- •1. Використання кривої Лаффера для визначення межі оподаткування.
- •4. Банківська система, її дворівневий характер. Політика рефінансування комерційних банків.
- •5. Посилення ліквідності кредитно-фінансових інститутів. Роль держави в розвитку інститутів грошово-кредитної сфери.
- •Тема: Державне регулювання цін та інфляції
- •1. Контроль за рівнем цін у базових галузях.
- •2. Цінове регулювання суб’єктів природної монополії.
- •3. Монетаристські підходи до регулювання інфляції.
- •Тема: Підприємницький сектор економіки як об’єкт державного регулювання
- •2. Проблеми функціонування малого бізнесу в Україні.
- •3. Стратегія промислової політики України.
- •Тема: Соціальна політика
- •1. Системи соціального страхування і соціального забезпечення населення як форми реалізації державної соціальної політики.
- •3. Прогнозування і планування потреб у послугах установ соціальної сфери. Фінансування соціальної сфери
- •4. Баланс грошових доходів і витрат населення.
- •5. Система узагальнюючих показників рівня життя населення.
- •Тема: Державне регулювання розвитку апк
- •2. Прогнозування державних потреб у апк.
- •Тема: Державне регулювання природоохоронної діяльності
- •3. Регіональний рівень управління охороною природи та природокористування.
- •4. Місцевий рівень управління природоохоронною діяльністю. Глобальний характер екологічних проблем.
Змістовий модуль 2
Тема: Бюджетно-податкове та грошово-кредитне регулювання економіки
1. Використання кривої Лаффера для визначення межі оподаткування.
Крива́ Ла́ффера — крива, яка характеризує залежність державних доходів від середнього рівняподаткових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.
Крива Лаффера (англ. Laffer curve) відображає залежність, що ідеалізується, між прогресивністю оподаткування і доходами бюджету.
Чим вища податкова ставка, тим слабкішим стає інтерес до роботи і максимізації прибутку і сильніші стимулюючі мотиви для ухилення від сплати податків, тим більшу частку у ВВП складають доходи тіньової. Зниження податкової ставки надає стимулюючий ефект, оскільки чиста прибутковість праці і капіталу зростає, підвищується ринкова пропозиція засобів виробництва, розширяється обсяг виробництва і, як наслідок, збільшується податкова база
2. Світова практика бюджетного регулювання економіки.
3. Бюджет — спосіб регулювання економіки. Взаємозв’язок фінансів держави, місцевих фінансів і фінансів підприємства.
Бюджет посідає одне з провідних місць у системі державного регулювання
розвитку економіки кожної країни. Ринкова економіка ґрунтується на
поєднанні як власної саморегулівної дії, що закладена в саму її основу,
так і системи державного регулювання ринкових відносин. Ринок на основі
балансу попиту та пропозиції через механізм вільного ціноутворення в
цілому самостійно регулює розвиток окремих галузей, регіонів і
підприємств, виробництво певних товарів та сферу послуг.
Бюджет є складною економічною категорією, оскільки являє собою систему економічних відносин, які складаються в суспільстві у процесі формування, розподілу і використання централізованого фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Ці відносини мають таку структуру: - між державою і підприємствами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансування з бюджету; - між державою і населенням в процесі розподілу і перерозподілу національного доходу; - між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні. Державний бюджет – це річний план державних видатків і джерел їх фінансового покриття.
Державний бюджет – основний метод державного фінансового регулювання, він передбачає забезпечення, поділ і перерозподіл ВВП між регіонами держави, галузями економіки, виходячи із стратегії її економічного розвитку, фінансової політики та потреб ринкового механізму, зважаючи на те, що в кризових умовах ринковий механізм менш ефективний, і тому державі необхідно розширювати втручання в процес перерозподілу фінансів. Структура бюджетних методів впливу: Методи бюджетного впливу включають 1) бюджетні норми та нормативи; 2) бюджетні стимули; 3) податкові стимули; 4) бюджетні резерви; 5) бюджетні санкції; 6) бюджетне планування та прогнозування. Спеціальні позабюджетні фонди виконують кілька функцій, доповнюючи державний бюджет у сфері регулювання економіки: - не залежать від стану бюджету і виконують цільову роль навіть у разі дефіциту державного бюджету; - дають змогу маніпулювати показниками виконання бюджету, зокрема приховувати частину або весь дефіцит бюджету в спеціальних фондах; - не підзвітні парламентам, а відтак не дають додаткових можливостей виконавчій владі для маневрування, роблять її більш незалежною від парламентських намірів.
Фіна́нси підприє́мств (або корпоративні фінанси) — система грошових відносин, які виникають у процесі отримання і розподілу грошовихдоходів, формування і використання відповідних фондів грошових коштів.
Місцеві фінанси не включаються до складу державних фінансів, хоча й тісно з ними пов'язані. Фінанси місцевих органів влади підпорядковані державним фінансам,,оскільки сучасна держава визначає обсяг функцій місцевого самоврядування та правове поле місцевих фінансів.
Державні фінанси і місцеві фінанси є інструментами реалізації функцій інститутів організації суспільного життя -держави та місцевого самоврядування. І ті, й інші фінанси обслуговують не приватні, а суспільні інтереси. Як державні фінанси, так і місцеві фінанси мають публічний характер.
Державні фінанси в багатьох перехідних формах проникають у фінанси місцевих органів влади, беруть участь у їх формуванні.
На державних фінансах лежить функція збалансування фінансів місцевих органів влади.