6. Фінансові результати діяльності страхових компаній: доходи, витрати страховика. Фінансова стійкість та платоспроможність страхової компанії: суть, основи забезпечення, порядок розрахунку.

Головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов’язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами.

Така своєрідна «плата наперед» дозволяє страховикові накопичувати значні фінансові ресурси і виконувати активну роль на ринку капіталу, оскільки акумульовані кошти потребують ефективного управління.

Двоїстий характер діяльності страховика (одночасне здійснення страхової та інвестиційної діяльності) зумовлює специфіку його доходів.

Доходи страхових компаній:

1. Операції страхування і перестрахування;

Доходи від страхової діяльності є, так би мовити, первинними доходами страхової компанії. Саме на залучення цих доходів розраховує страховик, з’являючись на страховому ринку і пропонуючи страхові послуги за певну плату.

Платою за страхування є страхова премія, яку страхувальник зобов’язаний внести страховикові згідно з договором страхування.

Внесок = страхова сума * страховий тариф

В момент надходження страхові внески ще не є доходами страхових компаній. Вони поділяються на зароблені і незароблені.

Зароблені страхові премії – це частка сум надходжень страхових платежів, що відповідають страховим ризикам, які минули повністю або частково на звітну дату.

Доходи від операцій перестрахування страховик отримує у вигляді комісійної винагороди, що залишає йому перестраховик за передачу ризику.

Доходи від операцій у страхуванні для перестраховика отримуються у вигляді частини зароблених премій, отриманих за договорами перестрахування.

2. Доходи від розміщення тимчасово вільних коштів;

Тимчасово вільні кошти – це власні кошти страхової компанії та кошти страхових резервів, які формує компанія за видами страхування.

Згідно законодавства страховик повинен розміщувати свої тимчасово вільні кошти з урахуванням принципів:

• Збереженість;

• Прибутковість;

• Ліквідність;

• Диверсифікованість.

3. Інші доходи.

Інші доходи – це доходи від надання різного роду консультацій, пов’язаних з оцінкою ризику, визначенням вартості майна, інвестиційної привабливості окремих вкладів, доходи від здачі в оренду майна та інші доходи, характерні і для товаровиробника.

Витрати страховика

Витрати страхової компанії, так само, як і доходи, пов’язані із двоїстим характером її діяльності. Виокремлюють витрати на проведення страхових операцій (саме вони формують собівартість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестиційної та фінансової діяльності, а також інших його доходів від звичайної діяльності та надзвичайних операцій).

Понад 90 % загальної суми витрат страхової компанії припадає, безперечно, на «страхові» витрати. Ці витрати дуже неоднорідні. Усю їх сукупність можна за економічним змістом поділити на три великі групи:

1. виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування й перестрахування;

2. витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;

3. витрати на утримання страхової компанії.

Дві останні групи витрат можна об’єднати поняттям «витрати на ведення справи».

Найвагоміша стаття витрат страховика — виплати страхових сум та страхових відшкодувань.

Законодавство України визначає такі групи витрат страховика:

1. Виплати страхових сум і виплати страхового відшкодування.

2. Відрахування у централізовані фонди та страхові резерви.

3. Витрати на попереджувальні заходи.

4. Витрати на ведення справи.

Міжнародна практика виділяє ще такі витрати:

• Аквізиційні – це витрати на утримання аквізаційних комісій, які здійснюють розробку та впровадження нових правил і договорів страхування.

• Ліквідаційні витрати – вони виявляються лише після настання страхового випадку і пов’язані з переїздом до місця настання страхового випадку, експертів, ліквідаторів, страхових агентів, судові витрати, витрати на кореспонденцію.

• Інкасові – це витрати на обслуговування готівкових коштів страховика (виплати комісійних страховим агентам).

• Управлінські – витрати на оплату праці управлінському персоналу.

Прибуток страхової компанії являє собою фінансовий результат її діяльності за певний звітний період (квартал, півріччя, дев’ять місяців, рік). Фінансовий результат — це вартісна оцінка підсумків господарювання страховика. Він визначається як різниця між доходами і витратами. Фінансовий результат, як правило, має додатний характер, тобто набуває форми прибутку, хоча іноді можуть бути й збитки.

Фінансова стійкість страховика – це процес протидії та адаптації страхової компанії до змінних умов зовнішнього і внутрішнього середовища і як мінімум до попереднього фінансового стану за рахунок управління активами і пасивами та успішного використання знань працівників.

Фінансова стійкість страхових операцій – це постійне збалансування або перевищення доходів над витратами страховика, як за окремими страховими операціями, так і по страховій діяльності в цілому.

Фінансова стійкість страхових операцій забезпечується оптимальними розмірами страхових тарифів, достатньою кількістю об’єктів страхування, правилами страхування та перестрахуванням.

Для визначення фінансової стійкості страхових операцій використовують:

• Коефіцієнт ймовірності дефіциту страхового фонду або коефіцієнт Коньшина:

K=корінь((1-q )/ (n-q))

n- кількість застрахованих об’єктів

q- середня тарифна ставка, розрахована по страховому портфелю.

