3. Пред’явлення розрахункових документів

5. Оплата розрахункових документів

6. Оплата розрахункових документів

4. Аналіз платоспро-

можності покупця

1.По-став-ка про-

дук-

ції

2.Ак-

цепт роз-

рахун-кових доку-

мен-

тів

2.3. Форфейтинг — це міжнародний відкритий факторинг з умовою кредитування у вигляді обліку векселів.

Форфейтер (комерційний банк) бере на себе такі ризики, як ризик не платежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Основними документами, які застосовуються при форфейтингу, є векселі.

Ініціатором форфейтингової операції є експортер чи його банк.

Експортер отримує можливість додатково мобілізувати кошти та скоротити дебіторську заборгованість.

Форфейтингу властиві ознаки:

—взаємозв'язок із зовнішньоторговельними операціями;

—договори укладаються у вільно кон­вертованих валютах;

—основні документи - векселі — прості та переказні;

—кредитування здійснюється на середньостроковій основі (на строк від шести місяців до п'яти років);

—форфейтинг пов'язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.

2.4. «Фінансовий інжиніринг — це цілеспрямоване розроблен­ня та реалізація нових фінансових інструментів та/або нових фі­нансових технологій, а також творчий пошук нових підходів до вирішення фінансових проблем за допомогою уже відомих фі­нансових інструментів та технологій».

Відіграє значну роль в управлінні ко­роткостроковими та довгостроковими інвестиціями.

До фінансових інструментів належать: взаємні фонди грошового ринку, взаємні фонди та ринок репо.

Репо — це операції з продажу та купівлі цінних паперів з різ­ними датами розрахунку. Репо та зворотне репо — це коротко­строкові кредити, забезпечені базисними цінними паперами. Вони використовуються для одержання короткострокового фінансування, інвестування короткострокових залишків готівки або одержання цінних папе­рів.

3. Банківські гарантійні послуги.

Гарантії та поручительства — це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, що застосовуються між будь-якими суб'єктами правовідносин.

Під гарантією слід розуміти зобов'язання гаранта, що видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала відповідно до умов гарантійного зобов'язання певну грошову суму.

За договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в певній частині.

У разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Це означає що кредитор може вимагати виконання договору як від боржника, так і від поручителя, якщо інше не передбачено договором поруки. Поручитель відповідає в тому самому обсязі, що й боржник.

За боржника можуть одночасно поручитися кілька осіб — поручителів. Поручителі є солідарними боржниками.

Поручитель, який виконав зобов'язання за боржника, набуває всіх прав кредитора за цим зобов'язанням. Це означає що поручитель як новий кредитор зберігає право вимоги до боржника. Якщо кілька поручителів виконали зобов'язання перед кредитором, то кожен з них має право зворотної вимоги в розмірі виплаченої цим поручителем суми.

На практиці гарантію часто ототожнюють з порукою.

Відмінності гарантії від поруки полягають у такому:

1. На відміну від поруки гарантія може бути односторонньою цивільно-правовою угодою, заснованою на волевиявленні однієї особи — гаранта.

2. Гарант несе субсидіарну (додаткову) відповідальність, тоб­то він повністю виконує зобов'язання, але лише за умови відсут­ності в основного боржника коштів, необхідних для належного виконання зобов'язання. Поручитель, якщо іншого не встановле­но договором поруки, у разі невиконання зобов'язання боржни­ком відповідає разом з ним перед кредитором солідарно.

3. Оформлення гарантії договором не є обов'язковим, тоді як для поруки закон цього вимагає.

4. Якщо поручитель відповідає в тих самих межах, що й борж­ник, то гарант може обмежити свою відповідаль­ність частиною зобов'язань боржника.

У ролі гаранта та поручителя може бути банк.

Видаючи гаран­тію (поруку), банки повинні переконатися у кредитоспромож­ності клієнта.

