15. Судова влада у системі державного управління. Поняття і роль судової влади у суспільстві. Судові системи та судові органи. Здійснення судової влади

судова влада України(ст..6 КУ)одна із трьох гілок влади, яка має власну судову систему.

Судова система У. – сукупність усіх судів держави, заснованих на єдинних засадах організації і діляності ,що здійснюють судову владу.

1. Конституційний суд У.

2. Загальні суди юрисдикції

Конституційний суд У. є єдиним органом конституційної юрисдикції в У. і здійснює конституційне судочинство в країні.

Структура та повноваження Конституційного суду У. визнач. В КУ та ЗУ «Про конституційний суд в У.» Стаття 13. Повноваження Конституційного Суду України

Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України ;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України;

5) відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України

6) порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції або законів України.

16. Регіональне управління: сутність, цілі та специфіка. Історичні форми управління регіональним розвитком.

Регіональне управління – це цілеспрямований вплив регіональних органів влади на підприємства, установи та організації, які розміщені на території регіону, з метою досягнення загальнорегіональних цілей та завдань.

Цілі:

• Економічні (бюджет, податкова політика)

• Соціальні цілі ( належний рівень розвитку освіти, культури, створення належних умов для праці, відпочинку)

• Екологічні цілі ( захист природного середовища радіаційний захист населення)

• Науково-технічні цілі ( розвиток науки і техніки, інвестиційна діяльність)

• Духовні (гуманітарні) цілі (духовний розвиток суспільства, ідеологія)

Взаємовідносини між рівнями управління:

• Взаємовідносини «регіон-центр».

• Чіткий розподіл повноважень та компетенції з питань власності, зайнятості,земельних ресурсів, бюджету, податків, ціноутворення тощо.

• Вирішення центром питань економічної безпеки, фінансово-економічної стабільності, грошового обігу, державного бюджету.

• Регіональне управління та місцеве самоврядування, визначення завдань розвитку регіону , вирішення питань бюджетно-фінансової політики території та питань оперативного управління.

17. Державна регіональна політика та політика територіально-адміністративних органів.

Державна регіональна політика — це сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни з врахуванням поточного соціально-економічного стану регіонів та стратегічних завдань.

Об’єктами державної регіональної політики є територіальні утворення, у межах яких здій-снюється державне управління та місцеве самоврядування, – адміністративно-територіальні одиниці регіону, галузі господарського комплексу, виробнича, соціальна інфраструктури, ресурси регіону.

Суб’єктами державної регіональної політики є органи державної влади – центральні та місцеві, представницькі органи місцевого самоврядування.

Предметом регулювання є механізм децентралізації влади, розподіл повноважень, відповідальності, фінансів, ресурсів, соціально-економічний розвиток регіону.

Ефективна реалізація державної регіональної політики базується на використанні системи інструментів правового, економічного, фінансового, організаційного, інформаційного, освітнього та іншого характеру

Система інструментів реалізації державної регіональної політики базується на оцінюванні та якісному прогнозуванні й програмуванні розвитку регіонів, основною метою яких є визначення пріоритетів регіонального розвитку, забезпечення максимального використання конкурентних переваг та мінімізації негативних факторів, а також узгодження загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів

Для цього застосовуються:

1. у сфері фінансово-економічного забезпечення:

• довгострокове бюджетне планування;

• бюджетне вирівнювання, що уможливлює гарантування державою соціальних стандартів з боку держави;

• спрямування цільових трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам на вирішення пріоритетних завдань сталого розвитку регіонів;

2. у сфері підвищення конкурентоспроможності територій та сприяння інноваційному розвитку:

• розробку і підтримання програм підвищення конкурентоспроможності регіонів;

• створення сприятливих умов для проривного зростання найбільш інвестиційно привабливих територій та одночасне недопущення подальшого зростання міжрегіональних диспропорцій;

• сприяння формуванню в регіонах кластерів - об’єднань споріднених підприємств, виробництв, організацій - з метою системного підвищення їх сукупної ефективності;

• сприяння залученню зовнішніх і внутрішніх інвестицій;

3. у сфері інституційного забезпечення:

• запровадження електронного врядування;

• стимулювання публічно-приватного партнерства;

• державне підтримання прийнятих на конкурсних засадах програм та проектів регіонального й місцевого розвитку на умовах спільного фінансування;

