Розділ 2 Соціально-філософська сутність феномену управління

Управління соціальними системами являє собою своєрід­ний, навіть дещо таємничий феномен, сутність якого не­мов би прихована від дослідників, як його призначенням і зовнішніми проявами, так і механізмами здійснення. Це пов'язано з надзвичайно складним характером взаємодії управління із самоорга­нізацією систем, вибором цілей і засобів їх досягнення, з необхідніс­тю узгодження дій та інтересів учасників спільної діяльності, на яку і спрямоване управління. Його ж здійснення пов'язане з феноменами влади, політики, економіки, моралі, культури.

Характерною особливістю управління є його потрійна природа: воно одночасно є і особливим видом людської діяльності, і наукою, і своєрідним мистецтвом. Як і будь-яка діяльність, управління визна­чає, по-перше, спрямованість на здійснення певних перетворень зовнішнього світу, суспільства і самої людини. По-друге, управлін­ська діяльність є усвідомленою. По-третє, вона передбачає наявність чіткої мети, визначення способів її досягнення, бажаного результату і характеру здійснення.

В той же час управління істотно відрізняється від інших видів діяльності, виступаючи своєрідною "наддіяльністю", або "метадіяльністю", спрямованою лише на забезпечення нормального здійснення інших видів діяльності, в процесі якої і відбуваються бажані пере­творення світу чи самої людини. При здійсненні управління відбува­ються лише певні перетворення характеру продуктивної діяльності виконавців. Участь управлінської діяльності у перетвореннях зов­нішнього середовища є опосередкованою. Що, правда, управління, як і будь-яка інша діяльність, здійснює і безпосередні перетворення, якими є формування і розвиток професійних, загальнокультурних і особистісних якостей працівників, на яких воно спрямоване, і самих керівників.

Особливістю управління є спрямованість на розв'язання проблем і суперечностей, зумовлених різноманітністю інтересів і потреб великої кількості людей. Ці потреби й інтереси не тільки можуть істотно від­різнятись, а й бути прямо протилежними. Крім того, потреби, прагнен­ня й інтереси однієї й тієї ж людини мінливі через віковий, загально­культурний і професійний розвиток, зміну добробуту і соціального ста­тусу, суспільно-політичну і економічну ситуацію в країні.

Особливістю управління є й істотна залежність його результатів як від характеру дій керівника, так і від суб'єктивних чинників - його професійної компетенції, особистісного авторитету, загальної і управлінської культури, від соціально-психологічних характеристик колективу, освітнього і культурного рівня працівників, спільних цілей, цінностей та ідеалів, від філософії управління і корпоративної культури. Його ускладнює й велике розмаїття видів і сфер людської діяльності, досягнення цілей якої і потребує управління. Воно вима­гає від керівника високої професійної компетентності, оскільки його діяльність має враховувати специфіку галузі, цілі й характер орга­нізації виробничої діяльності та використовуваних технологій.

Практика управління нагромадила великий досвід, відбулось його узагальнення і філософське осмислення. Виявилось, що управ­лінській діяльності притаманні спільні для будь-яких соціальних сис­тем функції, а сама вона відповідає певним закономірностям. Дещо містичне відношення до влади і управління в давні часи об'єктивно не має ніяких вагомих підстав, а носії владних повноважень - звичайні люди зі своїми сильними і слабкими сторонами, достоїнствами і не­доліками. Як і всі інші люди, вони повинні постійно навчатись, удос­коналювати свій управлінський професіоналізм та особистісні якості.

Хоча управлінська діяльність виникла і розвивалась разом з виникненням і розвитком самого суспільства, наукові підходи до вивчення його сутності і закономірностей пов'язані лише з появою науки про управління в технічних системах. Теорія автоматичного управління, а пізніше кібернетика, відкрили нові горизонти в усві­домленні сутності феномену управління. Однак істотні відмінності та складність соціальних систем не дозволяють механічно переносити на них результати досліджень автоматичного управління. Тут потрібні Цільові комплексні дослідження психологів і соціологів, економістів і фахівців з теорії і практики менеджменту. Тільки коли зустрілись ці два потужних джерела теорії соціального управління, які плідно збагатили одне одного і взаємно збагатились досягненнями теорії інформації, стало можливим всерйоз говорити про економічну кібернетику, моде­лювання складних соціальних процесів та управління ними. Тільки за . Цих умов й починається наука про соціальне управління, формується і розвивається справжня філософія управління.

Ці особливості управління зумовлюють необхідність виходити при аналізі філософських проблем соціального управління з усвідомлення сутності самого феномену управління і його загальних закономірностей. Водночас вони вимагають і урахування суб'єктивних чинників, соці­альних, психологічних, економічних та інших умов його здійснення. Тому в першу чергу необхідно визначити основні аспекти аналізу сут­ності соціального управління та розглянути можливості синтетичного підходу до їх урахування з метою цілісного уявлення про природу і сут­ність цього складного і цікавого соціального феномену.