Закономірності психічного розвитку
Психічний розвиток – це процес якісних і кількісних змін, які відбуваються під впливом внутрішніх і зовнішніх, керованих і некерованих факторів. Кількісні і якісні зміни взаємопов’язано відбуваються у сфері діяльності, особистості і пізнанні.
Психічний розвиток має свої закономірності , які спостерігаються у всіх сферах психіки і зберігаються упродовж всього онтогенезу:
1 зак. Нерівномірність і гетерохронність. Кожна функція має свій ритм і темп становлення.Одні йдуть ніби попереду й готують підгрунття іншим.. Потім – ті, які відставали, займають пріоритетне положення і зновуготують грунтдля подальшого ускладнення психічної діяльності.
Наприклад:
-1-й місяць інтенсивно розвиваються органи відчуттів, а потім на їх основі формується предметна діяльність;
раннє дитинство – дії з предметами перетворюються в особливий вид діяльності – предметно-маніпулятивний, а в цій діяльності розвиваються: активне мовлення, наочно-дійове мислення, гордість за досягненні результати.
Найбільш сприятливі періоди для розвитку певного психічного новоутворення називаються сенситивними (н-д, найбільш благополучний період розвитку мовлення – раннє дитинство).
2-а зак. Стадіальність психічного розвитку. Кожна стадія має свій темп і ритм. Найбільш інтенсивний розвиток від народження до 3-х років Стадії – послідовні, їх неможливо перебудувати, або змінити. Важливо не прискорювати, а збагачувати психічний розвиток, розширювати можливості дитини в наявних для певного віку видах життєдіяльності.
Тільки реалізація всіх можливостей однієї стадії забезпечить перехід до наступної стадії розвитку.
Перехід від одного вікового періоду до наступного може бути без кризовим і з певними ускладненнями, які Л.Виготський визначив як вікові кризи:
криза новонародженості; криза першого року життя; криза 3-х років, 7-ми, підліткового віку.
Кожна стадія характеризується соціальною ситуацією розвитку, основними новоутвореннями і провідним видом діяльності.
Соціальна ситуація розвитку –це співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов розвитку (Л.Виготський). Вона визначає ставлення до людей, до себе, предметів, речей...
Вікові новоутворення– це тип будови особистості (психічні процеси, особистісні якості), її діяльності, все, що дозволяє перейти до наступної нової стадії розвитку.
Провідна діяльність – забезпечує кардинальні лінії психічного розвитку (саме в цьому віці, для якого вона провідна). У провідній діяльності найбільш повно виявляється ставлення до дорослого, до дійсності. Провідна діяльність зв’язує з дійсністю, яка є в даний момент джерелом розвитку.
У провідній діяльності –
формуються особистісні новоутворення,
перебудовуються психічні процеси,
виникають нові види діяльності в тому числі й та, що стане провідною на наступному віковому етапі.
3-а зак. Диференціація та інтеграція процесів, властивостей, якостей. Вони взаємопов’язані упродовж усього розвитку психіки.
Диференціація– відділяючись один від одного стають самостійною формою або діяльністю. Наприклад, пам’ять, виділившись із сприймання стає самостійною мнемічною діяльністю.
Інтеграція – забезпечує взаємозв’язок між окремими сторонами психіки. Так, пізнавальні процеси, пройшовши стадію диференціації, інтегруються один з одним на більш якісному, вищому рівні: взаємозв’язок пам’яті з мовою і мисленням забезпечують її інтектуалізацію. Диференціація та інтеграція – не існують одна без одної.
4-а зак. Зміна детермінант причин , які відбуваються упродовж розвитку психіки:
змінюються взаємозв’язки біологічних чинників і соціальних,
стає іншим співвідношення соціальних детермінант.
(На кожному віковому етапі забезпечуються умови для засвоєння певного виду діяльності, складаються взаємини з дорослими, з ровесниками, чим старші, тим більше вони впливають).
5-а зак. Пластичність розвитку психіки. (дитина-малюк оволодіє будь-якою мовою, піддатливив до впливу). Пластичність виявляється в компенсації (якщо недорозвинений слух або зір...), наслідуванні.