1.2. Облік витрат на виробництво готової продукції

У залежності від виду готової продукції випуск її відображається в обліку по-різному. Якщо продукція має речовий харак­тер (вибір), то її буде передано на склад.

Якщо продукція не здається на склад, а її передають покупцеві або вона не має натуральних параметрів (ро­бота, або послуга), то факт її випуску відображається в бухгалтерському обліку.

Розрахунок (калькулювання) фактичної вироб­ничої собівартості продукції. Калькулювання — це визначення розміру витрат в грошовому виразі, які при­падають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обчислюють собівартість придбаних ма­теріалів, виконаних робіт, готової продукції тощо.

Фактична собівартість продукції необхідна для виз­начення фактичних результатів діяльності господарст­ва, ціноутворення, визначення ефективності техно­логічних та організаційних рішень, встановлення раціональності затрат тощо. При побудові обліку затрат за нормативним методом обов'язково обчислюють норма­тивну собівартість продукції. Собівартість продукції розраховується за калькуляційними елементами – статтями затрат. Статті затрат — це галузевий аспект побудови обліку, на різних підприємствах вони можуть бути різними і залежать від потреб управління.

Якщо об'єкт калькуляції – собівартість продукції (ви­робу, послуги або роботи), то калькуляційними одини­цями стосовно готової продукції можуть бути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця тощо); собівартість натуральної одиниці виміру — кількісної (шт. тощо) або якісної (сухі речовини, вологість тощо). Ці одиниці виміру виступають послідовно у калькуляційному. Для того щоб обчислити собівартість окремого виду продукції, потрібно знати собівартість сукупної продукції. Неможливо визначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо попередньо не визначена собівартість окремого виду продукції. Вищенаведене підтверджує те, що калькулювання собівартості продукції — це процес, який складається із трьох послідовних етапів.

Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційний процес не включає усієї складності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної продукції господарство повинне калькулювати також продукцію допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також калькулювати напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.

Собівартість продукції обчислюється за допомогою окремих способів, що залежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів калькулювання. Ос­новним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція. Разом з тим результатом виробничого процесу може також бути побічна продукція, можуть мати місце відходи виробництва, припущений брак. Крім того безперервність технологічного проце­су, особливості його організації вимагають рахуватися з наявністю незавершеного виробництва.

3. Облік наявності та руху готової продукції на підприємстві

Для обліку наявності та руху готової продукції, що має кількісні характеристики та складується, планом рахунків передбачено рахунок 26 „Готова продукція”. Цей рахунок активний, балансовий, показує запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва. По дебету рахунка відображається надходження готової продукції з виробництва на склад за первісною вартістю, по кредиту – її відпуск. При списанні готової продукції з рахунка 26 „Готова продукція” сума відхилень фактичної виробничої собівартості від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 „Готова продукція” і дебетом відповідних рахунків [10, c.476].

Залишок є тільки дебетовим і показує фактичну виробничу собівартість готової продукції на кінець звітного періоду. Якщо готова продукція даного виробництва повністю спрямовується для використання на самому підприємстві, то на рахунку 26 „Готова продукція” вона може не оприбутковуватися, а враховуватися на субрахунку 201 „Сировина і матеріали” або інших залежно від призначення цієї продукції.

В аналітичному обліку підприємства оцінюють готову продукцію за обліковими цінами, а саме – за плановою собівартістю, оптовими обліковими цінами. Надходження і відпуск готової продукції в синтетичному обліку відображаються за фактичною виробничою собівартістю. У зв’язку з цим підприємствам наприкінці звітного періоду необхідно розрахувати відхилення фактичної виробничої собівартості за обліковими цінами. Для відображення вартості готової продукції в облікових цінах і відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами рекомендовано до рахунку 26 „Готова продукція” відкрити два субрахунки:

261 „Готова продукція в облікових цінах”.

262 „Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін” [6, c. 216].

