Хід операції «Вісла»

Наступного дня після смерті Свєрчевського Політ бюро ПРП постановило у рамках каральної акції «швидкими темпами переселити українців і змішані родини на повернені терени (передусім північна Пруссія не створюючи суцільних груп і не ближче 100 км від кордону».

Що спричинилося до рішення про цілковиту депортацію українського населення ? безумовно найістотнішим чинником було прийняття польськими комуністами сталінської моделі національної політики з примусовими переселеннями застосуванням засади колективної відповідальності як засобу вирішення проблеми непокірних національних груп. Та у випадку української меншості з’явилися також додаткові чинники,які з часом які почали справляти переможний вплив на прийняття репресивної моделі національної політики В ієрархії вольностей тодішньої національної політики питанням першорядної ваги було остаточне вирішення українського питання у його дотеперішньому етнічному й територіальному вигляді. Його реалізація мала здійснитися шляхом примусового виселення решток українського населення при одночасній ліквідації УПА. Всупереч дотеперішнім стереотипам вибір цієї концепції не мав жодного відношення до смерті ген. Свєрчевського ця подія безпосередня причина каталізатор для початку операції «Вісла» була використана як вдалий пропагандиський хід не більше того.

Усі основні рішення у справі акції «Вісла» про склад керівництва Оперативної Групи терміни й критерії виселення приймало Політичне бюро ЦК ПРП. Рішення Державної комісії безпеки й ради Міністрів мали вторинний характер порівняно з постановами політичного бюро. Українська проблематика обговорювалась на більшості засідань Політбюро аж до жовтня 1947 року. Так само політбюро ухвалило рішення про вміщення українського цивільного населення у Явожні на території філії колишнього гітлерівського табору в Освенцімі

11 квітня 1947 року Політичне Бюро призначило штаб Оперетивної Групи визначивши командувачем досвідченого офіцера заступника начальника Генерального штабу генерал-майора Стефана Моссора. Його заступником з питань безпеки призначили віце-міністра громадської безпеки Гжегоша Корчинського а з питань військ КВБ – командира корпусу Внутрішньої безпеки Юліуша Хюбнера. Решту посад у штабі Оперативної групи зайняли згодом переважно офіцери зі штабу Командування Краківського Військового Округу

14 квітня вібулась нарада в Міністерстві Повернених Земель за участі представників Міністерства Громадської Адміністрації Державного репараційного управління і війська під час якої було затверджено директиви для властей загальної адміністрації розселення й ДРУ які визначали засади здійснення виселень транспортування і оселення українців. Згідно з опрацьованою саме в цей час інструкцією Міністерства Громадської Безпеки українців можна було оселяти групами що не перевищували 10% загалу в місцевостях розміщених що найменше за 50 км від державних сухопутних кордонів та не ближче як 30 км від морських кордонів і воєводських міст далі від важливих шляхів комунікації

16 квітня 1947 року на засіданні політ бюро розглядали «Проект організації спеціальної акції «Схід» . Цей документ який починався словами «Остаточно вирішити українську проблему в Польщі» детально окреслив завдання Оперативної Групи організацію командування розрахунок сил засади забезпечення і зв’язку. Того ж дня цей проект було обговорено на засіданні Державної комісії безпеки і прийнято як розпорядження ДКБ для оперативної групи «Вісла». Термін початку операції визначено на 23 квітня з огляду на затримку окремих підрозділів початок операції згодом пересунули на 28 квітня 16 квітня дипломатичними каналами було також повідомлено уряди СРСР і Чехословаччини про намір і дату здійснення акції прохаючи так само заблокувати східний і південний кордони.

Оперативна група «Вісла» мала здійснити виселення українського населення та ліквідацію УПА у дві фази. В першій -- у районі Сянока й районах прилеглих до заходу і півночі. Одночасно українців мали виселяти з Люблінського воєводства. У другій в районі Перемишля Любачів і на терені Лемківщини (повіти Ясло, Коросно, Горлиці, Новий Санч Новий Тарг). Терени дій ОГ «Вісла» поділили на 4 оперативні простори «С» (Сянік) – керував особисто генерал Моссор, «Р» (Ряшів) – командирові 9ДП, «Л» (Люблін) – командувачеві Люблінського округу «Г» (Горлиці) – командування організували в другій фазі акції.

До складу сил ОГ «Вісла» у першій фазі увійшло п’ять дивізій сформованих з шістнадцяти комбінованих полків піхоти полку саперів автомобільного полку, полку громадянської міліції авіаційної ескадри й однієї дивізії військ корпусу Внутрішньої Безпеки з трьох бригад піхоти. Загалом за офіційними даними – 17440 солдатів ВП і КВБ та 500 функціонерів ГМ. Комбіновані полки сформували з найдосвідченіших солдатів вибраних зі складу тринадцяти дивізій піхоти На час акції вони отримали нову, переважно змінену нумерацію що відповідала номерам дивізій з яких були утворені.

