- •Міністерство освіти і науки україни
- •1. Опис навчальної дисципліни
- •2. Структура навчальної дисципліни
- •3. Зміст семінарських занять
- •Методичні вказівки
- •Семінарське заняття 2
- •Тема 2. Інститут складу злочину в кримінальному праві. Проблема встановлення об’єкта злочину
- •Методичні вказівки
- •Семінарське заняття 3
- •Тема 3. Проблемні питання визначення предмета злочину в кримінальному праві України
- •Методичні вказівки
- •Семінарське заняття 4
- •Тема 4. Об’єктивна сторона злочину. Проблеми встановлення причинного зв’язку в кримінальному праві
- •Методичні вказівки
- •Семінарське заняття 5
- •Тема 5. Суб’єктивні ознаки злочину. Проблемні питання інституту вини в кримінальному праві
- •Методичні вказівки
- •Змістовий модуль 2.
- •Методичні вказівки
- •Семінарське заняття 7
- •Тема 7. Проблемні питання співучасті в кримінальному праві. Добровільна відмова при співучасті
- •Методичні вказівки
- •Практичне заняття 8
- •Тема 8. Проблемні питання призначення покарання
- •Тема 9. Проблеми кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
- •Методичні вказівки
- •4. Зміст самостійної роботи студентів
- •Змістовий модуль 1.
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль 2. Проблеми класифікації та кваліфікації злочинів у кримінальному праві України. Особливості призначення покарань
- •5.2. Приклади тестових завдань
- •6. Індивідуальні завдання
- •6.1. Умови виконання завдань
- •6.2. Теми завдань
- •6.2.1. Теми рефератів
- •6.2.2. Теми науково-дослідних робіт
- •6.3. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань
- •7. Підсумковий контроль
- •7.1. Питання для підсумкового контролю
- •7.2. Приклад екзаменаційного білету
- •8.2. Поточний контроль
- •8.3. Модульний контроль
- •8.4. Підсумковий семестровий контроль
- •Шкала обчислення балів, набраних студентом з поточного, модульного та підсумкового семестрового контролю з навчальної дисципліни, підсумковий контроль з якої передбачений у формі екзамену
- •Приклад обчислення балів, набраних студентом з поточного, модульного та підсумкового семестрового контролю з навчальної дисципліни, підсумковий контроль з якої передбачений у формі екзамену
- •8.5. Критерії оцінювання знань студентів
- •9. Рекомендовані джерела
- •9.1. Базові джерела
- •9.1.1. Нормативно-правові акти
- •9.1.2. Література
- •9.2. Допоміжні джерела
- •10. Інформаційні ресурси
- •Бережний Сергій Дмитрович
Методичні вказівки
Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: обставини, що пом’якшують покарання, обставин, що обтяжують покарання, призначення покарання за сукупністю злочинів, , призначення покарання за сукупністю вироків, неповнолітня особа, примусові заходи виховного характеру, застереження, обмеження дозвілля, передача під нагляд батьків, направлення до спеціальної навчально-виховної установи.
З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах: загальні засади призначення покарання передбачені ст.65 КК. Згідно цієї статті суд призначає покарання:
1) у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;
2) відповідно до Загальної частини КК;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Врахування обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання має важливе значення. За своїм змістом ці обставини характеризують подію злочину та особу винного, а тому, за своєю кримінально-правовою природою вони є більш конкретними характеристиками ступеню тяжкості вчиненого злочину та особи винного. Під обставинами, що пом'якшують та обтяжують покарання слід розуміти найбільш значимі обставини конкретної справи, які характеризують злочинне діяння та (або) особу винного і свідчать, відповідно, про зниження або підвищення їхньої суспільної небезпечності або беруться до уваги в силу принципу гуманізму, і дають підстави для призначення винному менш суворого або більш суворого покарання.
Перелік обставин, які пом'якшують покарання закріплено в ч, 1 ст. 66 КК. Обставини, які обтяжують покарання містяться в переліку, закріпленому в ч.1 ст.67 КК.
Закон передбачає два види звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності:1. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру 2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру є найбільш важливою особливістю кримінальної відповідальності неповнолітніх. Частина 1 ст.97 передбачає, що неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. Під цими заходами розуміють передбачені кримінальним законом особливі заходи впливу, що не є кримінальним покаранням. Застереження полягає в осудженні (осуді) суспільне небезпечної поведінки неповнолітнього, у вимозі припинити таку поведінку під загрозою застосування більш суворих заходів відповідальності.
Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього може, наприклад, полягати у забороні відвідувати у вечірній час парки, кафе, у вимозі сумлінно відвідувати навчальні заклади тощо. Тривалість цих обмежень визначає суд.
Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також: окремих громадян на їх прохання за своєю суттю припускає встановлення контролю і посилення виховного впливу з боку тих осіб, що були зобов'язані в силу сімейних, виробничих або інших відносин здійснювати позитивний вплив на неповнолітнього.
Більш суворим видом примусових заходів виховного характеру є покладення на неповнолітнього обов'язку відшкодувати заподіяний майновий збиток. Закон, проте, обмежує можливість його застосування як віком неповнолітнього, так і його матеріальним становищем: цей захід може бути застосований тільки до неповнолітніх, які досягай п'ятнадцятирічного віку і мають майно, кошти або прибуток.
Найбільш суворим з аналізованих заходів є направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків. Такими установами відповідно до Закону від 24 січня 1995 р. «Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх»1 є загальноосвітні школи соціальної реабілітації, в які направляються особи від одинадцяти до чотирнадцяти років, і фахові училища соціальної реабілітації для осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
