституції України 1996 року та її історичне значення.

1)

2) Поміщицьке господарство в Україні було засноване на праці селян кріпаків і переживало занпад. Недосконале сільськогосподарське знаряддя, нестача у селян худоби, стихійні лиха зумовлювали низьку врожайність. Як правило, використовувалася "урочна система" виконання поміщить, тобто кожний селянин отримував від поміщицка завдання на день - урок. На Правобережні царські власті протягом 1847-48 року провели інвентарну реформу. У кожному поміщицькому маєтку запроваджувалался інвентарна книга, в якій визначалися кількість землі, що надавалася селянинові, а також види робіт, які він мав виконувати для пана. Щоб заробити на життя, селяни займалися промислами: виробляли взятту, діжки (бочки). Велику роль у цей час відігравало чумацтво. В середині 19 століття чумаки доставляли у південні порти України 640 тис. тонн хліба. Серед поміщиків було багато таких, які прагнули перебудувати свої маєтки для роботи на ринок. Застосували найману працю, косилки,молотарки. В Україні промисловий переворот розпочався у 40 роках 19 століття, початок якому поклало широе запровадження машинного обладнання на цукрових заводах. Розвивалися галузі промисловості, які були пов'язані з видобутком корисних копалин і переробкою сільськогосподарської сировини. Виникають великі промислові центри - Катеринослав, Харків, Луганськ, Миколаїв, Донецьк (Юзівка).

3) Україна останньою із 15 союзних республік прийняла Конституцію. Процес прийняття був складним. У жовтні 1990 року ВР створила конституційну коміію з підготовки проекту КОнституції. Її очолив президент Л. Кравчук і голова ВР Іван Плющ. До комісії увійшли вчені-правознавці, судді, народні депутати. Результатом роботи комісії стало утворення двох варіантів проекту Конституції, які були винесені на всенародне обговорення. Але жоден із них прийнятий не був. В листопаді 1994 року після виборів призеднта України і формування нового складу ВР Конституційну комісію очолив Кучма і голова ВР О. Мороз. Помітною рисою політичного життя України було політичне протистояння президента України і ВР. Президент прагнув створити сильну виконавчу владу, здатну ефективно працювати в умовах економічної кризи. ВР прагнула зберегти свої повноваження, постійно лякаючи загрозою диктатури. 8 червня 1995 року президент України і голова ВР підписали Конституційний договір, який збільшив повноваження призеданта України, але до прийняття нової коституції. На початку травня 1996 року постановою ВР створена депутатська тимчасова спеціальна комісія з доопрацювання проекту конституції . Обговорення в середині червня 1996 року доопрацьованого проекту Конституції було безрезультатним. Суперечку, викликало питання, що стосувалися статусу російської мови і державної символіки. В цій ситуації призеднт України 26 червня 1996 року оприлюднив указ "про проведення 25 вересня всеукраїнського референдуму щодо прийняття Конституції України". Цей крок, що міг призвести до розпуску ВР, змусив народний депутатів ... прийняття Конституції. В ніч на 28 червня 1996 р. більшість голосів депутати ВР прийняли Конституцію України. Її текст підписали президент Кучма і голова ВР О. Мороз. Конституці включає 161 статтю і 14 розділів (15 розділ - перехідні положення).

Білет№29

Питання

1. Ліквідація російським самодержавством автономного устрою України в другій половині 18ст.

2. Піднесення українського національного руху в роки революції 1905-1907рр.

3. Зовнішня політика незалежності України.