Чим нижчий даний коефіцієнт, тим вища фінансова стійкість страхової компанії.

• Коефіцієнт фінансової стійкості страхового фонду:

Кфс = (∑ Д+З) / ∑ В

∑ Д – сума доходів страховика за звітній період;

З – залишок коштів у страховому фонді;

∑ В – сума витрат страховика за звітній період.

Мінімальне значення показника = 1. Чим більший показник, тим краще.

Забезпечення платоспроможності страховиків України контролюється згідно із Законом України «Про страхування», яким передбачено:

• наявність сплаченого статутного фонду та наявність гарантійного фонду страховика;

• створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

7. Загальні принципи проведення видів страхування рівня життя громадян: види, об’єкти страхування, страхові випадки, тарифні ставки, порядок отримання страхового відшкодування. Дати характеристику будь-якого виду особистого страхування. Специфіка здійснення довгострокового страхування життя в Україні.

Страхування рівня життя громадян – це галузь страхування, при якій здійснюється страховий захист доходів громадян (сімейних доходів) та підтримання досягнутого ними рівня благополуччя.

Об’єктом страхування тут є: життя, здоров’я, працездатність людини, а конкретними подіями на випадок яких воно проводиться є дожиття до певного віку, події, або терміну страхування, настання смерті страхувальника чи застрахованого або втрата ними здоров’я.

Класифікація видів страхування життя громадян:

1. За обсягом ризику:

• Страхування на випадок дожиття або смерті;

• Страхування на випадок інвалідності чи недієздатності;

• Страхування медичних втрат.

2. За кількістю осіб вказаної у договорі:

- індивідуальне страхування;

- колективне страхування.

3. За тривалістю страхового забезпечення:

• Короткострокове – до 1 року;

• Середньострокове – до 5 років;

• Довгострокове – більше 6 років, в Україні до 10 років.

4. За формою сплати страхового внеску:

- страхування з одноразовою сплатою премій;

- щомісячною;

- щорічною.

5. за формою виплати страхового забезпечення:

• З одноразовою виплатою страхових сум;

• З виплатою у формі ренти.

Не підлягають страхуванню:

• Особи недієздатні;

• Непрацюючі інваліди 1і 2 групи.

До страхових виплат не відноситься:

• Випадки пов’язані з участю у заколотах чи страйках;

• Пов’язані з наслідками радіоактивного опромінення та іншими надзвичайними ситуаціями;

• Травмування застрахованого або його смерть у зв’язку із вчиненням ним дій, у яких слідчими органами або судом встановлені ознаки умисного злочину;

• Транспортування або керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння.

Для того, щоб отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку вигодо набувач (сам застрахований, страхувальник, інша особа) повинен у письмовій формі повідомити страхову компанію про настання страхового випадку,як тільки це стане можливим, але не пізніше 1 року з дня настання страхового випадку.

Для отримання страхової суми крім заяви подаються ще такі документи:

• страховий поліс або договір;

• паспорт, або інший документ, що засвідчує особу одержувача;

• страховий акт про нещасний випадок, або інший документ від офіційних органів, що підтверджує факт настання страхового випадку.

При настанні смерті при страхуванні від нещасних випадків виплачується 100 % страхової суми, при настанні інших випадків – певний % від страхової суми залежно від важкості травми, кількості днів перебування у лікарні.

Загальна сума виплат на 1 або кілька страхових випадків, що сталися в період дії договору страхування. Загальна сума виплат не може перевищувати страхової суми за договором.

Якщо сума виплат досягла страхової суми, то договір припиняє свою дію.

При змішаному страхуванні життя поточні суми виплат не впливають на розмір виплат після закінчення договору страхування.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЗДСС)– це система прав, обов’язків та гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що вивчає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків та інших джерел.

Види ЗДСС:

1. Пенсійне страхування;

2. На випадок безробіття;

3. Від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які отримали втрату працездатності;

4. У зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням.

Суб’єкти ЗДСС:

• Застраховані – фізична особа, на користь якої здійснюється ЗДСС;

• Страхувальник – роботодавці та застраховані особи;

• Страховик – цільові державні страхові фонди з відповідного страхування.

Страхові внески по ЗДСС встановлюються з кожного виду страхування, як правило на календарний рік у % при затверджені державного бюджету.

Підгалуззю особистого страхування є медичне страхування.

Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров’я з будь-якої причини.

Принцип обов’язкового медичного страхування діє, наприклад у Франції, Канаді, Німеччині, Нідерландах.

В Ізраїлі і Швейцарії переважає добровільне страхування здоров’я, а обов’язкове існує лише щодо осіб окремих професій.

Об’єктом медичного страхування є життя і здоров’я громадян.

Мета медичного страхування — забезпечити громадянам у разі настання страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів, а також фінансування профілактичних заходів.

Медичне страхування може проводитися в обов’язковій і добровільній формах.

Обов’язкове медичне страхування охоплює все населення країни і призначене задовольняти основні, першочергові потреби в медичній допомозі. Але обов’язкове медичне страхування не може задовольнити всі існуючі потреби. І саме це визначає необхідність проведення добровільного медичного страхування, яке базується на залученні вільних коштів юридичних і фізичних осіб у сферу охорони здоров’я.

