Етика і психологія сімейного життя. Тема 2

ЛЕКЦІЯ 2-3

ТЕМА 2: СІМ’Я ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН

1. Соціально-психологічна сутність сім'ї .

2. Сучасна модель сім'ї, її особливості.

3. Психологічний аналіз функцій сім'ї.

4. Структура сімейних ролей.

5. Подружні ролі.

6. Типові моделі сім'ї.

7. Психологічні особливості етапів життєдіяльності сім'ї.

1. Соціально-психологічна сутність сім'ї .

Шлюб є основою сім'ї і суспільство зацікавлене в контролі над ним. Наслідком цього є обов'язковість сус­пільної санкції шлюбу, яка може виступати в моральній, релігійній чи правовій формі. Виходячи з цього, шлюб можна визначити як історично змінну соціальну форму стосунків між жінкою і чоловіком, при допомозі якої суспільство упо­рядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює їх подружні і батьківські права і обов'язки. Державно-правова санкція шлюбу і є реєстрацією, яка захищає особисті і майнові права подружжя і дітей. Незареєстрований шлюб не породжує юридичних наслідків. «Віль­ний союз» — це свобода від правових обов'язків і відпо­відальності. Шлюб це лише юридична основа сім'ї. Сім'я виникає на основі шлюбу. Встановлення шлюбних відносин, як правило, має своїм наслідком намір створити сім'ю, що включає в себе не лише подружні відносини, але й різні відносини між батьками і дітьми. З цієї точки зору сім'я — це суспільне явище, що виникає на основі шлюбу і відносинах кровної родинності.

Сім'я — мала соціальна група, об'єднана житлом, спільним бюджетом і родинними зв'язками (Харчев А.).

Сім'я — це осередок суспільства, заснований на шлюбі, що становить духовний союз.

Сім'я — це група близьких родичів, що спільно проживають.

2. Сучасна модель сім'ї, її особливості.

По-перше, зміни­лись ролі членів сім'ї. Не лише чоловік утримує сім'ю, але й дружина. Сучасна сім'я переживає перехідний період від патріархальної до біархатної сім'ї, де співіснує влада обох, де здійснено рівність чоловіка і дружини як в правах, так і в обов'язках (авторитарний тип — демократичний тип).

По-друге, здійснено перехід від багатодітності (5 і більше дітей) до малодітності (1-2 дитини).

По-третє, відмінність в професійних заняттях та інтересах.

По-четверте, відбувається перехід від сім'ї вели­кої, нерозділеної, в якій разом жило кілька поколінь (діти, батьки, діди, прадіди), нерозділені одружені брати, побічні родичі до сім'ї, що складається тільки з батьків і дітей, до сім'ї «нуклеарної».

По-п'яте, перехід сім'ї з осередку, що су­міщав у собі виробництво і споживання в чисто спожи­вацький осередок. Сім'я сьогодні не є виробничою одиницею і засоби до існування здобуваються, як правило, поза сім'єю.

По-шосте, зросла роль психологічних, моральних факто­рів стійкості сім'ї.

По-сьоме, має місце суперечність між виробничою і побутовою ролями жінки, що служить джерелом напруженості, веде до послаблення контролю за поведінкою дітей і є причиною зниження народжуваності.

По-восьме, небувало високий ступінь автономності дітей від батьків внаслідок того, що значну частину часу діти перебувають поза домом.

По-дев'яте, великий вплив засобів масової інформації на уявлення про статеву мораль.

3. Психологічний аналіз функцій сім'ї.

Функ­ції сім’ї — особливі форми життєдіяльності, що пов'язані із задоволенням потреб сім'ї:

• економічна, що спрямована здебільшого на забезпечення ма­теріальних, господарсько-побутових потреб;

• регулятивна, що полягає в регулюванні стосунків між членами . сім'ї на основі моральних норм через первинний соціальний контроль, реалізацію особистого авторитету і влади;

• репродуктивна, що спрямована на народження дітей і продов­ження людського роду;

• сексуальна, що передбачає реалізацію сексуальних стосунків подружжя, досягнення ними сексуального задоволення;

• виховна, що реалізується у трьох аспектах — первинна соціа­лізація дитини; постійний вплив дітей на їхніх батьків, а також систематичний виховний вплив сімейної групи на кожного сво­го члена;

• комунікативнуа що задовольняє потреби членів сім'ї у спілку­ванні і взаємодії один з одним і соціумом, багато в чому виз­начаючи характер сприйняття останнього;

• рекреативна, що передбачає організацію дозвілля і відпочи­нок;

• психотерапевтична, що реалізується у двох аспектах — "прогладжування" (ласка й увага один до одного) і "резонування" (розуміння і допомога один одному в оцінюванні позицій з важливих проблем, підтримування іншого в його самореалізації й особистісному розвитку).