1) Ліквідація російським самодержавством автономного устрою України в другій половині 18 ст. У 1764 році Катерина ІІ позбавила влади останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Натомість було створено малоросійську колегію. Керував генерал-губернатор Петро Румянцев. Основним завданням колегії було остаточно ліквідувати автономні права, якими все ще користувалася Лівобережна Україна. Поступово в Україні запроваджувалися такі порядки як і в Росії. У 1783 році Катерина ІІ спеціальним указом закріпила обов'язкову Панщину. Всі селяни в Україні стали кріпаками. Окремим указом замість полкового поділу створено три намісництва, що разом утворили малоросійське генерал-губернаторство. Козакьці полки перетворено на десять полків регулярної російської армії. За наказом цариці Катерини ІІ, у 1775 році російські війська оточили Запорозьку Січ. Козаки змушені були скласти зброю і видати козацьку старшину. Наприкінці 18 ст. козацька старшина отримала такі ж права як і російське панство, а звичайні козаки були переведені і державні селяни. До кінця 18 ст. московське царство встигло затерти всі сліди української державності і перетворило Україну на звичайну московську провінцію.

2) Піднесення українського національного руху в роки революції 1905-1907рр. Наприкінці листопада 1905 року був прийнтий закон, який дозволяв видання літературни національними мовами і створення культурно-освітніх товариств. Великим досягненням була поява у Наддніпрянській Україні української преси. Перша українська газета Хлібороб почала виходити восени 1905 року. У грудні 1905 року в Києві почала виходили перша щоденна українська газета "Громадська думка". В українських містах розгорнула діяльність мережа товариств "Просвіта". Перша "Просвіта" на тих українських землях, що входили до складу Росії, була відкрита в Одесі 30 жовтня 1905 року. Вона мала власну бібліотеку і музей. Очолював її Микола Аркас. На середину 1907 року в Україні працювали 35 організацій просвіти. Однією із важливих вимог українців у роки революції було введеня навчання дітей рідною мовою. Українці розгорнули активну діяльність у першій та другій державних думаї Росії. Українські депутати стояли за перетворення російської імперії у федеративну державу, в якій би Укрїана мала автономію із власним урядом. Найбільш потужними революційними виступами українців були повстання на броненосці Потьомкінові і крейсера "Очаків". Революційні виступи в армії означали, що царський уряд більше не може покладатись на підтримку армії.

3) Зовнішня політика незалежності України. Припинення існування СРСР і здобуття незалежності створили сприятливі умови для міжнародної діяльності. України. Вже на початку 1993 року Україну як незалежну державу визнали 132 країни світу. В липні 1993 року ВР схвалила основні напрями зовнішньої політики України. Цей документ підкреслював:

1. Невтручання у внутрішні справи інших країн.

2. Активну участь в діяльності ООН та інших міжнародних організаціях.

3. Миролюбний характер міжнародної діяльності України.

9 листопада 1995 року Україна першою із країн СНД вступила до ради Європи. Визнанням авторитету України стало те, що в 1997 році керівником 52 сесії ООН став міністр закордонних справ України Генадій Удовенко. В липні 1997 року у Мадриду керівники 16-и країн генеральний секретар НАТО і президент України Кучка підписали договір про особливе партнерство між Україною і НАТО. Питання про Крим стало однією із причин загострення відносин між Україною і Росією. У травні 1997 року у Києві призеднт Росії Борис Єльцим та призеднт України Кучма підписали українсько-російських договір. Країни визнали непорушність існуючих між ними кордонів та розділили чорноморських флот. Одночасно Росія брала у 20-річчну аренду базу у Севастополі. У 1992 році Україна стала рівноправним членом міжнародного ВФ та міжнародного Банку реконструкції та розвитку. Вважалося, що таке співробтництво сприятиме залученню іноземного капіталу в економіку України. У 1996 році Україна стала членом економічного блоку ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова). В липні 2002 року відбувся саміт Україна - ЄС. Обговорювалося питання надання Україні статусу країни з ринковою економікою. За підсумками роботи саміту було прийнято рішення, що Україна не відповідає вимогам ЄС. Нове українське керівництво на чолі із президентом В. Ющенком спрямувало всі зусилля на досягнення стратегічної мети "Вступ до ЄС". У 2003 році Україна приєдналась до угоди "про єдиний економічний простір" (Україна, Росія, Білорусь, Казахстан). У 2009 році Україна стала членом СОТ.