3. Оцінка економічної ефективності капіталовкладень

Здійснюючи розрахунки, визначають абсолютну економічну ефек­тивність капіталовкладень як відношення ефекту (результату) до суми капіталовкла­день, що обумовили цей ефект. При цьому враховується чинник часу. На підприємствах економічним ефектом капіталовкладень слугує приріст прибутку.

Е =

З метою всебічного обґрунтування й аналізу економічної ефек­тивності капіталовкладень, виявлення резервів її підвищення викори­стовують систему узагальнюючих і поодиноких показників:

- узагальнюючі показники — це період окупності капітало­вкладень та питомі капіталовкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) — капіталомісткість;

- поодинокі — продуктивність праці, фондовіддача, матеріа­ломісткість, собівартість, якість, тривалість інвестиційного циклу тощо.

Розрахункові значення коефіцієнтів абсолютної економічної ефек­тивності ( Е_абс ) повинні порівнюватись із нормативним коефіцієнтом економічної ефективності (Е_н), який встановлюється централізовано Міністерством економіки України.

Нормативний коефіцієнт економічної ефективності озна­чає той мінімальний економічний ефект, який можна отримати, вкла­даючи капітал у дану галузь економіки. Таким чином, норматив­ний період окупності капіталовкладень характеризує той макси­мальний строк, за який може окупитися даний капітал.

(8.13)

(8.14)

Розглянутий проект вкладення капіталу є доцільним (прибутко­вим), якщо Е_абс>Е_н

Деякі значення:

- для будівництва - 0,12;

- для пової техніки - 0,15;

- для транспорту і транспортних засобів - 0,16. Розрахунки відносної ефективності здійснюють з метою ви­значення кращого з можливих варіантів інвестування виробництва.

Відносна (порівняльна) ефективність реальних інвестицій визна­чається з допомогою показника зведених витрат (Z) за формулою

де С_j — поточні витрати (собівартість) за і-м проектним варіантом;

К_І — капіталовкладення за і-м проектом.

Розраховуючи відносну ефективність, слід враховувати повні витрати (С_j + К_j), однак пряме підсумовування зазначених видів витрат неможливе, оскільки природа їх формування різна: поточні витрати повторюються щороку, а капіталовкладення є разовими. Тому виникає необхідність зведення капіталовкладень до річної рівномір­ності за допомогою нормативного коефіцієнта ефективності капіта­ловкладень.

Проект капіталовкладень з найменшими зведеними витратами має вважатись найкращим з економічної точки зору.

Відносна економічна ефективність капіталовкладень визначаєть­ся з урахуванням чинника часу. З цією метою інвестиції пізніших періодів зводять до одного розрахункового року (звичайно це буває перший або останній роки інвестування) шляхом їх множення на спеціальний коефіцієнт (а), який обчислюється за такими формулами:

- на початок інвестування - α(8.16)

- на кінець інвестування - α₂ (8.17)

де Н_п — норматив приведення різночасових витрат: 1г _п = 0,8.

і — кількість років інвестування.

Не завжди потрібно самостійно розраховувати коефіцієнт зве­дення різночасових витрат (а). Цей показник, як і багато інших, був розрахований Всесвітнім банком. У нормативних таблицях цього банку зазначений коефіцієнт називається коефіцієнтом дисконтування. Деякі його значення наведені в табл.

Приклад. Розроблені два проекти спорудження виробничого об'єк­та. Обсяг капіталовкладень за першим та другим проектами становить 19 000 мли гри. Тривалість спорудження — 4 роки. Капіталовкла­дення за роками інвестування розподілені не однаково (табл. 8.2).

Проектна собівартість річного випуску продукції за першим про­ектом дорівнює 14 000 мли гри., за другим — 14 200 мли гри.

Z₁ = 14 000 + 0,16 • 17 595 = 16 815,2 мли грн.

Z₂ = 14200 + 0,16 • 17 087 = 16 933,9 мли грн.

Таблиця Вихідні дані

Рік інвес­тування	КВ за проектами, мли грн.		α	КВ, приведені до І року інвестування, млн грн.
	І	II		І	II
1	10 000	5 000	1,0	10 000	5 000
2	2 000	5 000	0,926	1 852	4 630
3	3 000	5 000	0,857	2 571	4 285
4	4 000	4 000	0,793	3 172	3 172
Разом:	19 000	19 000		17 595	17 087

Розрахунки свідчать, що перший проект є вигіднішим, тому що зведені витрати у нього мінімальні.

4. Шляхи підвищення ефективності використання капіталовкладень.

При визначенні ефективності капіталовкладень виникають певні особливості па окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу.

1. При здійсненні проектно-кошторисних робіт ефективність капіталовкладень має визначатись з урахуванням їх кінцевого результа­ту — якості проектних рішень.

2. При розрахунках ефективності інвестування технічного пере­ озброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники — умовне вивільнення працюючих та економія матері­альних і паливно-енергетичних ресурсів.

3. Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розширення діючих підприємств повинні обов'язково порівнюватись з економічною результативністю технічного переозброєння відповідних виробничих об'єктів. У процесі порівняння показників ефектив­ності необхідно враховувати весь обсяг капіталовкладень, включаю­чи витрати па створення об'єктів соціальної інфраструктури, а та­кож витрати від "заморожування" інвестицій.

4. Економічну ефективність капіталовкладень у природоохоронні об'єкти визначають, порівнюючи досягнутий ефект від збереження чи поліпшення екологічного стану навколишнього середовища або зменшення шкоди від його забруднення і капіталовкладень на ство­рення таких об'єктів.

Підвищити ефективність капіталовкладень можна шляхом:

- поліпшення структури капіталовкладень;

- удосконалення проектно-кошторисної справи;

- скорочення стадій інвестиційного циклу;

- упровадження економічних методів управління інвестиційним процесом та ін.