- •1.Соціальна природа поняття “державне управління”, його мета та зміст, об’єкт та предмет. Державне управління як системне суспільне явище.
- •2.Фундаментальні процеси управління: планування, організація, управління, зв’язок. Етапи формування моделі системи державного управління.
- •3.Основні теорії державного управління: економічна теорія держави; теорія суспільного вибору; теорія соціології; теорія менеджменту.
- •4.Еволюція дослідження предмета державного та регіонального управління. Методи вивчення державного та регіонального управління
- •5. Держава як суб’єкт управління суспільними процесами. Сутність сучасної держави. Основні ознаки держави.
- •8. Цілі державного управління, їх юридичне та ресурсне забезпечення.
- •11. Сутнісні характеристики (риси) організаційної структури державного управління.
- •12. Моделі державного управління: світовий досвід. Використання зарубіжного досвіду державного управління у вітчизняній практиці
- •13. Система органів публічної влади. Законодавча влада в системі державного управління. Поняття, склад і структура парламенту, його повноваження.
- •15. Судова влада у системі державного управління. Поняття і роль судової влади у суспільстві. Судові системи та судові органи. Здійснення судової влади
- •16. Регіональне управління: сутність, цілі та специфіка. Історичні форми управління регіональним розвитком.
- •18. Основні напрями регіонального управління: управління природно-ресурсним потенціалом регіону, управління фінансовими, трудовими ресурсами.
- •20. Механізми реалізації регіональної політики держави: інституційно-правові, організаційні, фінансово-економічні, соціально-психологічні
- •21. Регіональне управління та місцеве самоврядування. Поняття та суть місцевого самоврядування. Його основні ознаки та принципи, моделі управління.
- •22. Роль органів місцевого самоврядування у розвитку регіону. Централізація та децентралізація влади.
- •23. Центральні органи виконавчої влади (цовв) у системі державного управління. Історія формування і функціонування. Організаційна структура та завдання цовв, їх права, компетенція, функції.
- •25. Секретаріат Кабінету міністрів України, порядок формування, повноваження. Відповідальність Кабінету міністрів України. Акти Кабінету міністрів України.
- •26. Міністерства України та їх повноваження. Державні служби України та інші центральні органи виконавчої влади: їх статус, функції.
- •27. Територіальні органи центральних органів виконавчої влади: права, компетенція, функції. Централізація та децентралізація у структурній організації державного управління.
- •28. Місцеві державні адміністрації в системі державного управління. Основні завдання, правовий статус, компетенція місцевих державних адміністрацій.
- •29. Повноваження, порядок формування та робота місцевих державних адміністрацій. Структура місцевих державних адміністрацій, їх діяльність.
- •30. Управління факультативними територіальними одиницями. Господарсько-правовий механізм діяльності територій із спеціальним статусом.
- •31.Історичний аспект та конституційно-правові засади місцевого самоврядування в Україні. Державна політика у сфері місцевого самоврядування.
- •32.Всесвітня Декларація місцевого самоврядування, Європейська Хартія місцевого самоврядування та проблеми функціонування інституту місцевого самоврядування в Україні.
- •33.Правовий статус органів місцевого самоврядування в системі державного управління.
- •35.Асоціації та інші форми добровільного об’єднання органів місцевого самоврядування. Особливості здійснення самоврядування в містах Києві та Севастополі.
- •37.Державне регулювання економіки, його цілі, функції, об’єкти.
- •38.Роль держави у розвитку підприємництва.
- •39.Засоби впливу на розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва, сфери обігу і торгівлі.
- •40.Управління зовнішньоекономічним сектором.
- •41.Особливості управління соціальною сферою. Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.
- •42.Моделі соціальної політики. Методи впливу держави на розвиток соціальних відносин.
- •43.Державне управління в адміністративно-політичній сфері. Види політики держави, їх цілі, принципи формування, інструменти реалізації.
- •44. Національна безпека та державне управління.
- •45. Специфіка управління у сфері культури та ідеології
- •46. Державне управління у сфері освіти, молодіжної політики, культури, науки, туризму, спорту, охорони здоров’я.
- •47. Державне управління і сфера особистого життя людини.
- •48. Загальнотеоретичні аспекти організації роботи органів державної влади в Україні. Орган влади як об’єкт організації. Організація як процес і функція управління.
- •49 . Сутність і особливості менеджменту органу державної влади, регламент його діяльності.
