250 000 Рублів? Після того, як вщухли перші радощі, одеситам стало зрозумі-

ло: попри все завзяття будівників такі гроші швидко не витратиш. Виходило,

що значна сума повинна була досить довго лежати мертвим капіталом… Так,

звичайно, але тільки не в Одесі! Терміново утворюється Особливий комітет на

чолі з головним скарбничим полковником Чехненко (члени комітету, зазви-

чай, крупні одеські негоціанти), який приймає безпрецедентне рішення: не-

використані кошти віддавати під заставу одеситам, що їх потребували, тобто

здійснювати ломбардні операції. Ніяких законних підстав вони, певна річ, не

мали, але, бачачи користь від нелегального «ломбарду», президент Комерцій-

ної колегії князь Гагарін дивився на його заснування, що називається крізь

пальці. А клієнтами ломбарду (вірогідно, першого в Росії) стали дуже шано-

вані громадяни Одеси, і одним з перших був брат засновника Одеси Фелікс де

Рібас. Ось саме з ліквідації одеського «ломбарду» і розпочав свою діяльність

в Одесі Рішельє, розуміючи, що, незважаючи на всю явну користь від ньо-

го, навряд чи удасться уникнути чисельних фінансових порушень. Ні висо-

ка посада, ні титул герцога не заважали Рішельє постійно знаходитись серед

простого люду, бути в самому епіцентрі подій. Мине зовсім небагато часу, і

вже ніхто не здивується, побачивши його то в лавці, то в школі, то на засі-

дання суду, а вже на засіданнях магістрату він був присутнім завжди. Доступ-

ність і демократичність Рішельє вражали людей. Відомий одеський негоціант

Шарль Сікар писав: «Його часто бачили на вулиці з селянами і людьми ниж-

чих класів; він розмовляв з ними про їхній стан, давав їм поради і допомогу».

Тему ніби продовжує збірка «Прошлое и настоящее Одессы»: «В Оде-

сі жили представники різних національностей і віросповідань. Крім росіян

тут були греки, італійці, французи, арнаути (албанці), болгари; жили в Оде-

сі православні, католики, лютерани, євреї. Для герцога вони всі були рів-

ні; на кожного обивателя він дивився як на людину і обходився з ними по-

людськи… Одного лише вимагав Рішельє від обивателів: щоб вони були добрі

громадяни і чесні люди… справно відбували державі й місту свої повинності». 36

Дружелюбний і привітний в особистому спілкуванні, Рішельє, при цьому,

уникав панібратства і не любив поділяти людей на друзів і ворогів.

«Ця приязна, спокійна і скромна людина, – пише один з найкращих істо-

риків Одеси професор Патрісія Герлигі (США), – був близьким до іноземних

жителів, так само, як і до самих росіян. Подейкували, що ногайські татари

любили його і вважали своїм батьком. Він вирішив проблему їхнього розсе-

лення в постійних общинах. Для цього в кожному з їхніх таборів він збудував

мечеть й будинок для мулли та його родини. Євреї також шанували Дюка, як і

його пам’ять… Один з французьких істориків характеризував його правління

в Одесі як «просвітницький деспотизм» або «диктатуру честі».

Співзвучна з цими висловлюваннями наведена у нарисі І. Классена «Ис-

тория русского Чикаго, или забытые уроки старого администратора» цитата

із збірки статей «Из прошлого Одессы» (упорядник – Л.М. Дерібас), що вий-

шов у 1894 році. У ній – враження мандрівника, який відвідав Одесу в 1813

році: «Увесь час до обіду, під час трапези і після неї приходили різні люди ви-

щого і простого класу, у справах і без справи – і всіх він приймав приязно й

терпляче, хоча, очевидно, втомленість охоплювала його».

Чітко розуміючи, що Одесі конче потрібна добра гавань, герцог починає

реконструкцію дотеперішніх портових споруд для збільшення їхньої пропус-

кної спроможності. Ф. де Сен-Прі напише згодом про цей час: «З 900 торго-

вельних судів, що борознили Чорне море, більше 500 кидало якорі в Одесько-

му порту, що тільки-но з’явився на світ…»

Було звернуто увагу на розвиток тваринництва, вперше в краї з’явилися

виноробні підприємства. Одеса починає швидко забудовуватись новими гар-

ними будинками. Архітектура кожного будинку узгоджувалась безпосередньо

з Рішельє. Споруджується перший театр, перша міська лікарня, собор, като-

лицька церква, починається будівництво конче необхідного місту карантину.

Стрімко розвивається торгівля пшеницею – у 1804 році з Одеси відпливли 449

суден з цим дорогоцінним вантажем (порівняймо: у 1802 році їх було трохи

більше 100) на суму 3367500 рублів. При цьому чистий дохід одеських купців

склав майже 80%!

Чергова війна з Туреччиною, що розпочалася в 1806 році, примушує Ріше-

льє на якийсь час залишити Одесу. З гідною подиву винахідливістю він, керу-

ючи дивізією, безкровно підкорює Акерман, а трохи згодом входить в Кілію…37

У 1808 році Одесою за кордон було продано товарів на суму більше ніж