Розділ 4

Управління інноваційними процесами

«Господи, дай мне сильї изменить то, что могу изменить, дай мне, Господи, терпения смириться с тем, что не могу изменить, и дай мне, Господи, мудрости отличить первое от второго». Розглянуто сутність та особливості перебігу інноваційних процесів в освіті, розкрито поняття інноваційного менеджменту, змальовано системний характер та визначено етапи управління впровадженням ін­новаційних змін в закладі освіти.

Ключові слова: інновація, новація, інноваційний процес, інноваційний менеджмент, ініціація, маркетинг інновацій, випуск інновацій, реалізація інновацій, моніторинг інновацій, оцінка ефективності інновацій, дифузія інновації.

Логіка викладу та засвоєння матеріалу

1. Інноваційні процеси у навчальному закладі:

• поняття інновації;

• інноваційний процес.

2. Інноваційний менеджмент:

• поняття інноваційного менеджменту;

• системний підхід до управління інноваційним процесом;

• причини опору інноваційним змінам та шляхи його попере­дження.

4.1. Інноваційні процеси у навчальному закладі

Поняття інновації

Поняття «інновація» з'явилось у дослідженнях етнічних культур в XIX столітті. Його сутність полягала у запозиченні однією культурою елементів іншої.

Термін «інновація» як економічну категорію увів у науковий обіг у 1911 році австрійський (пізніше — американський) вчений Алоїз Шумпетер (,/. А. 8сНитреіег). Саме він вперше змалював інноваційний процес, дав визначення інноваціям та виокремив п'ять чинників інно­ваційного розвитку:

1. Використання нової техніки та технологічних процесів.

2. Застосування продукції з новими властивостями.

3. Використання нової сировини.

4. Зміни в організації виробництва та його матеріально-технічному забезпеченні.

5. Поява нових ринків збуту.

З середини XX століття на Заході поняття «інновація» стали вико­ристовувати в освітній галузі. Більшість дослідників та практиків дають визначення терміна згідно із тлумачними словниками: інновація (лат. іп — в, потз — новий) — нововведення, цілеспрямована зміна, яка викликає перехід системи із одного стану до іншого.

Класифікація нововведень

Побудова класифікаційної системи починається з визначення класифікаційних ознак. Науково обгрунтована класифікація інновацій повинна грунтуватись навколо трьох питань:

1. Яка мета інновації?

2. Яка форма реалізації інновації?

3. Яка сфера застосування інновації?

Відтак, основні класифікаційні ознаки — це:

1. Цільова ознака:

• якщо інновації дають можливість розв'язати існуючу проблему, вийти із складного становища, розв'язати певну кризу, то це інновації кризові;

• якщо за допомогою інновацій можна запобігти проблемам, складним становищам та кризовим явищам, то це інновації розвитку.

2. Зовнішня ознака вказує на форму інновації:

• інновація, яка являє собою продукт;

• інновація, яка являє собою процес (діяльність, технологію).

3. Структурна ознака вказує на сферу застосування інновації:

• виробнича;

• соціальна;

• фінансова;

• управлінська.

Які бувають інновації за іншими класифікаційними ознаками представлено у таблиці 28.

Таблиця 28

Класифікація інновацій

Ознака

Вид інновації

Причини виникнення. Задоволення потреб. Результативність

Реактивні та стратегічні.

Задовольняючі існуючі проблеми та орієнтовані

на формування нових потреб.

Ефективні та високоефективні

Проблемно-орієнтований аналіз стану закладу освіти дасть відповідь на питання про види нововведень, які зроблять можливим покращити результати діяльності. Це можуть бути локальні, поодинокі, не пов'язані між собою зміни; можливо — комплексні, модульні нововведення, які охоплюють діяльність групи педагогів чи паралелі класів, навчальні предмети певного циклу; системні, які охоплюють весь заклад, усіх учасників навчально-виховного процесу.

Освітні інновації Н. В. Горбуновою розглядаються з чотирьох позицій:

а) організація діяльності закладу освіти в цілому:

• режим роботи;

• тип установи;

б) організація праці вчителів:

• технології навчально-виховного процесу;

• навантаження;

• творча діяльність;

• підвищення кваліфікації;

в) організація роботи учнів:

• рівень навчання;

• врахування індивідуальних особливостей та потреб;

г) управлінська діяльність:

• оргструктури;

• функції;

• технології [6].

Л. І. Даниленко пропонує дещо іншу класифікацію освітніх інно­вацій: 1. Психолого-педагогічні:

• нововведення у навчальному процесі

• нововведення у виховному процесі;

• нововведення в управлінському процесі.

2. Науково-виробничі:

• комп'ютеризація;

• телекомунікація;

• матеріально-технічне оснащення.

3. Соціально-економічні:

• сучасні технології розвитку особистості;

• нововведення у правове забезпечення системи освіти;

• нововведення в економіку освіти [36].

Колектив на чолі з керівником повинен визначитись, які це будуть зміни за інноваційним потенціалом:

• удосконалення, раціоналізація, модернізація, оптимізація;

• комбінаторні нововведення, які передбачають конструктивне використання елементів різних методик;

• принципово нові, радикального характеру технології навчання, виховання, розвитку школярів, організації педагогічного процесу, управління закладом освіти.

Спільні риси інноваційних технологій — це:

• діяльність педагогів на діагностичній основі;

• психологізація педагогічного процесу;

• диференціація та індивідушіізація навчання і виховання;

• розвивально-творчий характер діяльності школярів;

• атмосфера співробітництва та психологічного комфорту;

• моніторинг навчального процесу;

• підвищена увага до потреб та запитів учнів.

Основними принципами відбору інновацій є:

• перспективність;

• інтенсифікація;

• динамічність;

• гнучкість;

• демократичність;

• гуманістичність;

• інтегративність;

• реалістичність;

• цілісність;

• керованість;

• економічність;

• актуальність.