Для обов’язкового медичного страхування характерне те, що сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а рівень страхового забезпечення однаковий для всіх застрахованих.

За умовами обов’язкового медичного страхування роботодавці мають відраховувати від своїх доходів страхові внески. Ці кошти формують страховий фонд, яким керує держава. Частина цього фонду може створюватись і за рахунок внесків, які утримуються із заробітної плати працюючих. Частина кожної зі сторін залежить від конкретних економічних умов проведення такого страхування та вартості медичного обслуговування. Із коштів створеного страхового фонду відбувається відшкодування необхідного мінімального рівня витрат на лікування застрахованих працівників у разі їхньої непрацездатності через втрату здоров’я.

Добровільне медичне страхування є доповненням до обов’яз­кового. У рамках добровільного медичного страхування передбачається оплата медичних послуг понад програму обов’язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов’язаних із зверненням до медичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування.

Добровільна форма медичного страхування передбачає застосування видів страхування, в яких відповідальність страховика виникає за фактом захворювання або лікування. Виплату за цими видами страхова організація здійснює у вигляді фіксованої страхової суми або добових. Добровільною формою охоплені й ті види страхування, згідно з якими відповідальність страхової організації настає в разі звернення страхувальника (застрахованого) до медичної установи за одержанням медичної допомоги або послуг відповідно до умов договору страхування. Виплата має вигляд компенсації вартості необхідного лікування.

У медичному страхуванні страховим випадком є звернення застрахованої особи під час дії відповідного договору до медичної установи (з передбачених у договорі страхування) у разі гострого захворювання, загострення хронічного захворювання, травми або інших нещасних випадків з метою дістати консультативну, профілактичну або іншу допомогу, яка потребує надання медичних послуг у межах їх переліку, передбаченого договором страхування.

8 Особливості проведення видів майнового страхування: обов’язкове страхування, страхові випадки, страхова оцінка, франшиза тарифної ставки, територія стархового покриття. Право регресного …. Обовязкові та добровільні внески. Дати характеристику будь якого виду майнового страхування і Україні

Майнове страхування об’єднує найрізноманітніші види страхування, які розподіляються на дві підгалузі: страхування майна юридичних осіб і страхування майна громадян.

Найпоширенішим видом майнового страхування є страхування майна від вогню та інших небезпек. Страхування від вогню в сучасній практиці забезпечує відшкодування збитків, заподіяних майну внаслідок пожежі, удару блискавки, вибуху та інших причин, що призвели до пожежі.

Стандартний страховий поліс страхування від вогню не охоплює багато інших ризиків, які загрожують майновим інтересам страхувальника. Тому збитки, що виникли внаслідок стихійних лих, крадіжки тощо, можуть бути включені до обсягу відповідальності страховика за додаткову плату.

У разі настання страхової події із застрахованим майном врегулювання претензій страхувальника відбувається у такій послідовності: встановлюють факт настання страхової події; складають страховий акт про страховий випадок; визначають розмір збитку та страхового відшкодування; здійснюють страхову виплату.

У разі повної загибелі майна страхове відшкодування виплачується в розмірі дійсної (відновної) вартості з вирахуванням зносу та вартості залишків майна, придатних для подальшого використання, але в межах страхової суми.

Сільське господарство як самостійна галузь економіки має суттєві особливості, які впливають на проведення страхування, а саме: залежність сільськогосподарського виробника від природно-кліматичних чинників; сезонність виробництва та тривалість виробничого циклу; склад і структура сільськогосподарських вироб­ничих фондів.

До специфічних об’єктів страхування майна сільськогосподарських підприємств відносять: урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень; дерева та плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, виноградники; сільськогосподарських тварин, птицю, кролів, хутрових звірів, сім’ї бджіл у вуликах.

Виходячи з характеру об’єктів страхування, крім звичайних видів страхування у сільському господарстві, слід виокремлювати два специфічних види:

- страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень;

- страхування сільськогосподарських тварин.

Порівняно молодою сферою страхування є страхування технічних ризиків, що відзначається значною специфікою. Використання складних промислових технологій пов’язане з ризиками виникнення аварій, катастроф, нещасних випадків, які призводять до великих збитків.

Страхування технічних ризиків — це комплекс видів страхування, що включає страхування будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поламок, страхування електронного обладнання тощо.

Страхування транспортних засобів — узагальнене поняття при страхуванні всіх видів транспорту — наземного, водного, авіаційного.

Страхуванням в одночас може бути охоплено як сам транспортний засіб (страхування «каско»), так і вантаж, який на ньому перевозиться, водій та пасажири, а також відповідальність перевізника перед третьою стороною.

Страхування автомобільного та водного транспорту здійснюється в добровільній формі, а страхування повітряного транспорту — в обов’язковій.

Головними видами страхування майна громадян є страхування домашнього майна, страхування будівель, страхування тварин.

Майно громадян страхується лише у добровільній формі.