На рахунках бухгалтерського обліку надходження на склад готової продукції відображатиметься за дебетом рахунку 261 „Готова продукція” в облікових цінах і кредитом рахунку 23 „Виробництво” за фактичною виробничою собівартістю. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін стосовно продукції, що надійшла, відображатиметься записом за дебетом рахунку 261 „Готова продукція в облікових цінах” і кредитом рахунку 262 „Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін” при додатному результаті та зворотним записом – при від’ємному результаті.

Визначена розрахунковим шляхом фактична виробнича собівартість реалізованої готової продукції наприкінці місяця підлягає списанню з кредиту рахунка 901 „Собівартість реалізованої готової продукції” в дебет рахунка 79 „Фінансові результати”.

Кореспонденції бухгалтерських рахунків, що відображають рух готової продукції представлено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Бухгалтерські проведення за рахунком 26 „Готова продукція”

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Оприбутковано із основного виробництва на склад готову продукцію	26 „Готова продукція”	23 „Виробництво”
2	Відображено передачу на склад напівфабрикатів власного виробництва для подальшої реалізації	26 „Готова продукція”	25 „Напівфабрикати”
3	Відображено суму надлишків продукції, виявлену при інвентаризації	26 „Готова продукція”	719 „Інші доходи від операційної діяльності”
4	Відображено вартість продукції, повернутої до виробництва для доробки	23 „Виробництво”	26 „Готова продукція”
5	Готова продукція призначена для власних потреб оприбуткована як матеріали	20 „Виробничі запаси”	26 „Готова продукція”
6	Відображено вартість продукції, виданої зі складу підзвітній особі	372 „Розрахунки з підзвітними особами”	26 „Готова продукція”
7	Відображено собівартість реалізованої готової продукції	901 „Собівартість реалізованої готової продукції”	26 „Готова продукція”
8	Готова продукція використана для адміністративних потреб	92 „Адміністративні витрати”	26 „Готова продукція”

Для обліку й узагальнення інформації по наявність та рух сільськогосподарської продукції використовується рахунок 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”. Продукція поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка виявляється в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року [5, c. 112].

За дебетом рахунку 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва” відображається надходження сільськогосподарської продукції, а за кредитом – вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі. На цьому рахунку обліковують:

• продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу);

• продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах або для виробництва кормів у кормоцехах;

• продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій;

• насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень [10, c. 478].

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.

Заключним етапом роботи підприємства є реалізація (продаж) виробленої ними продукції, яка здійснюється відповідно до договорів про поставку. Від їх виконання залежать кінцеві результати діяльності колективу – прибуток і його розподіл, а відповідно, величина різних фондів. Саме це зумовлює значення обліку реалізації готової продукції. Обліковими завданнями реалізації готової продукції є:

• визначення кількості та вартості відвантаженої продукції;

• розрахунок кількості і вартості відвантаженої продукції;

• облік на аналітичних та синтетичних рахунках відвантаженої та реалізованої продукції;

• віднесення на реалізовану продукцію витрат по її пакуванню, транспортуванню до місця призначення (невиробничі витрати);

• облік податку на додану вартість на реалізовану продукцію;

• облік надходження коштів від покупців;

• визначення та відображення на рахунках прибутків і збитків від реалізації продукції;

• контроль за виконанням договорів про постачання продукції [5, c. 97].

При вирішенні цих облікових завдань використовуються натуральні та грошові показники. Собівартість реалізованої продукції та прибуток (або збиток) визначається розрахунковим шляхом. Вирішуються облікові завдання процесу реалізації на бухгалтерських рахунках:

1. 26 „Готова продукція” – відпуск для реалізації покупцеві.

2. 28 „Товари” – відпуск продукції покупцеві.

3. 901 „Собівартість реалізованої готової продукції”.

4. 70 „Доходи від реалізації” – списання реалізованої продукції з рахунка відвантаження за фактичною собівартістю; відображення надходження грошових коштів за оптовою вартістю на реалізовану продукцію; визначення результатів реалізації (прибуток або збиток).

