заклади соц захисту

Заклади Соціального захисту дітей:

1. Інтернатні заклади

1. Дитячий будинок

2. Загальноосвітня школа-інтернат

3. Спеціалізована школа-інтернат

4. Загальноосвітня санаторна школа-інтернат

2. Притулки

3. Дитячий будинок сімейного типу

4. Прийомна сім’я

5. Центри соціальних служб для дітей, сімей та молоді

6. Центри соціальної реабілітації (дитяче містечко)

За Наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства юстиції України від 27 червня 2003 р. за N 525/7846 «Про затвердження положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат».

1. Дитячий будинок — навчальний заклад інтернатного типу, що забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку, а також тих, які перебувають у родинних стосунках;

2. Загальноосвітня школа-інтернат — загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

3. Спеціалізована школа-інтернат — загальноосвітній навчальний заклад з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію обдарованих дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

4. Загальноосвітня санаторна школа-інтернат — загальноосвітній навчальний заклад з відповідним профілем, що забезпечує виховання, навчання та лікування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують тривалого лікування.

1. Притулок - це заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому дітей віком від 3 до 18 років, які потребують соціального захисту з боку держави.

Дані заклади створюються і підпорядковуються службам у справах неповнолітніх.

Основні завдання притулку:

• Соціальний захист позбавлених сімейного виховання дітей, які знаходяться в складних житлово-побутових умовах і на даний час не навчаються у відповідних освітніх закладах

• Створення відповідних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для повноцінної життєдіяльності дітей, надання їм можливості для навчання, праці та змістовного дозвілля.

Мешканці притулку

• Діти, які були покинуті батьками або піклувальниками.

• Діти, які змушені жебракувати на вулиці і місце знаходження їх батьків не встановлено.

• Діти, які залишилися без піклування батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників).

• Діти, які з якихось причин залишили сім'ю чи навчальний заклад.

• Діти, місцеперебування яких вдома загрожувало їх життю та здоров'ю, тому вони були вилучені кримінальною міліцією у справах дітей органів внутрішніх справ із сімей

• Діти, які втратили зв'язок з батьками під час стихійного лиха, аварії, катастрофи, інших надзвичайних подій.

• Діти, які не мають постійного місця проживання і засобів до життя, підкинуті та безпритульні діти.

• Діти, які в силу обставин самі звернулися за допомогою до адміністрації притулку.

За Наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства юстиції України від 26 квітня 2002 р. N 564 «ПОЛОЖЕННЯ про дитячий будинок сімейного типу».

Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Основним завданням, яке на думку батьків-вихователів, необхідно вирішити, приймаючи дитину-сироту на виховання до дитячого будинку сімейного типу і що вони вважають за необхідне – це створення умов, які б дали змогу дитині “стати на ноги”, можливість знайти власне місце у житті.

За Наказом Міністерства освіти і науки України від 26 квітня 2002 р. N 564 «Про затвердження Положення про прийомну сім'ю».

Прийомна сім'я - сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

За Наказом Міністерства освіти і науки України від від 1 серпня 2013 р. № 573 «Про затвердження Загального положення про центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді».

Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - спеціальний заклад, що проводить соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

Основними принципами діяльності центру є:

• законність;

• соціальна справедливість;

• раннє виявлення та надання допомоги сім’ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах;

• доступність та відкритість;

• конфіденційність та відповідальність за дотримання етичних і правових норм;

• додержання і захист прав людини;

• адресність та індивідуальний підхід;

• добровільність вибору в отриманні чи відмові від отримання соціальних послуг;

• комплексність та системність під час надання соціальних послуг;

• дотримання державних стандартів і нормативів соціальних послуг;

• максимальна ефективність використання бюджетних та позабюджетних коштів.

Основними завданнями регіонального центру є:

• забезпечення участі місцевих центрів у виконанні загальнодержавних та інших соціальних програм з питань соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю;

• здійснення координації, контролю, методичного та інформаційного забезпечення діяльності місцевих центрів; центрів соціально-психологічної допомоги, соціальних гуртожитків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальних центрів матері та дитини, центрів для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, центрів ресоціалізації наркозалежної молоді;

• організація та проведення семінарів та тренінгів;

• забезпечення впровадження нових соціальних технологій, спрямованих на раннє виявлення сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах, формування відповідального батьківства, запобігання випадкам вилучення дитини із сім’ї;

• здійснення моніторингу за дотриманням державних стандартів соціальних послуг під час проведення місцевими центрами соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю.

За Наказом Міністерства освіти і науки України від 27 грудня 2005 р. N 1291 «Про затвердження Типового положення про соціально реабілітаційний центр (дитяче містечко)».

Соціально-реабілітаційний центр дитяче містечко – це заклад соціального захисту для проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, що опинились у складних життєвих обставинах, безпритульних дітей віком від 3 до 18 років, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової, інших виді допомоги та подальшого влаштування дітей.

Основними завданнями центру є:

• соціальний захист дітей;

• створення соціально-побутових умов для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, навчання, праці та змістовного дозвілля;

• надання дітям комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги;

• проведення психолого-педагогічної корекції з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини;

• створення умов для здобуття дітьми освіти у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних, позашкільних навчальних закладах за місцезнаходженням центру;

• забезпечення оволодіння дітьми професійними навичками та їх трудове навчання;

• забезпечення влаштування дітей після досягнення ними повноліття;

• сприяння місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у соціальному супроводженні дітей, що вибули з центру і виховуються в сім'ях опікунів, піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу;

• участь у проведенні місцевими органами виконавчої влади заходів для подолання безпритульності у відповідному регіоні;

• робота із сім'ями дітей щодо нормалізації умов їх виховання;

• розроблення рекомендацій для педагогічних та соціальних працівників і батьків або осіб, що їх замінюють, з питань соціально-психологічної адаптації дітей.