- •1. Визначення поняття ”право”
- •2. Право і норми громадс. Організацій, норми звичаїв, традицій, ритуалів.
- •3. Структура норми права.
- •4. Ознаки д-ви.
- •3. Публічна влада:
- •4. Населення
- •5.Отримання податків
- •6.Наявність норм права, держ. Символи, мова (додаткові)
- •5. Форми правління. Республ. І монархічні форми правління.
- •6. Поняття колізії правових норм і шляхи вирішення протиріч.
- •7.Предмет і м-д пр.. Регулювання.
- •8.Причини виникнення д-ви: психологічна теорія
- •9. Зміст правовідносин.
- •10. Типологія д-в за теорією цивілізації а. Тойнбі.
- •11. Правосвідомість: поняття, структура, роль.
- •12. Імперативні і диспозитивні норми права.
- •13. Предмет науки тдп.
- •14. Підзаконні нпа і їх види.
- •15. Психологічна школа права.
- •16. Основні права людини і громадянина.
- •17. Юридична в-сть. Вчення про ретроспективну і позитивну в-сть.
- •18. Ксу в системі судової влади.
- •19. Декларація про держ. Суверенітет України.
- •20. Поняття природного і позитивного права.
- •21. Ефективність правового регулювання суспільних відносин.
- •22. Правова д-ва та її основні ознаки.
- •23. Прогалини в праві.
- •24. Реалістична школа права. ???
- •25. Демократія і автократія як два типи державності.
- •26. Федерація територіальна і федерація національна.
- •27. Поняття правового статусу ос. (громадянина)
- •37. Теорії походження права.
- •40. Юридичні ос. Як суб. Пв.
- •41. Право і закон.
- •42. Класифікація норм права.
- •43. Поняття і основні функції д-ви.
- •44. Англо-америк. Пр.. С-ма, її ознаки.
- •45. Правовий нігілізм і шляхи його подолання.
- •46. Право і демократія.
- •48. Романо-германська пр.. С-ма.
- •49. Парламентська республіка: основні ознаки.
- •50. Співвідношення д-ви і ос.: правове забезпечення поєднання і-сів.
- •51. Підстави, умови настання та види юрид. В-сті.
- •52. Поняття правової д-ви.
- •53. Президентська республіка, основні ознаки.
17. Юридична в-сть. Вчення про ретроспективну і позитивну в-сть.
Розгляд. в широкому і вузькому розум. В широкому – це відношення ос. до сусп.., до д-ви, до ін.. людей з т.з. належної повед. У вузькому – це реакція д-ви на скоєне правопорушення, застосування держ. примусу до правопорушників для відновлення порушеного порядку або покарання ос., яка скоєла правопорушення.
Юридична відповідальність — це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.
Позитивна в-сть - сумліне виконання своїх обовязків перед громад. суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою.
Ретроспект. в-сть – в-сть за порушення, яке відбулося в минулому, покладення обовязку перетерпіти несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного х-ру за скоєне правопорушення.
Кримінальна:
- штраф
громадські роботи
виправні роботи
обмеження волі
позбавлення волі на певний строк
довічне позбавлення волі
конфіскація майна
тримання в дисциплінарному батальйоні
службові обмеження для військовослужбовців
позбавлення військовго, спец звання, рангу, чину, кваліф класу
позбавлення права обіймати певні посади, займатися певною д-стю
Адміністративна:
попередження
штраф
виправні роботи
арешт
позбавлення спец права
вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім обєктом правопорушення
Дисциплінарна:
догана
звільнення
Цивільна – для відновлення порушених прав.
Звільнення від в-сті:
необхідна оборона
крайня необхідність
реалізація службового обовязку
виконання законного наказу
18. Ксу в системі судової влади.
КСУ- єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.Він вирішує питання про відповідність Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради; актів Президента; актів Кабінету Міністрів; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Ці питання розглядаються у зв'язку зі зверненнями: - Президента; - 45-ти і більше народних депутатів України; - Верховної Ради України; - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; - Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Заперечення конституційності закону становить сутність конституційної скарги. Конституційний Суд дає офіційне тлумачення Конституції і законів України. Рішення Конституційного Суду із зазначених питань є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Законодавець не має права видавати законоположення, які Конституційний Суд визнав невідповідними Конституції. Конституційний Суд за зверненням Президента чи Кабінету Міністрів дає висновок про відповідність Конституції України чинних або внесених на розгляд Верховної Ради міжнародних договорів. Конституційний Суд складається з 18 суддів, що призначаються в однаковому кількісному співвідношенні (по 6 суддів) відповідно Президентом, Верховною Радою, з'їздом судів України на строк 9 років. Голова Конституційного Суду обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного суду із складу суддів Конституційного Суду шляхом таємного голосування на трирічний строк без права його продовження. Суддею Конституційного Суду може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років і володіє українською мовою.
Конституційне звернення - це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.