5. 80 „Матеріальні витрати” – облік та списання невиробничих витрат на реалізовану продукцію.

6. 64 „Розрахунки з бюджетом” – облік розрахунків з бюджетом.

7. 31 „Розрахунковий рахунок” – облік отримання грошових коштів за реалізовану продукцію.

8. 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” – списання результатів від реалізованої продукції [8, c. 67].

Готова продукція може зменшуватися за своїм обсягом:

• внаслідок переведення її із однієї облікової групи до іншої та списання її на витрати виробництва у якості виробничих запасів;

• в результаті реалізації як юридичним так і фізичним особам;

• за результатами проведених інвентаризацій і виявлених недостач готової продукції.

Накази-накладні, розрахункові та транспортні документи є основою для записів у відомість „Відвантаження, відпуск та реалізація продукції і матеріальних цінностей”. На основі розрахунку фактичної собівартості відвантаженої продукції списується сума з кредиту рахунка 26 „Готова продукція” в дебет рахунка 901 „Собівартість реалізованої готової продукції”. У подальшому сума, що належить за продану продукцію, записується такою бухгалтерською проводкою: дебет рахунка 31 „Розрахунковий рахунок”, кредит рахунка 70 „Доходи від реалізації” – на суму реалізованої продукції за місяць за ціною реалізації (оптовими цінами). Крім фактичної собівартості реалізованої продукції за дебетом рахунка 70 „Доходи від реалізації”, відображаються суми податків до бюджету у кореспонденції з кредитом рахунка 64 „Розрахунки з бюджетом”.

Витрати пов’язані з реалізацією продукції (пакування, транспортування), називаються позавиробничими і включаються у загальну собівартість продукції. У сумі з витратами на виробництво продукції позавиробничі витрати складають повну собівартість готових виробів. Позавиробничі витрати обліковуються на однойменному рахунку. За дебетом цього рахунка обліковуються фактичні витрати, а за кредитом – суми цих витрат, включених у повну собівартість реалізованої продукції. До рахунка 80 „Матеріальні витрати” відкриваються аналітичні рахунки, на яких облік ведеться за окремими статтями, такими, „Витрати на пакування”, „Витрати на тару”, „Витрати на транспортування”, „Інші витрати по збуту”.

На більшості підприємств позавиробничі витрати (через їх незначну питому вагу) включають повністю у собівартість реалізованої продукції. В окремих випадках частина цих витрат відноситься і на відвантажену продукцію. Позавиробничі витрати розподіляються між товарами реалізованими, відвантаженими і нереалізованими пропорційно до їх виробничої собівартості або оптової вартості. В кінці місяця на рахунку 70 „Доходи від реалізації” визначається фінансовий результат від реалізації продукції. Сума прибутку записується за дебетом рахунка 70 „Доходи від реалізації” і кредитом рахунка 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. На суму збитку складається така ж бухгалтерська проводка, але у зворотній кореспонденції [13, c. 385].

Вихід кожного виду готової продукції або напівфабрикатів з виробництва оформляється відповідною первинною документацією – частіше приймально-здавальними накладними. У них зазначається:

• номер;

• дата;

• цех (відправник);

• склад (одержувач);

• найменування продукції;

• номенклатура продукції;

• одиниця вимірювання;

• кількість місць (направлено і фактично прийнято: брутто, тара, нетто);

• ціна [9, c. 123].

Також відображається час прийняття, стан тари, підписи осіб, того, хто здав, і того, хто прийняв готову продукцію. Накладні надходять до бухгалтерії для обліку готової продукції. Крім накладних складають змінний звіт комірника у якому вказують, скільки і яких видів продукції прийнято від цеху, надходження від цеху за зміну, кількість реалізованої або переданої іншим цехам продукції.

