10. Типологія д-в за теорією цивілізації а. Тойнбі.

Типологія – це вчення про типи тих чи ін.. явищ. Цивілізація – це складна система, що включає соц..-економ. умови сусп.. життя, його етнічні і релігійні основи, духовні фактори сусп.. життя, моральні чинники, рівень економічної, політ., соц.. і дух. свободи особи. Виділ такі типи д-в:

1. первинні і вторинні.

Первинні - була притамана командно-адміністративна с-ма влади, домінує примус і переконання (Єгипет)

Вторинні – домінують методи переконання і заохочення (сучасні д-ви)

2. правові і неправові.

Правові – д-ви, в яких права і свободи людей не тільки декларуються на рівні Конституції, але і реально гарантуються до реалізаці.

Неправові - д-ви, в яких права і свободи людей мають суто декларативний х-р, тому що д-ва не спроможна гарантувати гром. зд. і реалізац. цих прав.

3. легетивні і нелегетивні.

Легетивні – влада формується шляхом волевиявлення громадян на виборах.

Нелегетивні – влада формується через заколот, революцію, військовий переворот.

4. демократичні і авторитарні.

Демократичні- людина вища цінність у сусп..

Авторитарні – при владі знаход. одна ос. або група ос., а людина обслуговує потреби влади.

11. Правосвідомість: поняття, структура, роль.

Свідомість – це уявлення, ідеї, почуття, переживання, які притаманні людям. Правосвідомість — одна із форм суспільної свідомості, це сукупність ідей, теорій, почуттів, емоцій, поглядів, в яких виражається відношення людини до діючого права, бажаного права, або права, яке мало місце в минулому. Структура: 1. Правова психологія --це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ.

2. Правова ідеологія — це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явищ.

3. Правова поведінка — вольовий бік правосвідомості, який являє собою процес переведення правових норм у реальну правову поведінку. Вона складається із елементів, що визначають її напрямок (характер), — мотивів правової поведінки, правових настанов.

За суб'єктами (носіями) правосвідомості розрізняють такі форми правосвідомості:

1) індивідуальну — сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкретного індивіда;

2) групову — виражає ставлення до права, правових явищ, їх оцінку з боку соціальних груп, формальних і неформальних колективів, відображає їх загальні інтереси і потреби, їх співвідношення з інтересами всього суспільства (наприклад, вимоги страйкуючих шахтарів);

3) суспільну — виражає ставлення до права всього суспільства, відображає його інтереси.

12. Імперативні і диспозитивні норми права.

Імперативні – чітко визначають поведінку субєктів, не допускають іншого трактування і вибору поведінки. Диспозитивні – передб. варіант поведінки (суб. самост. можуть встановлювати взаємні права і обовязки). Так, метод владних приписів (зобов'язування) є властивим, як правило, адміністративному праву; метод рівності сторін і вільного волевиявлення (дозволяння) - цивільному праву; метод справедливої винагороди і заохочення — трудовому праву; метод заборони (заборона недозволених дій) — кримінальному праву; метод дозволяння — підприємницькому праву і т.д.