4. Банківська система, її дворівневий характер. Політика рефінансування комерційних банків.

Банківська система — сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму. Включає Центральний банк, мережу комерційних банків і інших кредитно-розрахункових центрів. Центральний банк проводить державну емісійну і валютну політику, і є ядром резервної системи. Комерційні банки здійснюють усі види банківських операцій.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень закону «Про банки і банківську діяльність». Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг. Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

У країнах з розвиненою ринковою економікою склалися дворівневі банківські системи. Верхній рівень системи представлений центральним (емісійним) банком. На нижньому рівні діють комерційні банки, що підрозділяються на універсальні та спеціалізовані банки (інвестиційні банки,ощадні банки, іпотечні банки, банки споживчого кредиту, галузеві банки, внутрішньовиробничі банки), і небанківські кредитно-фінансові інститути (інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, трастові компанії).

Політика рефінансування - це один із поширених інструментів грошово-кредитної політики, який використовується центральними банками різних країн. Під рефінансуванням розуміють забезпечення центральним банком комерційних банків додатковими резервами на кредитній основі, тобто запозиченими резервами. Ініціаторами рефінансування виступають комерційні банки. Вони звертаються до центрального банку у разі вичерпання можливостей поповнити свої резерви з інших джерел. Рефінансування можна розглядати як процес відновлення ресурсів комерційних банків, які були вкладені в позички, боргові цінні папери та інші активи.

Для комерційних банків рефінансування в центральному банку - це останній спосіб (остання надія) регулювання їхньої ліквідності, і центральний банк виступає для них у ролі кредитора останньої інстанції. Для центральних банків рефінансування комерційних банків - це, по-перше, канал безготівкової емісії, а по-друге, - спосіб запобігання банківській паніці. У випадку кризової ситуації на грошовому ринку центральний банк надає негайно додаткові резерви на кредитній основі тим банкам, котрі потребують їх найбільше. Слід при цьому відзначити, що центральні банки мають право, але не зобов'язані рефінансувати (кредитувати) комерційні банки, тому і комерційні банки повинні розуміти отримання кредитів як привілей, а не право.

5. Посилення ліквідності кредитно-фінансових інститутів. Роль держави в розвитку інститутів грошово-кредитної сфери.

Державне регулювання грошово-кредитної сфери може здійснюватися досить успішно лише в тому випадку, якщо держава через центральний банк здатна ефективно впливати на масштаби і характер приватних інституцій, оскільки в розвинутій ринковій економіці саме останні є базою всієї грошово-кредитної системи. Дане регулювання здійснюється у кількох взаємопов'язаних напрямах. Державний контроль над банківською системою має на меті зміцнення ліквідності кредитно-фінансових інститутів, тобто їх здібності своєчасно покривати вимоги вкладників. Це здійснюється насамперед за рахунок обліковою, або дисконтною політики, а також встановлення норм обов'язкових банківських резервів. Управління державним боргом є напрямком державного регулювання в умовах хронічних бюджетних дефицитовогромного зростання державної ззадолженности, коли різко зростає вплив державного кредиту нарынок позичкових капиталов.Для цього центральний банк використовує різні методи управління державним боргом: купує або продає державні зобов'язання; змінює ціну облігацій; варіює умови їх продажу; різними способами підвищує привабливість останніх для приватних інвесторів.