На деяких підприємствах на кожний вид продукції складають виробничий акт, який використовують для складання нагромаджувальної відомості за місяць. Нагромаджувальна відомість потрібна для подальшого обліку готової продукції в бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні. Також на підприємствах надходження готової продукції з виробництва на склад оформлюють змінною відомістю (зі зазначенням дати, коробок, ящиків поліетиленових, пляшок та підписів особи, що здала, і особи, що прийняла) і вимогою (типова форма № М – 1). Готову продукцію з виробництва на склад здають після прийняття відділом технічного контролю. Змінну відомість підписує начальник цеху, який здав продукцію, комірник, що прийняв її, а також представник відділу технічного контролю. Змінна відомість виписується у двох примірниках: один повертається цеху-здавальнику готової продукції, а другий – лишається на складі експедиції випуску готової продукції [13, c. 386].

На підприємствах промисловості з масовим випуском готову продукцію передають із цеху на склад кілька разів за зміну, а інколи ці операції здійснюються безперервно. В таких випадках кожне надходження на склад фіксується і заноситься у змінну відомість. У кінці зміни старший майстер експедиції випуску готової продукції складає добовий звіт про її рух на складі. Цей звіт комірник щоденно передає до бухгалтерії. На основі вказаних первинних документів у бухгалтерії ведеться облік готової продукції на складі. Виготовлені вироби обліковуються у складі готової продукції після їх фактичної здачі на склад і оформлення діючими здавальними документами:

• прийомо-здавальними накладними;

• квитанціями;

• нагромаджувальними відомостями на здачу готової продукції [1, c. 452].

Аналітичний облік продукції на складах підприємств ведеться за назвою, видами, типами, сортами, розмірами. Для аналітичного обліку продукції на складах реєстрами є картки або книги складського обліку. На ряді підприємств для обліку руху готової продукції застосовують технічні засоби, що встановлені безпосередньо на складах АРМ комірника. При створення повністю автоматизованих складів в умовах використання ЕОМ для обробки економічної інформації облік продукції на складах у традиційній картковій формі здебільшого не ведуть, а необхідні для управління дані тримають як інформацію за вимогою. Картки складського обліку замінюють оперативні машинограми залишків і руху готової продукції за кожним найменуванням і видом

Документи на готову продукція щодня надходять до бухгалтерії, яка веде кількісно-натуральний облік випуску продукції за її видами, сортами. Оцінка продукції за „твердими” обліковими цінами дає змогу вести постійний поточний облік незалежно від калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою ведення бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом [1, c. 453].

Показники, які застосовуються в обліку готової продукції (а також при її відвантаженні і реалізації), поділяються на натурально-речові та умовно-натуральні. До перших показників належить продукція, яка вимірюється кілограмами, тоннами, літрами або декалітрами. У бухгалтерському обліку вони відображаються як у натуральному, так і у вартісному вираженні. До таких, що відображаються в обліку лише у вартісному вираженні, належать види робіт або послуг, що підлягають реалізації (ремонт агрегату, будівлі).

Облік готової продукції у вартісному вираженні ведуть за місцем її зберігання із зазначенням матеріально відповідальних осіб. У системі бухгалтерського обліку продукція відображається за видами і сортами, а також за ознакою місцезнаходження, тобто: готова продукція на складах; товари відвантажені; товари, що перебувають на відповідальному зберіганні.

Щомісяця звіряють дані облікових реєстрів з даними книги залишків готової продукції і напівфабрикатів свого виробництва, контролюють записи, стан запасів готової продукції на складі, своєчасне і правильне її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасного відвантаження, а також виконання обов’язків за поставками продукції споживачам. Узагальнена інформація за операціями, пов’язаними з рухом готової продукції на підставі звітів виробничих підрозділів та звітів про рух матеріальних цінностей зі складу, знаходять своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналах-ордерах № 3, № 5, № 6, а за умов використання спрощеної форми бухгалтерського обліку – у відомостях В – 2, В – 3, В – 6, В – 7 [12, c. 423].