4. у сфері інтеграції регіонів і партнерства:

• державне підтримання міжрегіональних проектів, спрямованих на вирішення спільних проблем соціально-економічного розвитку регіонів;

• стимулювання міжнародної співпраці, забезпечення пайового державного фінансування програм та проектів розвитку транскордонного співробітництва;

• сприяння розвитку співробітництва в межах європейських регіональних структур;

• підтримка розвитку внутрішнього туризму, культурних обмінів між регіонами, обмінів студентами між навчальними закладами, розташованими у різних регіонах;

• внесення до навчальних планів загальної середньої освіти програми відвідування школярами різних регіонів України;

Для реалізації державної регіональної політики передбачається її правове, інституційне, інформаційне, наукове, кадрове та інше забезпечення.

Правове забезпечення передбачає :

• формування належного правового середовища з урахуванням національного досвіду та міжнародних зобов’язань України, керівних документів Ради Європи та Європейської комісії, а також особливої, координаційної, ролі державної регіональної політики у забезпеченні сталого розвитку України та її регіонів, визначенні секторальних політик;

• прийняття нових законів, спрямованих на забезпечення напрямів, цілей та механізмів державної регіональної політики, внесення відповідних змін до чинних законів, насамперед у сфері бюджетного, земельного, податкового законодавства, законодавства з питань діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, реформи адміністративно- територіального устрою; спеціальним законом має бути визначено основи державної регіональної політики;

Інституційне забезпечення передбачає

• функціонування діяльності консультативно-дорадчого органу з питань державної регіональної політики при Президентові України;

• створення координаційних рад з питань регіональної політики в регіонах України;

• введення в структуру центрального органу виконавчої влади з питань регіонального розвитку територіальних підрозділів;

Інформаційне забезпечення передбачає:

• удосконалення з урахуванням міжнародних вимог системи збирання, систематизації, аналізу та поширення даних державної статистики та іншої інформації про стан і тенденції розвитку України та її регіонів, перспективи реалізації державної регіональної політики, забезпечення повноти, об’єктивності, постійної актуалізації такої інформації, можливості її використання для обґрунтування управлінських рішень, безперешкодного доступу до неї зацікавлених громадян;

• створення у кожному регіоні інформаційно-комунікаційної інфраструктури системи електронного врядування у сфері регіональної політики, яка має забезпечити для будь-якої фізичної чи юридичної особи можливість, використовуючи електронні інформаційні технології, звертатися із запитами до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для одержання інформації та інших публічних послуг;

Кадрове забезпечення передбачає:

• розроблення комплексу заходів ідентифікації потреб відповідного кадрового забезпечення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

• визначення критеріїв добору кадрів, їх просування службовими сходами, ротації на посадах у різних регіонах України, оцінювання праці;

• формування системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, у тому числі через короткотермінові спеціалізовані курси, що готуються з урахуванням нових викликів;

Метою державної регіональної політики є створення умов для поліпшення якості життя людини, незалежно від місця її проживання, через забезпечення територіально цілісного та збалансованого розвитку України, інтеграцію регіонів в єдиному політичному, правовому, інформаційному та культурному просторі, максимально повне використання їх потенціалу з урахуванням природних, економічних, історичних, культурних, соціальних та інших особливостей, підвищення конкурентоспроможності регіонів та територіальних громад.

Пріоритетами державної регіональної політики є:

• формування нормативно-правової бази, необхідної для реалізації Концепції державної регіональної політики, зокрема, прийняття закону про засади державної регіональної політики, інших законів, внесення змін до чинних законів України;

• приведення законодавства України у відповідність з вимогами документів Ради Європи та Європейського Союзу, що визначають принципи регіональної політики та розвитку;

• оптимізація територіальної основи публічної влади з упорядкуванням меж адміністративно-територіальних одиниць, чітким розподілом сфери повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

• створення та підтримка повноцінного життєвого середовища, підвищення якості життя людей, зменшення територіальної диференціації за індексом людського розвитку, формування поліцентричної системи розвитку території держави;

• запровадження механізмів визначення «проблемних» територій у регіонах та впровадження заходів державного реагування на ситуації, що в них склалися;

• запровадження більш дієвих механізмів державної підтримки міжрегіональної інтеграції, виконання міжрегіональних проектів та програм ефективного використання місцевих ресурсів.