109

109.Вибір методів(відмова від ризиків,зниження,передачі і ухвалення)та інструментів управління виявленим ризиком.

Стрімкий розвиток цивілізації потребує докорінної зміни підходів забезпечення безпеки життєдіяльності суспільства. Людство повинне протиставити небезпечним подіям технологію соціальної організації і управління, яка враховує чинники ризиків їхнього виникнення. Взагалі така технологія не дозволяє цілком усунути джерело небезпеки, але допомагає зменшити або скоротити фінансово-економічні та людські втрати, підвищити безпеку відповідних природно-техногенно-соціальних (ПТС) систем. Для управління безпекою населення звичайно запроваджують наступні заходи:

– оперативну і довгострокову оцінку ризиків надзвичайних ситуацій (НС) для територій та об’єктів економіки (ОЕ);

– класифікацію територій і ОЕ за рівнями небезпеки та їхнє ранжування;

– планування заходів щодо зниження ризиків і пом'якшення наслідків НС на цьому підґрунті;

– визначення бюджетних ресурсів на зниження ризиків НС і пом'якшення їхніх наслідків.

Але незважаючи на існуючий в країні методичний і технічний потенціал, призначенням якого є аналіз процесів розвитку, мінімізації та усунення наслідків НС і ухвалення відповідних управлінських рішень, отримання достовірної інформації та оцінка основних діючих факторів у НС все ще залишаються складними. Причина полягає в тім, що такі ситуації реалізуються, як правило, в умовах гострого дефіциту часу та обмеженого точністю і ймовірністю отриманих даних інформаційного поля. Звідси очевидна і необхідність формалізації та автоматизації процесу безперервного отримання інформації (моніторингу) про фактичний стан природного, техногенного та соціального середовищ, яка надає змогу для застосування адекватних дій щодо нейтралізації НС. Для цього, перш за все, потрібна методологія комплексного системного аналізу інтегральних ризиків ПТС систем з наданням пропозицій щодо управління безпекою в умовах наявності обмеженої, а іноді й недостатньо чіткої інформації. Забезпечення моніторингу стану ПТС системи і ризикув надає можливість знизити не тільки ймовірність виникнення небезпек, але й збитки від них. Застосування системного підходу до розв’язання завдань моніторингу безпеки ПТС систем сприяє розгляду задачі в комплексі всіх проблем,які виникають під час небезпеки ситуацій природно-техногенного характеру,що спричинябть екологучні,техногенні та соціальні наслідки для ОЕ і теорій,на яких вони відбуваються.

Попередження виникнення небезпечних подій та прогнозування їхнього розвитку може бути ефективним лише за умов отримання своєчасної та об’єктивної інформації про стан систем життєзабезпечення суспільства і забезпечується наступними методами:

– статистичним, заснованим на аналізі статистичних даних, накопичених протягом певного терміну і встановленні коректних показників небезпеки;

– ймовірнісним, с застосуванням складних динамічних нелінійних моделей процесів, які відбуваються, побудови фізичних і математичних моделей аналізованих об'єктів, що пов'язують передумови до виникнення НС із можливістю їхньої прояви;

– експертним, заснованим на експертному оцінюванні подій у сполученні з теорією нечітких множин.

Аналіз методів прогнозування НС свідчить про складність системного узагальнення всіх елементів забезпечення безпеки ПТС систем. До того ж, якщо ще кілька років тому можна було вести мову про управління природно-техногенними ризиками, як про комплекс заходів, які сприяють від ліквідації і пом'якшення наслідків аварій та небезпек природно-техногенного характеру, що реалізувалися, переходу до їхнього прогнозування і запобігання в майбутньому, то на сьогодні цього вже замало. Події, які відбуваються у світі довели, що напрацьовані типові рішення можуть призвести до значних втрат у ПТС системі. Отже, необхідно аналізувати можливі несприятливі події у більш широкому системному спектрі, що створює проблему отримання додаткових, більш детальних даних, їхнього опису та класифікації.

В останні роки в рамках нелінійної динаміки було розроблено математичні моделі для великого класу різноманітних процесів, які можуть розвиватися в критичному режимі. Серед них землетруси, аварії енергомереж, лісові пожежі, повені тощо. Під час дослідження впливу природно-техногенних небезпек на соціальні системи виявляється нелінійність і різнорівневість процесів, що відбуваються, а також визначаються властивості як окремих елементів систем, так і їхніх комбінацій. Розв’язання завдання оцінки ризиків НС у ПТС системах потребує подальшого розвитку методів і методологічних принципів досліджень, аналізу безпеки цих систем на засадах визначення ризику з урахуванням властивостей складних систем до самоорганізації, синергізму, кумулятивності та деградації на різних стадіях виникнення і розвитку небезпечних подій.