Функції інноваційного менеджменту

Основними фукціями-задачами інноваційного менеджменту виступають:

Аналітично-прогностична діяльність менеджера пов'язана із глибо­ким аналізом стану системи, вивченням невідкладних для вирішення проблем, відстеженням тенденцій та закономірностей, виявленням перспектив та прогнозованих змін у майбутньому; передбачає розробку прогнозів щодо доцільності оновлення та методів модернізації систем, наповнення новим змістом діяльності.

Функція планування в інноваційному менеджменті передбачає розробку стратегічних та тактичних планів щодо впровадження інновацій.

Функція організації покликана забезпечити упорядкування діяльності людей під час періоду впровадження інновацій, розподіл повноважень та відповідальності за окремі ланки роботи. Домінуючими стають такі види діяльності, як координація та стимулювання. Координація в інно­ваційному менеджменті дозволяє уникнути надмірного хаосу, аритмії у період розвитку організації. Стимулювання забезпечує високий рівень зацікавленості персоналу в інноваційній роботі та її результатах.

Функція контролю дозволяє перевіряти хід впровадження іннова­ції, результативність інноваційного підходу до діяльності. Основними засобами інноваційного контролю виступають моніторинг, експертиза, аналіз інформації.

Регулювання в інноваційному менеджменті передбачає корекцію діяльності з упровадження інновації за наслідками контролю, створення ситуації відносної стабільності та рівноваги, запобігання відхиленням від запланованих інноваційних стандартів.

Схематично структуру інноваційного менеджменту представлено нарис. 37.

Рис. 37. Структура інноваційного менеджменту

Засоби інноваційного менеджменту

З теорії та практики управління найбільш відомими та поширеними є наступні засоби інноваційного менеджменту:

Маркетинг інновацій (від англ. тагкеі — ринок) передбачає вивчення ринку споживачів інновацій, їх запитів, інтересів; передбачає систему дій з реалізації інновації, забезпеченні її рекламою, організації «паблік рілейшнз».

Інжиніринг інновацій (від англ. еп§іпеегіп§ — винахідливість, знання) означає проектно-консультаційні послуги щодо розробки проектів, програм, впровадження інновацій.

Інжиніринг передбачає комплекс робіт, до яких входять:

• проведення попередніх досліджень;

• обґрунтування вибору інноваційних ідей;

• розробка рекомендацій щодо оновлення діяльності;

• визначення обсягу та змісту робіт щодо впровадження іннова­цій;

• розробка та оформлення програм розвитку та цільових проек­тів;

• консультування з проблем впровадження програм.

Реінжиніринг інновацій — це інженерно-консультаційні послуги, які передбачають проектування діяльності для досягнення кардинальних, рішучих змін. Реінжиніринг буває кризовим — він пов'язаний із не­обхідністю радикальних змін унаслідок кризових явищ або з метою їх попередження. Реінжиніринг розвитку пов'язаний із необхідністю забезпечити розвиток як стратегічну потребу, прорив у якості.

Бенчмаркінг інновацій являє собою засіб вивчення діяльності конкурентів з метою використан­ня позитивного досвіду. Бенчмаркінг може бути спрямований на ви­вчення досвіду організації, яка вже впроваджувала подібні інновації. Він також може стосуватись аналізу характеристик результатів новацій та організації роботи з інноваціями.

Бранд-стратегія інновацій (від англ. Ьгапйі — клеймо, марка) озна­чає управління реалізацією інновації, просування її на ринку попиту, формування свідомості споживачів нового продукту. Бранд-стратегія покликана формувати повне уявлення про інновацію: надійність, га­рантії, якість, результативність і т. д. Засіб бранд-стратегії є доречним на усіх етапах інноваційного процесу, починаючи від версії програмування до етапу дифузії, тобто поширення інновації на інші системи організації та поза її межами.

Фронтування інноваційного ринку перед­бачає захоплення або відвоювання ринку діяльності інших організацій. Основними джерелами для фронтування виступають дані досвіду кон­курентів, спостереження за інноваційними процесами та їх результа­тивністю, науково-методична література, матеріали конференцій та семінарів, узагальнений передовий досвід, результати дисертаційних досліджень, звіти про роботу експериментальних майданчиків тощо.

Об'єкти інноваційного менеджменту

Об'єктами управлінського аналізу інноваційної діяльності виступають:

1. — мета інновації (в ім'я чого народжується інновація — педаго­гічна мода, демонстративність вчителя, бажання реальних змін);

2. — розвиток творчого мислення педагогів під впливом інноваційної діяльності (необхідна допомога, консультації, семінари, курси);

3. — зміни в навчальному процесі школи (відстеження результатів, моніторинг);

4. — вплив інновації на педагогічний колектив, мікроклімат колек­тиву (чи набула прихильників? Чи викликала нові ініціативи? Чи стала поштовхом до професійного зростання вчителів?);

5. — включення самого керівника в інноваційний режим (оновлення власної діяльності).

Методи вибору інноваційної діяльності 1) Метод сценаріїв

Сценарій (від італійського — зсепагіо) означає сюжетну схему, тобто детальний план здійснення чогось.

Сценарій інноваційної діяльності — це послідовність логічно пов'язаних між собою епізодів щодо вибору та впровадження інновацій. Метод сценаріїв передбачає створення групи людей, які беруть участь у виборі та подальшій реалізації інновації, з'ясовують потенційні на­слідки, умови впровадження. Головна мета методу сценаріїв полягає у висвітленні гіпотетичної майбутньої ситуації, пов'язаної з інновацією. Як правило, заздалегідь формулюються спеціальні питання, добира­ються вірогідні ситуації. Під час роботи над сценарієм вимальовується логічна та правдива послідовність дій, які пов'язані між собою у часі та іншими наявними ресурсами. Великого значення надають критич­ним точкам розгалуження, в яких певні події, фактори, умови можуть змінити хід подій та суттєво вплинути на результат Переваги методу сценаріїв:

• дозволяє мислити не традиційно, а інноваційно;

• дозволяє розглядати не прості проекції теперішнього у майбутнє, а складні явища;

• дозволяє спеціалістам приділити увагу деталям, розрахун­кам, пошукам оптимальних шляхів, відмовившись від загальних абстрактних уявлень про кінцеві результати.