Банки беруть на себе зо­бов'язання при несплаті клієнтом у строк належних платежів здійснити їх за рахунок власних ресурсів. Якщо кредитоспромо­жність клієнта банку невідома або викликає сумнів, то банківська гарантія видається під відповідне забезпечення - заставу майна.

Банківські гарантії можуть бути з акцептування й авалювання векселів

Акцептування векселя полягає в тому, що банк акцептує виставлений на нього клієнтом вексель за умови, що клієнт надає банку грошове покриття до настання строку платежу за векселем.

При авалюванні банк бере на себе відповідальність за використання зобов'язання будь-якою зобов'язаною за векселем особою акцептантом, векселедавцем, індосантом.

Дія гарантії або поруки закінчується із закінченням забезпеченого ними зобов'язання - у разі виконання зобов’язання позичальником, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов’язання не подав позову до гаранта.

4. Посередницькі послуги банків.

Посередницькі послуги - це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона, що виступає посередником між замовником і виконавцем. Найбільш поширеними є: посередництво в отриманні клієнтом позички, посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном.

Посередницькі послуги в отриманні клієнтом позички надаються банком тоді, коли він сам не може задовольнити кредитну заявку клієнта. Обслуговуючий банк може бути посередником у пошуку клієнтові іншої банку-кредитора або одержати міжбанківського кредит і за рахунок його надати кредит клієнту.

Посередництво комерційних банків у валютних операціях, з цінними паперами, майном пе­редбачає купівлю-продаж іноземної валюти або платі­жних документів у ній, конверсію однієї іноземної валюти в ін­шу, переказування іноземної валюти за кордон; інкасування іноземної валюти.

Консультаційні послуги для клієнтів комерційні банки надають з питань економічного (фінансового) аналізу і бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, аналізу платоспроможності господарських партнерів клієнта; організації емісії та вторинного обігу цінних паперів; вибору напрямів інвестування коштів тощо. Як правило, цей вид послуг перебуває в тісному контакті з іншими операціями, а саме: кредитними, лізинговими та іншими. Плата за консультацію враховується у складі плати за основний вид операції, що супроводжується консультацією.

Консультаційні послуги можуть надаватись усно або письмо­во, а плата за їх надан ня у деяких випадках включається у плату за основний вид операції (послуги).

Інформаційні послуги. Банки можуть надавати інформаційні послуги - займатися діяльністю, по­в'язаною з доведенням інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб.

Комерційні банки, володіючи сучасними засобами телекомунікацій та електронно-обчислювальної техніки, завжди мають різноманітну інформацію, що дозволяє їм займатися інформаційною діяльністю.

За режимом доступу інформація поділяється на:

—відкриту інформацію, доступ до якої забезпечується через публікацію її в офіційних друкованих виданнях, через засоби масової комунікації, безпосереднє надання заінтересованим клієнтам;

- інформацію з обмеженим доступом, котра поділяється на конфіденційну і таємну.

Конфіденційна інформація — це відомості, які перебувають у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб, які самостійно можуть визначати режим доступу до інформації.

Перелік інформації, що під­лягає обов'язковому опублікуванню, установлюється Національ­ним банком України та додатково самим банком на його розсуд.

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить бан­ківську таємницю, розкривається банками:

- на письмовий запит або з письмового дозволу власника;

- на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

- органам прокуратури, СБУ, МВС— на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи за конк­ретний проміжок часу;

- органам Державної податкової служби України на їх пись­мову вимогу з питань оподаткування стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи за конк­ретний проміжок часу.

До таємної інформації належить інформація, що містить відо­мості, які становлять державну та іншу, передбачену законом, та­ємницю.

Види інформаційних послуг:

—інформування про чинне законодавство зарубіжних країн у галузі банківської справи, фінансів, валютного регулювання;

—надання копій грошово-розрахункових документів;

—допомога у розшуку перерахованих сум;

—доведення інформації про курси іноземних валют...