- •Розділ 8. Фінансове забезпечення відтворення основних фондів
- •8.1. Сутність відтворення основних фондів
- •8.2. Показники стану і ефективності використання основних фондів
- •8.3. Знос і амортизація основних фондів
- •8.4. Сутність і склад капітальних вкладень
- •Технологічна структура капітальних вкладень по народному господарству України за 1990-1996 роки*
- •Відтворювальна структура державних капітальних вкладень по об’єктах виробничого призначення в Україні за 1990-1996 роки*
- •8.5. Джерела і порядок фінансуванян капітальних вкладень
- •Вихідні дані для визначення мобілізацій (імобілізації)
- •8.5. Фінансування ремонту основних фондів
- •Ключові слова по темі 8 “Фінансове забезпечення відтворення основних фондів”
- •Тестові завдання до розділу 8 “Фінансове забезпечення відтворення основних фондів”
- •Відповіді до тестових завдань, розділу 8 “Фінансове забезпечення відтворення основних фондів”
- •Вірні відповіді до тестових завдань розділу 8 “Фінансове забезпечення відтворення основних фондів”
Вихідні дані для визначення мобілізацій (імобілізації)
внутрішніх ресурсі (дані умовні)
(тис. грн.)
|
Найменування |
В а р і а н т и | ||
|
показника |
І |
ІІ |
ІІІ |
|
1. Очікувана наявність оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового періоду (О) |
90 |
210 |
150 |
|
2. Очікувана кредиторська забор-гованість на початок планового періоду (К1) |
41 |
87 |
62 |
|
3. Планова потреба в оборотних коштах будови на кінець планового періоду (П) |
75 |
196 |
160 |
|
4. Перехідна кредиторська забор-гованість на кінець планового періоду (К2) |
56 |
76 |
68 |
Дані таблиці 8.5 показують, що найбільш сприятливим варіантом визначення мобілізації внутрішніх ресурсів у будівництві є перший. За вище приведеною формулою визначаємо мобілізацію внутрішніх ресурсів у будівництві, яке здійснюється господарським способом:
М = (90 — 75) — (41 — 56) = 15 + 5 = +30 тис. грн.
Менш сприятливим для визначення мобілізації внутрішніх ресурсів є другий варіант, оскільки потреба в оборотних коштах будови на кінець планового періоду зменшується, що дає можливість вивільнити частину коштів у вигляді мобілізації внутрішніх ресурсів, але одночасно зменшення перехідної кредиторської заборгованості на кінець планового періоду в порівнянні з очікуваною кредиторською заборгованістю на початок планового періоду потребує вишукувати додаткові грошові кошти для погашення кредиторської заборгованості в плановому періоді, тобто результат має такий вигляд:
М = (210 — 196) — (87 — 76) = +3 тис. грн.
Третій варіант свідчить, що у будови в плановому періоді збільшується потреба в оборотних активах і разом з тим передбачається зменшення кредиторської заборгованості, що призводить в цілому до імобілізації внутрішніх ресурсів будови, тобто додаткові фінансові ресурси:
М = (150 — 160) — (62 — 68) = –10 — 8 = –18 тис. грн.
Планові накопичення включаються в кошториси будівництва за визначеними нормами до собівартості будівельно-монтажних робіт і враховуються в джерелах фінансування капітальних вкладень, які виконуються господарським способом. Планові накопичення у вигляді прибутку включаються в кошторис будівництва в ромірі 30% собівартості будівельно-монтажних робіт або 28,3% кошторисної вартості. Економія від зниження вартості будівельно-монтажних робіт утворюється в результаті проведення заходів щодо зниження планової собівартості будівництва.
Залучені кошти використовуються підприємством при недостатності власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення.
До залучених коштів відносять: банківські кредити; позички інших підприємств; кошти від випуску векселів і інших боргових зобов’язань; кошти від емісїї і реалізації цінних паперів, які належать підприємству; фінансування з благодійних фондів; іноземні інвестиції.
За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення. Бюджетні кошти надаються підприємствам на капітальні вкладення в тому випадку, якщо об’єкти включені до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Рис. 8.4. Склад джерел фінансування капітальних вкладень.
Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт.
При підрядному способу будівництво об’єктів здійснюється постійно діючими підрядними організаціями.
Підрядна організація займається підбором устаткування, замовлює його і монтує, виконує будівельні роботи і здає об’єкт. При цьому замовник надає проекти у документацію, купує і доставляє на будову устаткування, а також конструкції і деталі.
Відповідальність за об’єкт будівництва покладається на генерального підрядника який виконує основні будівні роботи, а для проведення спеціальних робіт (електромонтажні, санітарно-технічні) залучає по окремому договору спеціалізовані підрядні організації.
Підприємство-замовник і підрядник укладають договір на будівництво, в якому відображають такі реквізити: форма розрахунків; договірна вартість будівництва; об’єкт будівництва з зазначенням наявності проекту і кошторису по кожному об’єкту будівництва; джерела фінансування будівництва; обсяги незавершеного будівництва, які є на дата укладання договору; інвентарна вартість об’єкту; перелік підрядників і підрядних робіт і ніші умови по домовленності сторін.
Фінасування будівництва і розрахунки відповідно до договору можуть мати форму авансових платежів за виконані елементи робіт або здійснюються після завершення робіт на об’єкті будівництва.
Договірна вартість будівництва рохраховується на основі вартості, яка визначається у відповідності з проектом, тобто фіксованої ціни та умов її зміни з зазначенням відповідних факторів, індексів і інших критеріїв.
Господарський спосіб будівництва застосовується при будівництві невеликих об’єктів, реконструкції та розширенні діючих підприємств. Господарський спосіб будівництва відрізняється вді підрядного тим, що підприємство самостійно, власними силами здійснює будівельно-монтажні роботи, тобто об’єднує функції і замовника і підрядника. В цьому разі розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи, включаючи витрати на утримання підрозділів, які зайняті організацією будівництва. Після завершення будівництва підприємство визначає інвентарну вартість кожного введеного в експлуатацію елементу в складі об’єкту будівництва, який являє собою окремий об’єкт в складі основних фондів.