- •50. Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади.
- •51. Інформаційне та комунікаційне забезпечення внутрішньої організації органу державної влади.
- •52. Підготовка та прийняття рішень в органах державної влади.
- •53. Зв’язки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади.
- •54. Роль та місце керівника в управлінні органами державної влади. Сутність лідерства в державному управлінні.
- •55. Забезпечення законності в державному управлінні. Специфіка юридичної відповідальності в державному управлінні.(Страхова)
- •56. Державна служба; поняття, правовий статус державних службовців
- •57. Система правових актів про державну службу та правовий статус державних службовців
- •58. Класифікація посад державних службовців.
- •59. Атестація державних службовців
- •60. Етика поведінки державних службовців
- •61. Управління державною службою. Державна кадрова політика. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації державних службовців.
- •62. Бюрократія і бюрократизм у державному управлінні: світові тенденції та вітчизняна специфіка.
- •63. Поняття ефективності в управлінні. Чинники та критерії ефективності державного управління.
- •64. Загальна соціальна ефективність державного управління. Ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб. Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.
- •65. Державний контроль у сфері виконавчої влади в Україні, його зміст та правові засади. Види конторю.
- •66. Здійснення державного контролю щодо виконавчої влади з боку суб’єктів інших гілок влади: парламентський контроль, прокурорський нагляд, судовий контроль, адміністративний нагляд міліції.
- •67. Громадський контроль за діяльністю органів державного управління.
- •68. Основні напрями взаємодії центральних та регіональних органів державної влади та органів місцевого самоврядування з трудовими колективами, підприємствами, установами і організаціями.
- •68. Основні напрями взаємодії центральних та регіональних органів державної влади та органів місцевого самоврядування з трудовими колективами, підприємствами, установами і організаціями.
- •69. Взаємовідносини органів державної влади й місцевого самоврядування із судовими та правоохоронними органами: органами Служби безпеки України, органами прокуратури, органами внутрішніх справ.
- •70. Взаємодія державних органів та органів місцевого самоврядування з об’єднаннями громадян. Організація роботи із запитами громадян.
- •71. Державні та адміністративні послуги з боку органів виконавчої влади та їх правове регулювання.
- •72. Залучення громадськості до участі в управлінні державними і суспільними справами та контролі за функціонуванням органів влади.
- •73. Проблеми взаємовідносин гілок державної влади в Україні у сфері управління. Необхідність реформування системи державного та регіонального управління.
- •74. Державне та регіональне управління в контексті трансформаційних таглобалізаційних процесів.
- •75. Соціально-ринкова трансформація України та завдання держави щодо формування ефективної системи управління на різних рівнях
- •76. Реформування системи державного управління відповідно до стандартів публічного адміністрування, прийнятих в Європейському Союзі та країнах розвиненої демократії.
- •77. Суть та основні напрями адміністративної реформи в Україні. Концептуальні засади реформування центральних та місцевих органів влади, напрями вдосконалення управління регіональним розвитком
- •1. Загальні засади адміністративної реформи та засоби забезпечення її здійснення
- •79. Створення сучасного нормативно-правового, наукового та інформаційного забезпечення системи державного управління
23. Центральні органи виконавчої влади (цовв) у системі державного управління. Історія формування і функціонування. Організаційна структура та завдання цовв, їх права, компетенція, функції.
Систему ЦОВВ складають міністерства України та інші ЦОВВ. Вищим органом системи виконавчої влади є КМУ. Діяльність ЦОВВ ґрунтується на таких принципах:
верховенство права
забезпечення прав і свобод людини-громадянина
безперервності діяльності
законність
забезпечення єдності державної політики
відкритість та прозорість
відповідальність
ЦОВВ діють за принципом єдиноначальності, правові засади їх діяльності визначаються Конституцією України Законом Укр. Про « КМУ», « ЦОВВ », актами президента Укр., актами КМУ іншими нормативно-правовими актами законодавства Укр.
Система ЦОВВ складають 16 міністерств, 58 ЦОВВ, з них 24 служби, 16 агенцій, 11 інспекцій, 5 зі спеціальним статусом і до категорії інших відносять 3.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади мають такі права: залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до їх компетенції; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях і під час укладання міжнародних договорів України; одержувати в установленому законодавством порядку від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представницьких органів інформацію, документи, матеріали; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до їх компетенції; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників територіальних органів міністерств, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; самостійно або за участю роботодавців підприємств недержавної форми власності проводити переговори й укладати галузеві угоди з представниками найманих працівників.
У межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства центральні органи виконавчої влади видають накази, організовують і контролюють їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, рішення міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади є обов'язковими до виконання центральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності й громадянства.
Міністерство та інший центральний орган виконавчої влади очолює міністр (керівник), якого призначає на посаду Президент України за поданням Прем'єр-міністра України. Повноваження керівників центральних органів виконавчої влади на цих посадах припиняє Президент України. Міністр (керівник) має заступників, яких призначають відповідно до законодавства. Розподіл обов'язків між заступниками проводить міністр (керівник). Він здійснює керівництво дорученими йому сферами діяльності й несе відповідальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України за стан справ у цих сферах, визначає ступінь відповідальності заступників міністра (керівника), керівників підрозділів.
Центральні органи виконавчої влади є юридичною особою, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного гербу України та своїм найменуванням.
Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади. Структура та порядок формування Кабінету міністрів України. Функціональні повноваження членів Кабінету міністрів України.
Кабінет Міністрів України (Уряд) є вищим органом у системі виконавчої влади. Це колегіальний орган, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Він є органом загальної компетенції, який є по суті центром з організації виконавчо-розпорядчої діяльності всіх органів виконавчої влади.
До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Діяльність Кабінету Міністрів забезпечується Секретаріатом Кабінету Міністрів України (далі — Секретаріат). Секретаріат очолює Державний секретар Кабінету Міністрів, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Секретаріат діє на підставі Положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів.
Робочими органами Кабінету Міністрів є урядові комітети, основне завдання яких полягає у формуванні та реалізації державної політики у відповідній сфері згідно зі стратегією, визначеною Кабінетом Міністрів України.
У складі Кабінету Міністрів України діють такі урядові комітети:
— з питань національної безпеки і оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності;
— економічного розвитку та з питань європейської інтеграції;
— соціального, науково-технічного та гуманітарного розвитку;
— з питань промислової політики, паливно-енергетичного комплексу, екології та надзвичайних ситуацій;
— з реформування аграрного сектору.
Прем'єр-міністра призначає Президент України за згодою більш ніж половини конституційного складу Верховної Ради України. Він вносить на ім'я Президента України подання про персональний склад Кабінету Міністрів. Президент призначає або не призначає цей склад. Відсутність самостійних владних повноважень у Прем'єр-міністра України є особливістю української моделі організації виконавчої влади.
Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, керує засіданнями Кабінету Міністрів, розподіляє обов'язки між Першим віце-прем'єр-міністром та віце-прем'єр-міністрами, підписує акти Кабінету Міністрів, представляє Кабінет Міністрів України у міжнародних зносинах тощо. Перший віце-прем'єр-міністр та віце-прем'єр-міністри згідно з розподілом повноважень забезпечують виконання Конституції України, законів України, актів
Посади Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів за характером повноважень, порядком призначення на посади та звільнення з посад належать до політичних і не входять до категорій посад державних службовців, визначених Законом України «Про державну службу».
За конституційним статусом Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді. Перебуваючи фактично у подвійному підпорядкуванні, Кабінет Міністрів України виконує такі основні функції: забезпечення виконання законів (у тому числі Конституції) і актів Президента України, систематичний контроль за їх виконанням іншими органами виконавчої влади усіх рівнів і усунення виявлених порушень.
Кабінет Міністрів України приймає нормативно-правові акти (постанови і розпорядження), обов'язкові до виконання на всій території України.
Основним законодавчим актом, який конкретизує діяльність Кабінету Міністрів України, є Закон України «Про Кабінет Міністрів України», ухвалений Верховною Радою України в 1997 p., але дотепер не підписаний Президентом. За цим документом члени Кабінету Міністрів України мають право на патронатні служби. Законодавче регулювання повноважень і форм діяльності Кабінету Міністрів у контексті адміністративної реформи, що здійснюється, передбачає більш чітке розмежування функцій уряду, визначених Конституцією, зокрема виділення: функцій Кабінету Міністрів, як колегіального органу; функцій Кабінету Міністрів, що виконуються членами уряду; функцій Кабінету Міністрів, що забезпечуються такими організаційними формами роботи Кабінету Міністрів, як урядові комітети.
