
- •2.1 Формування квантових уявлень
- •2.1.1 Фотоефект. Рівняння Ейнштейна
- •2.1.2 Будова атома
- •2.1.2.1 Дослід Резерфорда (теорія будови атома та моделі атома)
- •2.1.2.2 Постулати Бора
- •2.1.2.3 Дослід Франка та Герца
- •2.1.2.4 Спін електрона. Дослід Штерна і Герлаха
- •2.2 Вивчення теми «Фізика атомного ядра»
- •2.2.1 Моделі атомного ядра
- •2.2.2 Радіоактивність. Закони радіоактивного розпаду
- •2.2.4 Ядерні реакції
- •2.3 Ядерні реакції у житті людини
- •2.3.1 Ядерний реактор
- •2.3.2 Атомна бомба
- •Передмова
- •Пояснювальна записка
- •4.2 Результати проведення атестації після проходження елективного курсу «Комп’ютерна підтримка вивчення теми "Будова атома"»
- •4.2 Правила техніки безпеки при роботі за комп’ютером
- •Висновки
- •Список використаної літератури
2.1.2.2 Постулати Бора
Планетарна
модель атомаРезерфорда,
багато пояснила в будові атома, але
одразу після її створення виникли
труднощі: ядро заряджене позитивно, а
електрони - негативно. Між ними існує
кулонівська сила притягання. Для того,
щоб електрони не впали на ядро, вони
мусять рухатись навколо нього з
доцентровим прискоренням. З теорії
Максвела випливає, що якщозарядрухається з прискоренням, то при цьому
має випромінюватись електромагнітна
хвиля, а розрахунки показують, що за часcелектрон, рухаючись по спіралі, мусить
припинити свій рух.
Дослідні ж дані показували, що за нормальних умов атом не випромінює енергію і існує як завгодно довго.
Щоб подолати цю суперечність, Нільс Бор запропонував у 1913 році свою модель, яка нині має назву "Атомна модель Бора".
Рис 5. Атомна модель Бора.
Борівська модель воднеподібного атома (Z - заряд ядра), де негативно заряджений електрон укладений в атомній оболонці, оточуючої мале, позитивно заряджене атомне ядро. Перехід електрона з орбіти на орбіту супроводжується випромінюванням або поглинанням кванта електромагнітної енергії (hν).
Він стверджував, що можливими є лише певно не дуже велика кількість станів, у яких можуть перебувати електрони. Відповідно, енергія, що вивільнюється чи поглинається, є лише результатом переходу електрона з одного стану в інший.
1.
Атомна система може перебувати тільки
в особливих стаціонарних, або квантових
станах, кожному з яких відповідає певна
енергія.
У стаціонарному станіатоменергію не випромінює.
2.
У стаціонарному стані атома електрон
повинен мати дискретні (квантовані)
значення моменту імпульсу. Радіуси
орбіт
електронів задовольняють умову:
,
де
-масаелектрона,
-
зведена стала Планка.
3.
Перехід атома з одного стаціонарного
стану в інший супроводжується
випромінюванням чи поглинанням фотонів,
енергію якихвизначають за формулою:
,
де
і
-
цілі числа (номери стаціонарних станів),
якщо
фотон
зчастотою
випромінюється,
якщо
-
поглинається.
Поглинаючисвітло,
атом переходить із стаціонарного стану
з меншою енергією в стаціонарний стан
з більшою енергією. Усі стаціонарні
стани, крім одного, є умовно стаціонарними.
Нескінченно довго кожен атом може
знаходитись лише в стаціонарному стані
з мінімальним запасом енергії. Цей стан
атома називається основним, всі інші –
збудженими.
2.1.2.3 Дослід Франка та Герца
Для перевірки теорії Бора необхідно довести, що атомам можна надавати тільки певну енергію і що вони після цього випромінюватимуть світло з частотою, яка однозначно зв'язана з поглинутою енергією співвідношенням ν = ΔE/h. Це здійснили Дж. Франк і Г. Герц в своїх класичних дослідах.
Дослід Франка — Герца — експеримент, поставлений у 1913–1914 роках з непружного розсіяння електронів на атомах. Експеримент підтвердив припущення моделі будови атома Нільса Бора.
У заповнену розрідженим газомтрубку були впаяні три електроди:катод,сіткайанод. До катода К і сітки C1 електровакуумної трубки, наповненої парами Hg (ртуті), прикладається різниця потенціалів V, що прискорює електрони, і знімається вольт-амперна характеристика. До сітки C2 і анода А прикладається уповільнююча різниця потенціалів. Прискорені в області I електрони зазнають зіткнення з атомами Hg в області II. Якщо енергія електронів після зіткнення достатня для подолання уповільнюючого потенціалу в області III, то вони потраплять на анод. Отже, показання гальванометра Г залежать від втрати електронами енергії при ударі.
Рис 6.Схема електровакуумної трубки, використаної в експерименті
У досліді спостерігався монотонне зростання струму I при збільшенні прискорюючої напруги аж до 4,9 В, тобто електрони з енергією Е <4,9 еВ відчували пружні зіткнення з атомами Hg, і внутрішня енергія атомів не змінювалася. При значенні U = 4,9 В (і кратних йому значеннях 9,8 В, 14,7 В) з'являлися різкі спади струму. Це певним чином вказувало на те, що при цих значеннях U зіткнення електронів з атомами носять непружний характер, тобто енергія електронів достатня для збудження атомів Hg. При кратних 4,9 еВ значеннях енергії електрони можуть відчувати непружні зіткнення кілька разів.