Історія української культури / Роль П.Сагайдачного та Б.Хмельницького у розвитку культури України

Історія українського меценатства нині викликає особливий інтерес.

Коли Хотинським походом гетьман Сагайдачний завершив військову кар’єру, то останні п’ять місяців життя він присвятив внутрішнім справам України. Як вихованець острозької школи, людина, що стояла близько до інтересів просвіти і книгарства того часу, Сагайдачний підтримував близькі стосунки з церковними і вченими колами. Адже ще в 1612 р. гетьман реєстрового козацтва Петро Сагайдачний з усім Військом Запорозьким записався до київського Богоявленського братства, прийнявши братство під свою козацьку опіку і захист. Сагайдачний зробив незвичний, безпрецедентний для того часу історичний крок – поставив зброю на охорону освіти, культури, православ’я. Він матеріально допомагав Київській, Львівській та Луцькій братським школам. Вступ гетьмана Сагайдачного зі всім військом до Київського братства вважається переконливою демонстрацією того, що відтак запорожці стають на підтримку релігійних та культурних потреб України. Козацьке військо прийняло під свою протекцію братство, його культурні починання і відтепер виступало всюди його захисником та представником.

В історії благодійності та меценатства часів козаччини та гетьманування Б. Хмельницького знайшли своє відображення всі соціально-політичні складнощі епохи. Безсумнівною заслугою його було те, що у вирі воєнних та політичних подій у діяльності гетьмана знайшлося місце для милосердних, доброчинних та меценатських діянь. Гетьман опікувався розвитком освітніх установ. Зокрема, універсалами 1651 і 1656 рр. передбачалася матеріальна підтримка Києво-Могилянського колегіуму. Гетьман надавав великі пожертви Лубенському та Густинському монастирям, власним коштом збудував Іллінську церкву в с. Суботові поблизу Чигирина.