24. Реалістична школа права. ???

Ієрінг. Прибічники цієї концепції ототож­нювали право з практикою діяльності суддів і посадових осіб адміністративного апарату, тому що саме там ство­рюється, на їх думку, реальне право (звідси і назва всього напряму).

25. Демократія і автократія як два типи державності.

Демократія — політична організація влади народу, при якій забезпечується: рівна участь усіх і кожного в управлінні державними і суспільними справами; виборність основних органів держави і законність у функціонуванні всіх суб'єктів політичної системи суспільства; забезпечення прав і свобод людини і меншості відповідно до міжнародних стандартів. Ознаки демократії: 1. демократія припускає взаємну відповідальність держави і громадянина, що виражається у вимозі утримуватися від учинення дій, що порушують їх взаємні права і обов'язки. 2. демократія передбачає законність як режим суспільно-політичного життя. 3. Демократія має державний характер:а) виражається в делегуванні народом своїх повноважень державним органам. б)  забезпечується виборністю органів держави, тобто демократичною процедурою організації органів держави в результаті конкурентних, вільних і чесних виборів; в) проявляється в спроможності державної влади впливати на поведінку та діяльність людей, підкоряти їх собі з метою управління суспільними справами.4. Демократія має політичний характер: а) передбачає політичне різноманіття. б)  ґрунтується па політичній рівноправності громадян на участь в управлінні справами суспільства і держави і, насамперед, рівності виборчих прав. Автократія - одна з форм правління, заснована на необмеженім і безконтрольнім повновладді одного особи в державі. Видами автократичного правління були в історії деспотичні монархії Прадавнього Сходу, тиранічні правління в окремих грецьких державах, Римська й Візантійська імперії, абсолютні монархії нового часу. Автократичному політичному режиму притаманні: обмеженість кола осіб, що здійснюють найвищу політичну владу, й відповідно відокремленість абсолютної більшості народу від процесу її здійснення; існування єдиного центру реальної політичної влади.

26. Федерація територіальна і федерація національна.

Федерація - це складна держава, суб'єкти якої володіють державним суверенітетом, мають юридично визначену політичну самостійність.

Основні ознаки федерації (США, Росія, Австрія, Швейцарія, ФРН): 1) наявність єдиної території, яка у політико-адміністративному відношенні не є одне ціле, а складається із територій - суб'єктів федерації, що мають власний адміністративно-територіальний поділ;2) наявність загальної конституції федерації і конституцій її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації установчою владою;3) наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації в межах установленої для них компетенції правом видання законодавчих актів, які діють лише на території суб'єкта федерації і мають відповідати союзному законодавству;4) наявність федерального двопалатного парламенту і парламентів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;5)  наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єктів; у ряді федерацій допускається подвійне громадянство (ФРН, Австрія);6)  можливість суб'єктів федерації мати власну правову і судову системи (США);7) наявність загальнофедеральної податкової і грошової системи;8) суб'єкти федерації не мають суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права, проте в договірних міжнародних відносинах може виступати як федерація в цілому, так і кожний із її суб'єктів.

Національна федерація:

6. субєктами є національні держ. утворення

6. добровільне обєднання субєктів

6. суб. мають рівний правовий статус

6. субєкти мають власні держ. органи і самост здійсн зовн політику

6. центр. органи формуються з представників субєктів (координують д-сть субєктів)

Територіальна федерація

11. держ. утворення не є суверенні

11. зовн. та внут.р політика залежить від центр. органів

11. повноаження центр. і місцевих органів розмежовуються на основі конституції

11. субєкти не мають права представництва в міжнародних організаціях

11. збройні сили підпорядковуються центральним органам

11. у мирний час субєктам забороняється утримувати збройні сили