2.4. Процедури встановлення з’єднання

Внутрішньостанційне з'єднання

Схема внутрішньостанційного тракту зображена на рис. 2.2. Алгоритми

з'єднання досить докладно розглянуті в п. 1.3.

На схемі рис. 2.2 показане надходження адресної інформації кодом ДКШІ

через БАЛ (А-В), БЗЛ (С-Д) у приймач набору номера. ЦКП сканує ПНН записує номер ТА-Б.

На ступіні ГК для прийому адресної інформації утворене з'єднання,

позначене цифрою 1, а для розмовного тракту створюється з'єднання позначене цифрою 2.

Вихідне з'єднання

Схема вихідного тракту від абонента КЕ «Квант» до інший АТС по

з’єднувальної лінії зображена на рис. 2.3. Прийом адресної інформації

здійснюється аналогічно п. 2.2.1, кодом ДКШІ. Видачу інформації з ЦКП у ЗЛ робить комплект ВКБ-3 під керуванням ЦКП. Інформація видається декадним кодом батарейними імпульсами.

Для ілюстрації повного сполучного тракту на рис. 24,б [4] показано

з'єднання з АТСК-У. Інформацію приймає АРБ.

Для прискорення видачі номера ТА-Б доцільно застосувати багаточастотний спосіб, як це показано на рис. 25 [4]. У цьому випадку ЦКП

(на схемі позначено як КК) керує роботою ПДСК взаємодія з кодовим

приймально-передавачем АТСК-У методом “човника”.

Вхідні з'єднання

На рис. 2.4 показане вхідне з'єднання, якщо по ЗЛ надходить адресна

інформація ДКБІ, у цьому випадку ВхКБ-3 приймає її і передає в ЦКП, де запам'ятовується. Подальша робота станції аналогічно п. 1.3 етапи 3, 4, 5 і 6. Особливістю даного тракту є те, що на ступіні ГК з'єднання виконується через чотири каскади Д-С – перемичка – С-Д.

Транзитне з'єднання

Транзитне з'єднання, як правило, здійснюється на ТМ САР, якщо КЕ АТС

«Квант» працює як ЦС.

На схемі (рис. 2.5) показано, що інформація надходить кодом ДКБІ,

записується в ЦКП, яке по цифрах коду напрямку визначає, що це транзит і видача необхідних цифр у ЗЛ через ВКБ-3 кодом ДКБІ.

5. Основи положення теорії розподілу інформації

5.1. Основні поняття (виклик, зайняття, звільнення, потоки викликів, навантаження, втрати викликів)

Послідовність повідомлень [занять] створює навантаження на системи передачі і комутації. Вона визначається потоком викликів і тривалістю зайняття.

Виклик - вимога джерела на встановлення з'єднання або передачу повідомлення.

Потік викликів - послідовність моментів надходження викликів.

Тривалість зайняття - середній час, протягом якого був зайнятий обслуговуючий пристрій при одному виклику.

Рис. 1. Представлення потоку викликів.

В теорії телетрафіка сумарний час обслуговування викликів прийнято називати телефонним навантаженням.

Втрати - частина навантаження, що поступає, але не обслуговується через зайнятість обслуговуючих пристроїв.

5.2. Потоки викликів (найпростіший потік, примітивний потік)

Потік викликів може бути визначений трьома еквівалентними способами:

послідовнісю викликаючих моментів t1, t2, …, tn , послідовністю проміжків часу між викликаючими моментами z1, z2, …, zn і послідовністю чисел k1, k2, …, kn, що визначають кількість викликів, що поступили на протязі заданих проміжків часу [t₀, t₁), [t₁, t₂), …, [t_n-1, t_n). При цьому під викликаючим моментом розуміють момент одночасного поступлення одного, двох і більше викликів; для викликаючих моментів завжди, якщо t_і > t_i-1 то z_i > 0, в той час як для моменту поступлення виклику t_і >= t_i-1 і z_i >= 0.

