41. Право і закон.

Право і закон — не те саме. Закон може бути двох видів: правовий і неправовий. Правовий закон відповідає вимогам права, втілює справедливість. Проте будь-який закон — правовий чи неправовий — належним чином прийнятий, підлягає виконанню, доки він не скасований. У країнах із тоталітарним режимом неправових законів, постанов, наказів було і є чимало. Прикладом є фашистська Німеччина, у якій на підставі законів переслідувалися особи з політичних, расових і релігійних мотивів. В демократичних країнах діє конституційний контроль – якщо закон визнано неправовим, його скасовують. Закон – форма вираження права.

Способи викладення правових норм:

1. прямий – все є в 1 ст

2. відсильний – не містить повного описання правила поведінки і відсилає до ін ст цього НПА

3. бланкетний – відсилає до ін НПА

Отже, право і закон — не одне й теж. Проте було б неправильним протиставляти їх одне одному, вважати, що юридичні норми можуть існувати без вираження їх у законі та інших санкціонованих державою формах, говорити про їх несумісність або про те, що право взагалі незалежно від держави. Право завжди має форму вираження: основною з цих форм є закон.

42. Класифікація норм права.

За предметом регулювання або залежно від галузевої приналежності:

• конституц.

• адміністрат.

• цивільні

• кримін. та ін..

Залежно від змісту правила повед.:

• дозволяючі - норми, що вказують на можливість здійснювати певні дії, наділяють суб'єктів певними правами (наприклад, подава ти позов до суду, одержувати пенсію, розпоряджатися майном чи: право батьків вимагати повернення дітей від будь-якої особи, що утримує дітей у себе не на підставі закону чи судового рішення). Ці норми містять у своєму тексті слова: «вправі», «має право», «може».

• забороняючі - норми, що вказують на необхідність утримуватися від здійснення дій певного роду, встановлюють заборони (на приклад, не повідомляти стороннім особам  про факт усиновлення дитини; особам, що не досягли 1 8 років, забороняється бути опікунами та попечителями; забороняється зловживати владою). Ці норми супроводжуються словами «забороняється», «не має права», «не може».

• зобов’язуючі - норми, що вказують на необхідність здійснювати певні дії, наділяють суб'єктів певними обоє 'язками (наприклад, представляти митниці необхідні для митного контролю документи; заповнювати і вчасно подавати в податкову інспекцію декларацію про доходи). Ці норми містять слова «зобов 'язаний», «повинний».

Залежно від суб. їх прийняття:

• прийняті ОЗВ

• ОВВ

• судової влади

За сферою територіальної дії або дії у просторі:

• загальні – діють на всій терит.

• місцеві – на певній терит.

• локальні – в межах під-тва, устан., організ..

За терміном дії у часі:

• постійні

• тимчасові

За функціональним призначенням:

• матеріальні

• процесуальні

Залежно від кола суб. на яких пошир.:

• заг. – обов’язкові для всіх

• спец. – діють на певне визначене коло ос.

• виняткові – певні суб.

Залежно від ролі в правовому регулюванні:

• регулятивні

• охоронні

+ імперативні – чітко визначають поведінку субєктів, не допускають іншого трактування і вибору поведінки

диспозитивні – передб. варіант поведінки (суб. самост можуть встановлювати взаємні права і обовязки)