2.2.2. Смм
У листопаді 1986 р. американський інститут Software Engineering Institute (SEI) разом з Mitre Corporation почав розробку огляд зрілості процесів розробки програмного забезпечення, який був призначений для допомоги в покращенні їх внутрішніх процесів [31].
Розробка такого огляду була викликана запитом американського федерального уряду на надання методу оцінки субпідрядників для розробки ПЗ. Реальна ж проблема була в нездатності керувати великими проектами. В багатьох компаніях проекти виконувались зі значним запізненням і з перевищенням запропонованого бюджету. Необхідно було знайти рішення проблеми.
У вересні 1987 р. SEI випустив короткий огляд процесів розробки ПЗ з описанням їх рівнів зрілості, а також опитувач (вопросник), призначений для виявлення областей в компанії, в яких були необхідні покращення. Однак більшість компаній розглядало цей опитувач і якості готової моделі, внаслідок цього через 4 роки опитувач був перетворений в реальну модель, Capability Maturity Model for Software (CMM). Перша версія CMM (Version 1.0), яка вийшла в 1991 р., в 1992 р. була переглянута учасниками робочої зустрічі, в якій приймали участь біля 200 спеціалістів в області ПЗ.
У результаті був випущений стандарт CMM, Version 1.1, який до нашого часу активно використовується у всьому світі.
Причини такої зацікавленості до CMM зрозумілі. Не дивлячись на те що самі розробники ПЗ, та їх керівництво часто дуже добре знають свої постійні проблеми, вони не можуть прийти до єдиного висновку про те, які зміни необхідні компанії в першу чергу. Без розробки єдиної стратегії проведення покращень керівництво не може знайти взаєморозуміння зі своїми співробітниками відносно найбільш пріоритетних задач по покращенню. Для досягнення максимального результату від зусиль, потрачених на покращення процесів, необхідно мати поетапну стратегію розвитку, яка дозволить покращувати зрілість процесів розробки поступово, еволюційним шляхом.
Постійне покращення процесів базується на поступовому вирощуванні культури компанії, а не на проведенні революційних інновацій. В CMM представлена схема такого поступового покращення, розділена по п’яти рівням зрілості процесів. Ці п’ять рівнів представляють собою шкалу (рис. 2.4) для оцінки рівня зрілості процесів розробки ПЗ в компанії і для вимірювання їх параметрів.
Приведемо основні характеристики кожного рівня:
Початковий рівень. Процес розробки носить хаотичний характер. Визначені лише деякі з процесів, і успіх проектів залежить від конкретних виконавців.
Повторюваність. Встановлені основні процеси управління проектами: відслідкування затрат, графіка робіт і функціональності. Впорядковані деякі процеси, необхідні для того, щоб повторити попередні досягнення на аналогічних проектах (проектах з аналогічними додатками).
Розробка. Процеси розробки ПЗ і управління проектами описані і впроваджені в єдину систему процесів компанії. У всіх проектах використовується стандартний для організації процес розробки і підтримки ПЗ, адаптований під конкретний проект.
Контроль. Збираються детальні кількісні дані по функціонуванню процесів розробки і якості кінцевого продукту. Аналізуються значення і динаміка цих даних.
Покращення якості. Постійне покращення процесів основується на кількісних даних по процесам і на пробному впровадженні нових ідей і технологій.