- •1. Основи побудови комутаційного обладнання
- •1.1. Основні поняття (комутація, абонентські лінії, комутаційний вузол, з’єднувальний тракт, адресна інформація)
- •1.2. Структура комутаційного вузла (комутаційна система, лінійні та абонентські комплекти, керуючі пристрої)
- •1.3. Загальний алгоритм встановлення з’єднання (процедура роботи комутаційного вузла від підняття телефонної трубки до відбою)
- •1.4. Основні комутаційні прилади для аналогових та цифрових систем комутації (реле, інтегральні мікросхеми, мікропроцесори)
- •2. Основи побудови телефонних мереж
- •2.1. Телефонні мережі та вимого до них
- •Вимоги до телефонних мереж
- •2.2. Принципи районування міських телефонних мереж (міжстанційні зв’язки, вузлоутворення)
- •2.3. Побудова міжміської мережі, типи з’єднувальних ліній
- •2.4. Принципи цифровізації і взаємодії аналогових і цифрових мереж
- •3. Аналогові комутаційні станції
- •3.1. Координатна автоматична телефонна станція (атс) типу атск-у
- •Підсистема абонентського та лінійного доступу
- •3.2. Функціональна схема побудови комутаційних блоків (ап, гп, рп), керівних пристроїв (регістри, маркери), лінійні та абонентські пристрої
- •3.3. Процеси встановлення з’єднань, схеми окремих пристроїв
- •3.4. Квазіелектронна атс типу «Квант»
- •4. Цифрові системи комутації
- •4.1. Визначення та узагальнена архітектура цифрової системи комутації (цск), класифікація цск
- •4.2. Побудова комутаційних блоків
- •4.3. Функціональна схема цск «Квант-є»
- •2.4. Процедури встановлення з’єднання
- •5. Основи положення теорії розподілу інформації
- •5.1. Основні поняття (виклик, зайняття, звільнення, потоки викликів, навантаження, втрати викликів)
- •5.2. Потоки викликів (найпростіший потік, примітивний потік)
- •5.3. Навантаження та характеристики якості обслуговування
- •5.4. Модель комутаційного процесу з втратами та чеканням
- •Обслуговування викликів простого потоку кс з очікуванням
- •5.5. Структура пучків ліній та засоби їх розрахунку
- •6. Основи технічної експлуатації комутаційного обладнання
- •6.1. Міжстанційна взаємодія і сигналізація
- •6.2. Взаємодія атс на міських телефонних мережах
- •6.3. Типи з’єднувальних ліній
- •6.4. Лінійні комплекти
- •6.5. Сигнальні коди на тм сар (Телефонна мережа сільських адміністративних районів)
- •6.6. Сигнальні коди на міських та міжміських мережах
- •6.7. Методи технічної експлуатації аналогових атс та цифрових систем зв’язку
- •6.8. Призначення та функції центрів технічної експлуатації
5.4. Модель комутаційного процесу з втратами та чеканням
В системах телефонної комутації використовуються дві основні дисципліни обслуговування телефонних викликів: без втрат і з втратами.
При обслуговуванні без втрат всім поступаючим викликам зразу надається потрібне з’єднання.
Реальні комутаційні системи в більшості випадків за економічними показниками проектуються в режимі з втратами повідомлень.
Розрізняють явні і умовні втрати телефонного навантаження.
При обслуговуванні телефонних викликів з явними втратами виклик і зв’язане з ним навантаження при отриманні відмови в негайному встановленні з’єднання повністю втрачається і більше на обслуговування не поступає.
При обслуговуванні з умовними втратами виклик , який надходить під час зайнятості з’єднувальних шляхів в комутаційній системі не втрачається, а затримується лише момент початку його обслуговування.
По способу обслуговування затриманих викликів розрізняють обслуговування з очікуванням і з повторними викликами.
При обслуговуванні з очікуванням затримані виклики ставляться в чергу і обслуговуються відповідно до звільнення з’єднувальних шляхів ("пасивне" очікування).
При обслуговуванні з повторними викликами виклики, які надійшли під час зайнятості з’єднувальних шляхів повторюються через випадкові або фіксовані проміжки часу до отримання потрібного з’єднання ("активна" черга).
Обслуговування викликів простого потоку кс з очікуванням
Комутаційна система з очікуванням – це система, для якої виклик, що надійшов на вхід під час зайняття всіх з’єднувальних шляхів, ставиться на очікування і обслуговується по мірі звільнення з’єднувальних шляхів.
Схематичне зображення КС з очікуванням показано на рис. 7.

Рис. 7. Одноланкова повнодоступна КС з очікуванням.
У порівнянні зі схемою з блокуванням тут використовується буфер для очікування обслуговування.
Комутаційна система з очікуванням характеризується рядом параметрів, основними з яких є: імовірність очікування обслуговування, середній час очікування, середня довжина черги та умовна імовірність.
Обслуговування простого потоку викликів КС з втратами
При
обслуговуванні з втратами викликів
простого потоку лініями повнодоступного
пучка, які включені в виходи комутаційної
системи без блокувань, ймовірності
втрат по часу, викликах і навантаженню
рівні між собою і рівні імовірності
того, що пучок перебуває в стані
.
Ця імовірність визначається запершою
формулою Ерланга:
(1)
де
– втрати повнодоступного пучка із
ліній, на який поступає навантаження
від абонентів (простий потік викликів).
Користуючись
даною формулою за двома відомими
величинами можна знайти третю. Якщо
потрібно знайти інтенсивність навантаження
чи кількість ліній
,
то це можна зробити графічним методом
або шляхом підбору. При підборі повинна
виконуватися умова:
(2)
де
- задані допустимі втрати.
Побудувати
залежність
від
для заданої інтенсивності навантаження
.
Користуючись графіком, знайти кількість
ліній
,
необхідну для обслуговування заданого
навантаження з потрібною якістю.
Порівняти між собою результати, отримані
шляхом підбору і графічним методом.
Обслуговування примітивного потоку викликів КС з втратами
Якщо на вхід одноланкової повнодоступної комутаційної системи поступає потік викликів від скінченної кількості джерел навантаження (примітивний), то розрахунок імовірності блокування слід проводити, користуючись розподілом Енгсета, виходячи з припущення, що в системі виникають тільки чисті втрати:
, (3)
де
- кількість ліній,
- інтенсивність навантаження від одного
джерела,
- кількість джерел навантаження,
-
кількість комбінацій із
по
.
Необхідну кількість обслуговуючих пристроїв (ліній) також визначаємо шляхом підбору з критерієм (2), як і в попередньому пункті.
Побудувати
графічну залежність
від
для заданої інтенсивності навантаження
.
Користуючись графіком, знайти кількість
ліній
,
необхідну для обслуговування заданого
навантаження з потрібною якістю для
примітивного потоку викликів. Порівняти
між собою результати, отримані шляхом
підбору і графічним методом.
Порівняти кількість ліній, отриману для простого і примітивного потоків викликів і зробити відповідний висновок.