4. Структура сімейних ролей.

Структура — склад і кіль­кість членів сім'ї, а також система сімейних взаємин, що включає сто­сунки спорідненості, влади й авторитету, зв'язки горизонтальні (чо­ловік — дружина) і вертикальні (батьки — діти), рольову взаємодію як сукупність установок, норм і зразків поведінки, що характеризують одних членів сім'ї в їхньому ставленні до інших її членів . У структурі сім'ї розрізняють структуру сімейних ролей, сімейні під­системи і межі між ними, що є своєрідними механізмами, за допомо­гою яких сім'ї виконують свої функції.

Структура сімейних ролей диктує членам сім'ї що, коли й у якій послідовності вони мають робити, вступаючи у взаємовідносини.

Сімейні підсистеми — це диференційована сукупність сімейних ролей, що передбачає вибіркове виконання сімейних функцій.

5. Подружні ролі.

У подружній підсистемі розрізняють чотири основні подружні ролі — "сексуальний партнер", "друг", "опікун", "захисник", під час ви­конання яких реалізуються відповідні потреби: сексуальні, побутові, потреби в емоційному зв'язку, теплих стосунках, опіці.

Згідно з іншою класифікацією (за К. Кирпатриком) існують подружні ролі традиційні, товариські та ролі партнерів, від узгодженості яких залежать особли­вості взаємин подружжя.

Найтиповіші сімейні ролі для подружжя: відповідальний за матеріальне забезпечення сім'ї; хазяїн-господарка; відповідальний за підтримку родинних зв'язків; організатор сімейної субкультури; організатор розваг; сексуальний партнер; відповідальний по догляду за дитиною; вихователь; сімейний "психотерапевт".

6. Типові моделі сім'ї.

Перша — це сім'я-фортеця, «замкнута сім'я», автономна сім'я.

Другий тип сім'ї — «Дуб з плющем».

Третій тип сім'ї — «шлюб борців», дім-каторга.

Четвертий тип сім'ї — «незалежні», дім-готель

П’ятий тип сім'ї — шлюб соратників, синкретична сім'я.

Типи сімей за В.Юстицьким: 1. Сім'я з орієнтацією на соціальне недовір'я (“недовірлива сім'я”). 2. Сім'я з орієнтацією на задоволення («легковажна сім'я»). 3. Сім'я з орієнтацією на «авантюризм» в досягнен­ні цілей («хитра сім'я»). 4. Сім'я з орієнтацією на застосування сили («конфліктна сім'я»).

7. Психологічні особливості етапів життєдіяльності сім'ї.

За структурою влади розрізняють авторитарні, демократичні та ліберальні сім'ї.

Авторитарна сім'я характеризується суворим беззаперечним під­порядкуванням одного з подружжя іншому і дітей батькам.

Демокра­тична сім'я заснована на взаємній повазі членів сім'ї, спільному вирі­шенні всіх важливих питань.

У ліберальній сім'ї спостерігається відстороненість, відчуженість членів сім'ї один від одного, байдужість до справ і почуттів іншого.

За стадією становлення розрізняють сім'ї :

• молоді (до 9 років), для яких істотним у психологічному ас­пекті є ставлення подружжя один до одного і до спільного сімейного життя;

• середні (10—19 років), які характеризуються стабільними сі­мейними стосунками, усталеним розподілом ролей, обов'язків, наявністю дітей, що підросли і є відносно самостійними;

• зрілі (понад 20 років), для яких характерне зростання значу­щості подружніх стосунків, зокрема завдяки набуттю дітьми са­мостійності і незалежності.

Більш розгорнуту картину циклів сімейного життя можна подати з урахуванням "історичності" сім'ї, коли виокремлюють такі фази сі­мейного життя :

1) залицяння;

2) життя без дітей (від початку проживання разом до народжен­ня першої дитини);

3) експансія (від народження першої дитини до останньої);

4) стабілізація (період виховання дітей до того моменту, коли пер­ша дитина залишає сім'ю);

5) діти назавжди залишають батьківський дім;

6) "порожнє гніздо" (батьки після від'їзду дітей);

7) хтось із подружжя залишається один після смерті іншого.

Таке виокремлення фаз сімейного життя відображає певні проблеми сім'ї, властиві кожній з фаз.