1.2. Основні завдання системи стандартів безпеки праці

Після проголошення Україною незалежності й розпаду СРСР стандарти (ГОСТи) визнані міждержавними. Крім того, Держав­ний Комітет України по стандартизації, метрології та сертифі­кації розробляє державні стандарти України (ДСТУ). В Україні з 1995 року діє Державний реєстр міжгалузевих і галузевих норма­тивних актів про охорону прані (Реєстр ДНАОП), до якого ввійшли близько 3000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також близько 350 міждержавних стандартів системи безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і близько 40 державних стандартів України (ДСТУ).

Реєстр ДНАОП — це офіційне видання, призначене для викорис­тання власниками підприємств, посадовими особами та працюючими.

Правила, норми, стандарти безпеки праці вимагають створен­ня безпечних машин, механізмів, верстатів, інструментів та іншо­го виробничого приладдя, розробки безпечних технологічних про­цесів, методів та прийомів праці, створення ефективних і надійних засобів колективного та індивідуального захисту працюючих на виробництві, забезпечення дотримання правил і норм, встановле­них для виробничих процесів та обладнання, засобів захисту, а також для самих працюючих.

Стандарті безпеки праці встановлюють загальні вимоги і норми безпеки по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Відомчі документи з охорони праці встановлюють гарантії безпеки праці в окремій галузі або виробництві, положення типової інструкції з безпеки праці для основних професій працюючих тощо.

1.3. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за дотриманням законів та інших нормативно-правових ак­тів про охорону праці здійснюють служби охорони праці, державні органи з нагляду за охороною праці, з питань радіаційної безпеки, з питань пожежної безпеки, з питань гігієни праці.

Державне управління охороною праці здійснюють: Кабінет міністрів України, Державний комітет по нагляду за охороною праці, Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів. При Кабінеті міністрів працює Національна рада з питань безпеки життєдіяльності населення. Державний комітет по нагляду за охороною праці розробляє програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища й контролює її виконання. Міністерство праці України здійснює державну експертизу умов праці, контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам. Місцеві державні адміністрації та Ради народних депутатів забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці, організують при необхідності аварійно рятувальні формування, здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: Державний комітет України по нагляду за охороною праці, Державний комітет України з ядерної і радіаційної безпеки, органи Державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України, органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Посадові особи спеціально уповноважених державних органів з нагляду за охороною праці мають право:

 безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства, фізичних осіб, які використовують найману працю, та здійснювати в присутнос­ті роботодавця або його представника перевірку дотримання закону;

 видавати роботодавцям обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків щодо охорони праці;

 забороняти експлуатацію підприємств, окремих робочих місць до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

 притягати до адміністративної відповідальності працівників, які порушили законодавчі та інші нормативно-правові акти з охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний безплатно створювати необхідні умови для роботи посадових осіб державних органів з нагляду за охороною праці.

Громадський контроль за виконанням законодавства про охо­рону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль:

 за дотриманням законодавства про охорону праці;

 створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов;

 забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям іншими засобами індивідуального тп а колективного захисту.

У разі загрози життю або здоров'ю працівників профспілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях на період усунення такої загрози.

Профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань і надавати свої висновки про них.