Лекція №20 Капіталовкладення (інвестиції) на підприємстві та оцінка їх ефективності План

1. Характеристика і структура інвестицій.

2. Обчислення капіталовкладень.

3. Оцінка економічної ефективності капіталовкладень.

4. Шляхи підвищення ефективності використання капіталовкладень.

1. Характеристика і структура інвестицій

Як свідчить практика, в середньому приблиз­но третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей еконо­міки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати). Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу у підприєм­ницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).

Той, хто вкладає капітал у комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу -інвестуванням. У будь-якій підприємницькій діяльності інвестора­ми можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства й окремі власники капіталу.

Розрізняють внутрішні та зовнішні інвестиції. Внутрішні інвестиції — це вкладення капіталу в підпри­ємства цієї самої країни. Зовнішні інвестиції — це вкладення в підпри­ємства іноземного капіталу. Усі внутрішні та зовнішні інвестиції мо­жуть бути приватними або державними.

Усі внутрішні інвестиції поділяються на фінансові і реальні. Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для при­дбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випус­каються підприємством або державою.

Реальні інвестиції — це вкладення капіталу в різні сфери і галузі економіки з метою оновлення існуючих виробництві створення нових. Такі інвестиції забезпечують одержання набагато більшого прибутку. Реальні інвестиції дістали ще назву виробничих, або капітальних, вкладень.

2. Обчислення обсягу капіталовкладень

Процес планування (прогнозування) капітальних вкладень (К) на підприємствах складається з двох етапів:

1) обчислення необхідного обсягу капітальних вкладень на визначений розрахунковий період (рік, місяць тощо);

2) визначення конкретних джерел фінансування капіталу.

Масштабність і складність розрахунків капіталовкладень зале­жать від можливих варіантів конкретної економічної ситуації на рин­ку і підприємстві:

Ситуація 1. Попит ринку задовольняється повністю пропонова­ною для продажу продукцією за її кількісними та якісними характе­ристиками. Тенденцій до зростання попиту не очікується, тому це не потребує збільшення обсягу виробництва па даному підприємстві.

Ситуація 2. Попит па ринку не задовольняється пропозицією про­дукції. Є тенденції до зростання попиту па дану продукцію, тому керів­ництво і трудовий колектив заінтересовані у відповідному збільшенні обсягу її виробництва шляхом введення в дію додаткових виробничих потужностей з метою одержання бажаного приросту прибутку.

Ситуація 3. Попит на ринку па даний вид продукції має тенден­цію до спаду. Продукція за своїми техніко-експлуатаційними показ­никами втратила конкурентоспроможність. За цієї умови підприєм­ство мусить або модернізувати її, або ж терміново організовувати виробництво пової продукції, здатної конкурувати па ринку.

За першим варіантом має здійснюватись лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань.

Другий варіант передбачає розширене відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури. Результатом цього про­цесу має бути нарощення до необхідних розмірів виробничої потуж­ності підприємства переважно шляхом його технічного переозброєння, реконструкції або розширення за попередньо розробленим проектом.

Для визначення необхідного обсягу капіталовкладень за цим ва­ріантом економічної ситуації залежно від стадії планування викори­стовують такі два методи:

1) попередні приблизні розрахунки (па основі показника пито­мих капіталовкладень на одиницю приросту виробничої потужності підприємства);

2) прямі розрахунки (за даними кошторису технічного переозбро­єння і реконструкції або розширення підприємства).

Третій можливий варіант економічної ситуації па ринку і підприємстві потребує також не просто розширеного відтворення основних фондів, а докорінної перебудови техніко-технологічної бази виробництва. За цим варіантом розрахунки необхідного обсягу капі­таловкладень здійснюються переважно за розглянутою вище схемою другого варіанта. Проте при цьому треба додатково врахувати значні капіталовкладення, пов'язані з маркетинговими дослідженнями і проектуванням нових виробів, які повинні за своїми техніко-економічними характеристиками повністю задовольняти вимоги покупця.