3. Монетаристські підходи до регулювання інфляції.

Згідно з монетаристською теорією основна причина інфляції пов'язана з надлишком грошової маси: "багато грошей - мало товарів". Цей надлишок звичайно утвориться при проведенні політики грошового стимулювання сукупного попиту. В результаті гроші перестають відігравати роль інструмента ринкового регулювання.

Щоб перекрити канали, що породжують інфляцію, монетаристи пропонують:

o суворий контроль зростання грошового обігу;

o проведення жорсткої грошово-кредитної політики, використання правила рівномірного приросту грошової маси;

o забезпечення бюджетної рівноваги. Усунення дефіциту державного бюджету, тому що він слугує джерелом інфляції і невиправданого втручання держави в ринковий механізм;

o застосування в деяких випадках методів несподіваного впливу на економічну ситуацію (наприклад методу "шокової терапії").

Основний принцип монетаристської політики - досягнення стабільних темпів приросту грошової маси, що на основі ринкового саморегулювання покликане забезпечити зростання виробництва і високу зайнятість. Прихильники монетаризму виходять з того, що єдиним джерелом інфляції служить зростання грошової маси, а нульова інфляція слугує безумовною і визначальною метою економічної політики. Економічна практика свідчить про неправомірність застосування теоретичних схем, у тому числі монетаристських.

4. Структурна валютна політика: міжнародний і регіональний аспекти.

Структурна валютна політика — це сукупність заходів міждержавного регулювання валютних відносин, напрямлених на забезпечення довгострокових структурних змін у світовій валютній системі. 

Тема: Підприємницький сектор економіки як об’єкт державного регулювання

1. Значення державної контрактної системи у механізмі регулювання підприємницької діяльності.

Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарським кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до ГК та інших законів.

а) Відповідно до ст. 13 ГК державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Придбання продукції для пріоритетних державних потреб за рахунок державних коштів здійснюється відповідно до вимог Закону України від 1 червня 2010 р. "Про здійснення державних закупівель", яким встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Детально відносини щодо формування, розміщення і виконання на договірній (контрактній) основі замовлень держави на поставку (закупівлю) товарів, виконання робіт, надання послуг (далі - продукція) для задоволення пріоритетних державних потреб у суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності регулюються Законом України від 22 грудня 1995 р. "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб"1.