Визначення випадкового потоку викликів зв’язано з визначенням в імовірнісному смислі послідовності викликаючих моментів, чи послідовності проміжків між викликаючими моментами, чи послідовності кількості викликів, що поступають на протязі відрізків часу [t₀, t₁), [t₁, t₂), …, [t_n-1, t_n).

Для задання випадкових потоків викликів, як і будь-яких інших випадкових величин і процесів використовуються функції розподілу.

Розрізняють детерміновані і випадкові потоки викликів.

Детермінований потік викликів – послідовність, в якій виклики поступають у визначені, строго фіксовані невипадкові моменти часу.

Випадковий потік відрізняється від детермінованого тим, що моменти поступлення викликів і проміжки часу між викликами є випадковими величинами.

Детерміновані потоки є частковим випадком випадкових і на практиці зустрічаються рідко.

Вимоги (заявки, запити), що поступають на вхід системи масового обслуговування, утворюють потік дискретних подій, що повністю визначається множиною моментів часу їх надходження . На практиці потік викликів випадковий і значення моментів надходження запитів є випадковою величиною, що задається функціями розподілу імовірностіабо інтервалу між надходженнями.

.

Випадкові потоки викликів можна класифікувати по наявності або відсутності трьох основних властивостей: стаціонарності, післядії і ординарності.

Стаціонарність - незалежність імовірнісних характеристик від часу. Так імовірність надходження певного числа вимог в інтервал часу довжиною t для стаціонарних потоків не залежить від вибору початку його вимірювання.

Післядія - імовірність надходження вимог в інтервалі залежить від подій, що відбувалися до моменту .

Ординарність - імовірність надходження двох і більше викликів за нескінченно малий інтервал часу є величина нескінченно мала вищого порядку малості, ніж.

Найбільш поширеними моделями реальних потоків викликів, що застосовуються при розрахунках в системах масового обслуговування є простий і примітивний потоки викликів.

Простий потік викликів - стаціонарний ординарний потік без післядії.

Розподіл кількості викликів в часі для простого потоку характеризується законом розподілу Пуассона, а розподіл тривалості інтервалів між викликами розподілений по експоненційному закону.

Розподіл Пуассона:

чи виражений через інтенсивність навантаження:

,

де - імовірність поступленнявикликів,- інтенсивність навантаження,- інтенсивність поступлення викликів за одиницю часу.

Рис.2. Огинаючі криві значень функції p_k(t) від k.

В більшості випадків потік викликів в ГНН від групи джерел чисельністю більше 100 досить точно описується моделлю простого потоку.

У випадку, коли кількість джерел навантаження менше 100, використовують модель примітивного потоку.

Примітивний потік викликів - ординарний потік, параметр якого прямо пропорційний числу вільних джерел . Тут– загальна кількість джерел навантаження,-число обслуговуваних в даний момент джерел. Для примітивного потоку параметр потоку визначається якз деяким коефіцієнтом. Середнє значення параметра примітивного потоку:, де- імовірність того, що обслуговуєтьсяджерел. Середня інтенсивність потоку заявок від одного джерела:.

Імовірнісний процес надходження викликів примітивного потоку описується розподілом Бернуллі:

де - інтенсивність навантаження від одного джерела.

Рис. 3. Густина розподілу імовірності примітивного потоку викликів для n=20 джерел.

В комутаційній системі, що обслуговує примітивний потік, не потрібно обслуговуючих пристроїв більше N, так як зайняте джерело не може проводити виклики.

Розрахунок розподілів Пуасона і Бернулі інколи доцільно вести в наступній послідовності: спочатку визначити ймовірність вітсутності викликів Р₀(i=0). Решта Р_і можна визначити за рекуретними формулами:

Р_j+1=Y·Р_j/(j+1), (j=0,1,2,3...) - для простого потоку;

P_j+1=[a·(N-j)/(1-a)·(j+1)]·P_j, (j=1,2,...N) - для примітивного потоку.