2. Типи інкасо
Існують такі типи інкасо: чисте і документарне.
Чисте інкасо — інкасо, в якому задіяні лише фінансові документи (переказні та прості векселі, чеки та інші подібні документи, що використовуються для отримання платежів).
Найпоширенішим документом є тратта (переказний вексель). Згідно з чистим інкасо, комерційні (транспортні) документи, які належать до тратти, можуть бути передані та надіслані безпосередньо імпортеру, минаючи банк. Коли транспортний документ (коносамент) передається безпосередньо імпортеру, він стає власником товаророзпорядчих документів. Ці транспортні документи називають такими, що «безпосередньо передаються».
Коносамент (франц. connaissement, від connaitre — знати, розуміти) — документ, який видасться перевізником вантажу його відправнику, посвідчує прийняття вантажу до перевезення та містить зобов'язання доставити вантаж у пункт призначення і передати його отримувачу.
Передатний напис (індосамент) перевізника або банку-ремітента (інкасуючого банку) в таких випадках не обов'язковий.
Індосамент (нім. tndossament, від лат. in — на і dorsum — спина) — передатний напис на зворотному боці векселя, чека, коносамента та деяких інших цінних паперів, який засвідчує передання прав за цим документом від однієї особи до іншої.
В цьому разі імпортер стає власником товарів до оплати або акцепту тратти шляхом оплати транспортній компанії фрахту (якщо фрахт сплачує покупець) і відповідних витрат. Отже, роль банку експортера (банку-ремітента) полягає лише в пересиланні тратти інкасуючому банку для оплати або акцепту.
Документарне інкасо — інкасо, яке передбачає надсилання разом із фінансовими комерційних (транспортних) документів.
Види і кількість примірників документів мають визначатися вимогами країни-імпортера. Якщо такі дані відсутні у зовнішньоторговельному контракті, то експортер повинен завчасно з'ясувати ці питання у консульському представництві країни-імпортера.
До таких документів належать:
— термінова тратта або тратта на пред'явника;
— коносамент або інший транспортний документ;
— комерційні рахунки-фактури або інвойс;
— свідоцтво про походження;
— страхові поліси або сертифікати тощо.
За наявності в українського банку відповідної валютної (генеральної) ліцензії та здійсненні ним самостійної роботи з інкасо перевірений комплект наданих документів надсилають інкасуючому банку разом з першим примірником інкасового доручення.
Згідно з документарним інкасо банк експортера (банк-ремітент) надсилає документи та свої інструкції із вказівками щодо стягнення інкасо, на які є запит експортера, до банку в країні імпортера (інкасуючого банку). Ці інструкції визначають терміни та умови видачі документів імпортерові. Імпортер отримує документи тільки після виконання певних умов. Порівняно з чистим інкасо при використанні документарного експортер менше ризикує, тому що пересилання товаророзпорядчих документів захищене, якщо оригінальні копії коносамента чи транспортного документа відправляють інкасуючому банку або передають за його вимогою. Після виконання імпортером усіх умов інкасуючий банк передає коносамент імпортеру.