Досі загалом вважалося що військові сили залучені до акції були надто слабкими оскільки при їх формуванні недостатньо враховувалась чисельність відділів УПА і складна місцевість. Публіковані документи свідчать про зовсім інше. Виявляється при розрахункові сил ОГ «Вісла» УПА взагалі не бралася до уваги а обчислення здійснювалось виключно під одним кутом: кількості населених пунктів де проживають українці в районі «С», які передбачалося виселити у перший фазі. При цьому виконувалась проста математичних операція 325 українських сіл, помножених на 30 – 40 солдатів, потрібних для виселення одного села, плюс резерв з 50 осіб дало 13. 040 солдатів потрібних як це підкреслено у «Плані дій Оперативної групи « Вісла» для здійснення акції виселення «протягом одного дня , в одну годину на всьому терені Оперативної Групи» . Додаткових 4400 солдатів становило підкріплення району «Р» та резерв командувача ОГ «Вісла». Окрім того , зі складу 8і9 ДП ,розташованих на цьому терені які налічували 8 полків піхоти, до складу ОГ «Вісла» включено в першій фазі операції лише 5 полків. Решта увійшло а дію щойно на другому етапі акції. Не враховано також 10000 осіб зі Служби Охорони Залізниці (СОЗ) і 22000 солдатів 8 загону ВОП у Перемишлі , досвідчених у боротьбі з УПА , що входили до складу 4 кеомендатур районів ВОП , 2 маневрових груп і 10 постів. Таким чином , на терені Сяніцького, Ліського й частини Перемиського повітів , де проживало близько 38 тис. українців , де діяло 8 сотень , чисельність яких не перевищувало 800 осіб , було сконцентровано принаймні 20 тис. солдатів

Війська Польського їх підтримувало кілька тисяч радянських солдатів і чехословацьких вояків, розміщених у здовж південно-східного кордону Польщі. Перевага була нищівною.

Командування ОГ «Вісла2 отримало широкі повноваження. Йому в оперативному плані було підпорядковано всі сили ВОП, ГМ і УГБ на цьому терені,командування Краківського і Люблінського округів, місцеву адміністративну владу, служби сполучення. При оперативній групі утворено прокуратуру і військовий суд, що мали повноваження судити військових і цивільних військово - польовим судом. За підтвердженими джерелами ген. Моссор приїхавши до Сянока і зорієнтувавшись що має справу зі значно поважнішою проблемою як виселення початково запланованих 20 тис. осіб, вимагав додаткових урядових повноважень на письмі,

Ген. Моссор 24 квітня видав наказ командирам дивізій і полків здійснити масові арешти українського цивільного населення, запідозреного у співпраці з підпіллям. Подальші арешти мали місце в ході виселення, перебування вмселених на полкових етапах пунктах, у місцях завантаження. На теренах, де відбувалася акція, запроваджено міліційну годину організовано систему контрольних пунктів. Більшість заарештованих, після кількатижневого брутального слідства, були вивезені до концентраційного табору у Явожні. Арешти здійснювали солдати ВП під наглядом функціонерів УГБ, відряджених МГБ до окремих дивізій, полків і батальйонів, на підставі попередньо опрацьованих проскрипційних спилків. Брак виразних критеріїв, які важили у вміщені у спилку потенційних співробітників УПА, а згодом ув’язненні в таборі, створювали можливість для безкарних надужить.

Командування ОГ «Вісла», опрацьовуючи плани акції, не мало точних відомостей про кількість українського населення у Польщі, так само, як і про сили, структури й райони дій УПА. За відомостями Генерального Штабу ВП, зібраними в лютому 1947 р., під час підготовки до акції виселення, кількість українців у Ряшівському воєводстві становила 20 306 осіб. Не було жодної вірогідної інформації про кількість українців у Люблінському і Краківському воєводствах. У переддень початку акції «Вісла» вважалося, що виселенню з усіх чотирьох районів підлягатимуть близько 74 000 осіб (18 600 родин). Як відомо, виселено понад 140000 осіб, кілька виселених осіб викликала вже на самому початку поважні проблеми зі здійсненням виселень, організацією транспортування й оселення на західних землях. Місцева адміністрація виявиляся не готовою прийняти таку кількість переселених.

Схожі розбіжності були й о уцінці сил УПА. За відомостями штабу ОГ «Вісла» українське підпілля налічувало понад 2 400 осіб,у тому числі 1 770 солдатів УПА й 720 членив цивільної мережі ОУН. Натомість командувач Української Повстанської Армії у Польщі полк. Мирослав Онишкевич («Орест») визначив чисельність підпілля у цей час на максимум 1 390 солдатів, які входили до складу 17 сотень УПА,й точно не визначену кількість членів цивільної мережі ОУН. Лише невелика кількість осіб, приналежних до цивільних структур ОУН, т.зв. районів і надрайонів, які становили організаційно-постачальне запілля, забезпечували зв'язок і розвідку підпілля, з початком акції «Вісла» пішла до лісу, у лави збройних відділів УПА. Більшість, згідно з інструкцією провідника ОУН «Закерзонського Краю» Ярослава Старуха («Стяга»), пасивно піддалися виселенню і виїхали пазом з родинами на західні землі.