1.4 Явище віддачі зброї.

Під час згорання порохового заряду гази, розширюючись, тиснуть з однаковою силою на всю поверхню об’єму, який заповнюється ними. Можна сказати, що під час пострілу сили порохових газів нібито відкидають зброю і кулю в різні боки.

Віддачею зброї називається рух зброї назад у момент пострілу. Віддача відчувається як поштовх в плече, руку або ґрунт. Дія віддачі зброї характеризується величиною швидкості та енергією, яку вона має під час руху назад.

Швидкість віддачі зброї приблизно в стільки разів менша за початкову швидкість кулі у скільки разів куля легша за зброю. Під час стрільби з автоматичної зброї, будова якої ґрунтується на принципі використання енергії віддачі, частина її віддається для передачі руху рухомим частинам і на перезаряджання зброї. Тому енергія віддачі під час пострілу з такої зброї менша, ніж під час стрільби з неавтоматичної зброї або з автоматичної зброї, будова якої ґрунтується на принципі використання енергії порохових газів, що відводяться через отвір у стінці ствола. Сила тиску порохових газів (сила віддачі) і сила опору віддачі (упору приклада, центр ваги зброї тощо) розміщені не на одній прямій і спрямовані в протилежні боки. Вони утворюють пару сил, під дією яких дулова частина ствола зброї відхиляється вгору. Величина відхилення дулової частини ствола тим більша, чим більше плече цієї пари сил (рис.5.1).

Рис. 5.1. Явище віддачі зброї.

Крім цього, під час пострілу ствол зброї робить коливальний рух – вібрує. В результаті вібрації дулова частина ствола в момент вильоту кулі може також відхилитись від початкового положення в довільну сторону (вгору, донизу, ліворуч, праворуч). Розмір цього відхилення збільшується, коли неправильно використані упори для стрільби, забруднена зброя тощо.

З метою зменшення шкідливого впливу віддачі на результати стрільби в деяких зразках стрілецької зброї (наприклад, автомат Калашникова) застосовують спеціальні пристрої – компенсатори.

1.5 Прямий постріл та його практичне значення.

Постріл, після якого траєкторія не підіймається над лінією прицілювання вище за ціль на всій своїй довжині, називається прямим пострілом. Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі та настильності траєкторії. Чим вища ціль і чим настильніша траєкторія, тим більша дальність прямого пострілу й тим на більшій протяжності місцевості ціль може бути уражена з однією установкою прицілу. В межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою стрільба може вестись без перестановки прицілу. А точка прицілювання за висотою, як правило, вибирається на нижньому краю цілі.

Під час стрільби по цілях, які розташовані на відстані, більшій за дальність прямого пострілу, траєкторія поблизу її вершини підіймається вище за ціль, і ціль на якійсь ділянці не буде уражатися за тією самою установкою прицілу. Але біля цілі буде такий простір (відстань) на якому траєкторія не підіймається вище за ціль і ціль буде уражатися. Відстань на місцевості, вздовж якої низхідна гілка траєкторії не перевищує висоти цілі, називається уражальним простором (глибиною уражального простору). (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Прямий постріл.

Глибина уражального простору залежить від висоти цілі (вона буде тим більша, чим вища ціль), від настильності траєкторії (вона буде тим більша, чим настильніша траєкторія) і від кута нахилу місцевості (на передньому схилі вона зменшується, на протилежному схилі – збільшується).

Простір за укриттям, яке не пробивається кулею, від його гребеня до точки зустрічі називається прикритим простором. Прикритий простір буде тим більшим, чим більша висота укриття і чим більш настильна траєкторія. Частина прикритого простору, де ціль не може бути уражена за даною траєкторією, називається мертвим (неуражальним) простором. Значення величини прикритого, мертвого простору, дозволяє правильно використати укриття для захисту від вогню противника, а також вжити заходів для зменшення мертвих просторів шляхом правильного вибору вогневих позицій та обстрілу цілей зі зброї з найбільшою навісною траєкторією.